17.02.2022
Справа № 431/12/22
Провадження № 2/431/275/22
17 лютого 2022 року м. Старобільськ
Старобільський районний суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Форощука О.В.,
за участю секретаря Риженкової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Старобільск в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави України, а також через лінію розмежування у зону проведення ООС на тимчасово непідконтрольній території України та АР Крим, разом із матір'ю, без згоди та супроводу батька,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про надання дозволу дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави України, а також через лінію розмежування у зону проведення ООС на тимчасово непідконтрольній території України та АР Крим, разом із матір'ю, без згоди та супроводу батька.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 22 жовтня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, що був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільної реєстрації актів цивільного стану Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області, актовий запис №288. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя з відповідачем не склалося та 04.02.2013 рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області шлюб з відповідачем було розірвано. Відповідач не приймає участі у вихованні дитини, теж саме стосується матеріальної допомоги з боку відповідача. Дитина утримується та мешкає разом з позивачем. Позивач бажає повезти сина за кордон на відпочинок, але без згоди батька дитини вони не можуть здійснювати такі поїздки. На неодноразові прохання позивача надати дозвіл вивозити дитину на відпочинок відповідач ніяк не реагує, знову і знову ігноруючи її з сином потреби. Через таке ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків та до дитини взагалі, позивач з сином опинилися практично заручниками цієї ситуації і не мають змоги вільно пересуватися. В зв'язку з чим вимушена звернутися до суду з даним позовом та просить задовольнити її позовні вимоги.
У судове засідання позивач не з'явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, у позовній заяві просила суд розглянути справу у її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, клопотань про відкладення справи також не надходило, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.
Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
У відповідності зі ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які ними уповноважені.
Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
На підставі ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну» за відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57 із змінами і доповненнями передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 вбачається, що він виданий на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Антрацит Луганської області, батьками якого зазначено: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_1 .
Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 року №57 «Про затвердження Прав перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами).
У відповідності до положень ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документа дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників. За відсутності згоди одного з батьків, виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.
Згідно до п.18 Правил оформлення і видачі паспортів громадянам України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення затверджених постановою КМУ № 231 від 31 березня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями, за відсутністю згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений за рішенням суду.
Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (зі змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно Правил.
П. п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з п.3 Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №367, виїзд з тимчасово окупованої території України громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється через контрольні пункти за умови пред'явлення паспорта громадянина України, або паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або проїзного документа дитини у супроводі одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників чи в супроводі інших осіб, уповноважених одним із батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників.
Оформлення паспорта здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.
Судом встановлено, що позивач не має можливості отримати згоду на виїзд сина від відповідача, оскільки він проживає окремо від дитини, ухиляється від надання вказаного дозволу. Протилежного відповідачем не доведено.
Суд вважає, що тимчасовий виїзд дитини за кордон надасть можливість дитині медичного обслуговування та забезпечування повноцінного відпочинку в країнах ближнього та дальнього зарубіжжя, для підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану її здоров'я, фізичного, духовного та морального розвитку. З урахуванням викладеного, для реалізації прав, свобод та інтересів дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 280-281 ЦПК України, ст.ст. 2, 4 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну», суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави України, а також через лінію розмежування у зону проведення ООС на тимчасово непідконтрольній території України та АР Крим, разом із матір'ю, без згоди та супроводу батька - задовольнити.
Надати дозвіл дитині - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави України, а також через лінію розмежування у зону проведення ООС на тимчасово непідконтрольній території України та АР Крим, разом із матір'ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка буде забезпечувати проїзд, перебування за кордоном та повернення в Україну свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, на строк 6 років, а саме до досягнення ОСОБА_3 шістнадцятирічного віку, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Форощук