вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.02.2022 Справа № 904/9546/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Український графіт", м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
про стягнення нестачі вантажу у розмірі 8 585,25 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Український графіт" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Відповідач) про стягнення вартість нестачі вантажу в розмірі 8 585,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на адресу позивача здійснено відправлення вагону №65889115 із вантажем - коксовий дріб'язок за залізничною накладною №44291003. Станцію Порт Велике Запоріжжя видано вантаж з ознаками розкрадання. Станцією Запоріжжя-Ліве проведено комісійну видачу вантажу з переважуванням на справних електронних вагонних вагах вантажоотримувача, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних, про що складено комерційний акт №450003/652/20 від 14.06.2021.
Ухвалою суду від 20.12.2021 відкрито провадження у справі №904/9546/21, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Відповідач подав відзив на позовну заяву за змістом якого проти задоволення заявленого позову заперечував, посилаючись на те, що в графі 28 залізничної накладної №44291003 у вагоні №65889115 зазначено, що вантаж у вагон завантажено вантажовідправником, який зобов'язаний пересвідчитись, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Згідно з актом технічного стану вагону №19 від 13.06.2021, вантажовідправник до навантаження вантажу міг бачити зазори та прийняти міри для їх ущільнення та усунення, проте не прийняв, що призвело до втрати вантажу через наявні зазори. Отже, відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталась в наслідок технічної несправності рухомого складу покладається на відправника.
Позивач подав відповідь на відзив згідно з якою зазначив, що перевізник на ст. Основа Півд. Придніпровської залізниці прийняв від вантажовідправника для перевезення зазначений вантаж і зобов'язався його доставити на ст. Порт-Велике Запоріжжя Придніпровської залізниці на адресу ПрАТ “Укрграфіт”. На час прийняття вантажу жодних актів загальної форми щодо наявності несправностей у вагоні №65889115 не складено, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як в комерційному так і в технічному відношенні. Акт про технічний стан вагону №19 складено 13.06.2021, тоді як вантаж прийнято до перевезення 12.06.2021. Крім того, акт про технічний стан вагону від 13.06.2021, містить тільки припущення “втрата вантажу можлива”, а тому не може бути підставою для звільнення перевізника від відповідальності. Враховуючи те, що вантаж прийнято залізницею без будь-яких зауважень, саме на перевізника покладається відповідальність за незбереження вантажу, факт нестачі якого підтверджується комерційним актом №450003/652/20 від 14.06.2021.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
01.04.2021 між ТОВ Коксовий завод "Новомет" (далі - постачальник) та ПрАТ "Укрграфіт" (далі - покупець) укладено договір № 804/2120902/34 поставку продукції (далі - договір).
Згідно з п.1.1 договору, постачальник приймає на себе зобов'язання виготовити та поставити, а покупець прийняти і оплатити коксову продукцію, на умовах викладених в договорі.
Кількість, найменування та асортимент продукції, що постачається за цим договором, зазначається сторонами в додатках до цього договору (специфікаціях) (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, поставка продукції, обумовленої в додатках (специфікаціях), на адресу покупця здійснюється залізничним транспортом (в напіввагонах) на умовах DAP (станція призначення - Порт Велике Запоріжжя), у відповідності з “ІНКОТЕРМС”.
Датою поставки продукції є дата календарного штемпеля, проставленого в залізничній накладній на станції призначення Порт Велике Запоріжжя.(пункт 3.3 договору).
Ціна та загальна вартість погодженої до постачання продукції зазначається сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору (п. 4.1. договору).
Ціна на погоджений обсяг продукції та порядок її обчислення встановлюється за 1 тону сухої ваги на умовах DAP (станція призначення - Порт Велике Запоріжжя), у відповідності з “ІНКОТЕРМС” (пункт 4.2 договору).
Згідно з п.5.1 договору, розрахунки за цим договором здійснюються сторонами в національній валюті України, в безготівковій формі, на підставі наданих Постачальником рахунків, шляхом перерахування грошових коштів за відвантажену кількість продукції на банківський рахунок постачальника.
Передача продукції від постачальника покупцю підтверджується складанням сторонами акту приймання-передачі, підписаного уповноваженими представниками постачальника та покупця. Підписання покупцем та постачальником акту приймання-передачі є належним засвідченням поставки продукції відповідно до умов цього договору та додатків (специфікації) до нього (п. 6.2. договору).
