Справа №430/1467/21
Провадження №2/430/48/22
17 лютого 2022 року смт. Станиця Луганська
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Попової О.М., за участю секретаря судового засідання Романової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернувся до Станично-Луганського районного суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області; про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2011 року № 203. У вказаному будинку зареєстрований син позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Це підтверджується довідкою № 871 від 29.06.2021 року, виданою виконавчим комітетом Станично-Луганської селищної ради та домовою книгою. Проте, ОСОБА_3 не проживає у моєму будинку з 02 липня 2014 року, що підтверджується актом складеним сусідами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 18.06.2021 року. Позивачу не відомо де проживає ОСОБА_3 , він взагалі не має його актуальних контактів. Коли вони останній раз спілкувались відповідач повідомив позивачу, що має постійне місце проживання у м. Луганськ і взагалі не планує, і не має можливості приїжджати до смт. Станиця Луганська. За таких обставин позивач не має можливості просити відповідача прибути для скасування реєстрації його місця проживання і тому вирішити спір у позасудовому порядку неможливо.
Оскільки єдиним шляхом захисту права позивача, як власника будинку, є звернення до суду, позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування будинком з тих підстав, що відповідач не проживають в ньому тривалий час і добровільно з реєстраційного обліку не знімається.
Позивач в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, жодних заяв чи клопотань від них не надходило. Враховуючи, що відповідачі про дату та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та розміщення оголошення, а також те, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, а відповідачі відзивів не подавали, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення. Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідачів за доказами, що містяться в матеріалах справи при заочному розгляді справи відповідно до положень ст. 281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивачу по справі належить на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.03.2011 року реєстр. №203 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 24.03.2011 року реєстр. №203.
Відповідно до довідки № 871 від 29.06.2021 року виданої виконавчим комітетом Станично-Луганської селищної ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований ОСОБА_2 1986 року народження, а також факт того, що відповідач зареєстровані за зазначеною адресою підтверджується копією домової книги.
18.06.2021 року мешканцями смт. Станиці Луганської, а саме сусідами позивача ОСОБА_4 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , складено Акт відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично зареєстрований ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не мешкає за вказаною адресою з 02.07.2014 року.
Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Відповідно до ст. 41 Конституції України - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Статтею 47 Конституції України визначено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України: власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва, та ст. 150 ЖК Української РСР, в якій йдеться про те що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 391 ЦК України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, а також інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», коли особа була відсутня понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати її такою, що втратила право на жилу площу.
Відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає з 2014 року, будинком не користуються, житлово-комунальні послуги та витрати на його утримання не сплачує, домовленості з позивачем про збереження користування житлом понад строк укладено не було, а тому правових підстав для подальшої їх реєстрації у будинку позивача наразі немає, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність визнання відповідача таким, що втратив право користування вищевказаним будинком.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідачів. Разом з цим, суд враховує, що позивач не просив стягувати судовий збір з відповідача, а тому вважає за можливе залишити їх за рахунок позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 10-12, 76-80, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Попова