25.05.2021 сторонами підписано додаток №7 до договору, відповідно до якого поставляється продукція: дрібняк коксовий МК-2 фр. 0-10 (ТУ У 23.1.-001190443-011:2011), загальна вологість макс. 22%. Поставка продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах DАР ст. порт Велике - Запоріжжя. Вантажовідправник: ТОВ "Коксовий завод "Новомет". Вантажоодержувач: ПрАТ "Укрграфіт". Строк постачання і обсяг за специфікацією: червень 2021р. - 200 тонн (+/-10%.).
ТОВ "Коксовий завод "Новомет" виставлено ПрАТ "Укрграфіт" рахунок №311 від 18.06.2021 на загальну суму 240 234,76грн. та рахунок-коригування №311/1 від 22.06.2021 на загальну суму 2 054,85грн.
За вищезазначеними рахунками ПрАТ "Укрграфіт" розрахувалось повністю, що підтверджується платіжним дорученням №473 від 22.06.2021.
На виконання умов договору між постачальником та покупцем підписано акт прийомки-передачі №311 від 18.06.2021 та акт-коригування прийомки-передачі №311/1 від 22.06.2021.
12.06.2021 на виконання умов договору ТОВ "Коксовий завод "Новомет" відправлено на адресу ПрАТ "Укрграфіт" вантаж коксовий дріб'язок у вагоні №65889115 за залізничною накладною №44291003, вантаж промаркований, тара перевірена.
За залізничною накладною №44291003 вантаж прибув у рухомому складі в вагоні №65889115, який видано вантажоодержувачу - ПрАТ "Укрграфіт" зі складанням комерційного акта №450003/652/20 від 14.06.2021.
В наведеному комерційному акті зафіксовано, що видача вантажу відбулась зі зважуванням на справних електронних вагонних вагах ст. Нижньодніпровськ -Вузол заводський № 032, що пройшли держповірку 30.09.2020. Згідно документу значиться завантаження вагону на справних вагах 56 200кг, тара 21 900 кг. Фактично виявилось брутто 74 950кг, тара з документа 21 900кг, нетто 53 050кг, що менше документу на 3 150кг. У комерційному відношенні навантаження трапецієвидне вище рівня бортів 20-30см, слабо марковане вапном. Маються воронкоподібні поглиблення за рухом поїзду: ліворуч над 1-2 люками діаметром - 2,5 м, глибиною - 1,5 м; над 3 люком по середині вагону діаметром - 0,8 м., глибиною - 0,6 м. В технічному відношенні вагон справний. Маються зазори ліворуч за рухом поїзду між кришками 1,2,3 люків та поперековою балкою вагону довжиною 500 мм, шириною - 30 - 40мм. Для запобігання подальшої втрати вантажу, зазори ущільнені за допомогою клоччя. Течі вантажу немає. Вагон бездверний, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. При повторному зважуванні вага підтвердилася. Вантаж, якого бракує, в вагоні уміститися міг.
Враховуючи дані, наведені в комерційному акті, які свідчать про втрату вантажу під час його перевезення, в силу статті 110 Статуту залізниць, відповідальність за збереження вантажу із часу його прийняття до перевезення й до моменту видачі одержувачу, покладається на залізницю.
Позивач зазначає, що недостача вантажу виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить суд стягнути вартість недостачі вантажу із вирахуванням норми природної втрати у розмірі 8 585,25грн., що і є причиною виникнення спору.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 вказано, що цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Згідно з положеннями частини третьої статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Відповідно до частини другої статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу (частини перша - третя статті 314 Господарського кодексу України).
Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажів.
У статті 111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу.
Згідно з пунктом "е" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Частиною другою статті 23 Законом України "Про залізничний транспорт", а також статтею 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 08.04.2019 у справі №905/96/17).
Отже, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Відповідно до частини першої статті 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами.
За змістом статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.
Положеннями п.п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно з частиною третьою статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов навантаження і кріплення вантажів.
Відповідно до пункту 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Згідно з п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року №411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
Так, за приписами п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.
Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з матеріалами справи, жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагону (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу, під час завантаження вантажу ані вантажовідправником, ані залізницею не надано. Також відсутні зауваження щодо якості здійсненого відправником завантаження.
За умовами пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення та параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів, після завантаження вантажу, зазначеного у спірній накладній вагон мав бути перевірений працівниками залізниці.
Залізницею, після огляду поданого до перевезення завантаженого вагону за спірною залізничною накладною, прийнято його до перевезення, що не заперечується відповідачем.
Сторонами не надано жодних актів загальної форми ГУ-23, складених залізницею, щодо наявності несправностей у вагоні, що свідчить про відсутність зауважень до вагону як у комерційному, так і у технічному відношенні.
Вказане підтверджує, що вантажовідправником належним чином здійснено навантаження та підготовку вантажу до транспортування.
Відсутність у спірній накладній відміток, свідчить про прийняття залізницею вантажу до перевезення без зауважень.
Суд звертає увагу на те, що нормами ч.3 статті 917 Цивільного кодексу України визначено право перевізника відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Крім того, норми Статуту залізниць України передбачають, що в разі завантаження вантажу у технічно несправні вагони або вагони, непридатні для перевезення даного виду вантажів, перевізник був зобов'язаний відмовитись від приймання вантажу до перевезення.
Таким чином, залізниця взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, тобто несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №905/748/17.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Факт нестачі вантажу за спірним перевезенням виявлений та зафіксований комерційним актом №450003/652/20 від 14.06.2021.
Будь-яких заперечень щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, що його підписали, матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
За змістом пункту 20 залізничної накладної №44291003 дріб'язок коксовий.
Згідно з актом приймання-передачі №311 від 18.06.2021 - вологість дрібняка коксового 18,4%. Відповідно до рахунку №311 від 18.06.2021 вартість 1 тони відвантаженого коксового дріб'язку становить 5 193,74грн. з ПДВ.
Відповідно до розрахунку позивача недостача коксового дріб'язку під час перевезення у вагоні №65889115 становить 1,653кг (суха вага).
Позивачем складено розрахунок вартості нестачі вантажу, розмір якої, з урахуванням приписів п.27 Правил видачі вантажів щодо норми природної втрати для вантажів, складає 8 585,25 грн. (1,653 Х 5 193,74).
Таким чином, вартість нестачі вантажу у вагоні №65889115, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8 585,25 грн. з ПДВ.
Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Пунктом 3 Правил приймання вантажів до перевезення встановлене право залізниці при зовнішньому огляді пред'явленого до перевезення вантажу та визначенні недоліків, які можуть призвести до втрати вантажу, зобов'язати відправника привести тару у відповідність до вимог стандартів або інших нормативно-технічних документів на продукцію, а також право залізниці не приймати вантаж до перевезення у невідповідній тарі.
Так, з матеріалів справи встановлено, що завантаження вагону №65889115, в якому виявлено нестачу вантажу, здійснювалось вантажовідправником, який за нормами частини п'ятої статті 31 Статуту залізниць України має встановити придатність рухомого складу до перевезення в комерційному відношенні, якщо здійснює навантаження власними засобами і відповідно до пункту 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу має здійснити додаткові заходи щодо ущільнення конструктивних зазорів, через які можлива втрата вантажу.
При прийманні вантажу до перевезення жодних актів, в тому числі і про непридатність вагону в комерційному відношенні, залізницею складено не було.
Актом про технічний стан вагону №19 від 13.06.2021, який складено станцією Нижньодніпровськ - Вузол, Придніпровської залізниці, встановлено, що вагон технічно справний, втім, у графі "висновок про можливість втрати, псування вантажу внаслідок указаної вище несправності" зазначено про те, що маються зазори ліворуч між кришками 1,2,3 та поперечними балками вагону 500 мм Х 30-40 мм, втрат вантажу можлива, вантажовідправник до завантаження зазори бачити міг, та заходів з їх ущільнення не вжив.
Суд зазначає, що наявний в матеріалах справи акт про технічний стан вагону від 13.06.2021 із зазначенням факту несправності вагону, не може бути врахований судом як належний доказ в підтвердження обставин непридатності його в комерційному відношення для завантаження та перевезення вантажу.
За приписами статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту приймання до видачі одержувачу.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів, що засвідчують непридатність вагону в комерційному відношенні при прийманні залізницею до перевезення та фактичну нестачу вантажу під час його видачі одержувачу, є підставою для настання відповідальності залізниці за несхоронність доставленого вантажу.
З урахуванням наведених вище обставин, заявлені позивачем вимоги, підлягають задоволенню.
Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "Український графіт" (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20, код ЄДРПОУ 00196204) вартість нестачі вантажу у розмірі 8 585,25грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 270,00грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення
Повне рішення складено 17.02.2022
Суддя О.В. Ліпинський