Справа №705/5424/21
2/705/1147/22
17 лютого 2022 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення незаконним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення незаконним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2021, його було звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 22.01.2021 № 3-РС з військової служби у запас за підпунктом «к» пункту 2 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу та направлено для зарахування на військовий облік до Уманського об'єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Черкаської області та виключено його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років позивача у ЗСУ становить 27 років 09 місяців. За час проходження служби, відповідно до протоколу №34 засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_3 від 05.03.2007, його було зараховано на квартирний облік для отримання житлової площі зі складом сім'ї - 4 особи. В подальшому, вказана військова частина була розформована, проте, його контракт на проходження військової служби ще не закінчився, тому він був змушений вибути до іншої військової частини, куди був направлений МОУ для дослужування на військовій службі встановленого терміну контракту і надалі проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження служби у зазначеній військовій частині йому, як начальнику технічного пункту в/ч НОМЕР_1 , старшому прапорщику військової служби за контрактом, було надано службове житло для сім'ї у складі 4 осіб, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на житлове приміщення № 054957 від 12.11.2014, яке було видано на підставі рішення виконавчого комітету №262 від 29.10.2014. Проте, згідно витягу з протоколу №28 засідання об'єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_4 від 21.05.2021 було прийнято рішення виключити його із складом сім'ї 4 осіб з обліку осіб на одержання постійних житлових приміщень у зв'язку із закінченням контракту. Тому, відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 21.05.2021 № 79, було прийнято рішення у зв'язку із закінченням контракту виключити з обліку осіб на отримання постійних житлових приміщень, позивача зі складом сім'ї 4 осіб, відповідно до п.21 розділу VІ «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями», затвердженою Наказом МОУ від 31.07.2018 № 380. Підставою для зняття його з квартирного обліку житлова комісія військової частини зазначила п. 21 розділу VІ «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями», однак, житловою комісією не вказано яка в даному випадку була конкретна підстава зняття його та членів сім'ї з квартирного обліку, адже поліпшення його житлових умов на період перебування на квартирному обліку та на даний час не відбулося. Тому позивач вважає вказане рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що йде в розріз із гарантованими державою соціальними гарантіями та є прямим порушенням його конституційних прав, тому з даним позовом він звернувся до суду.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного висновку.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
На виконання приписів вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за № 1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Відповідно до п. 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім'ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла (ч. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Відповідно до п. 1 розділу 6 «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» затвердженою Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.
У спірних правовідносинах відповідач у межах та в порядку, встановленому законом, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому в силу особливого статусу, визначеного Законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Крім того, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу проходження публічної служби (пункт 2 частини першої статті 19 КАС України). А за змістом пункту 17 частини першої статті 4 КАС України військова служба належить до служби публічної.
У даній справі позивач, мотивуючи позов положеннями Конституції України та Інструкції, оскаржив зняття його, як військовослужбовця, та членів його сім'ї, з обліку осіб для одержання постійних житлових приміщень, просить визнати незаконним рішення об'єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 та 0609, оформлене протоколом № 28 від 21.05.2021; незаконним наказу командира військової частини НОМЕР_1 №79 від 21.05.2021 «Про оголошення рішення об'єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_4 » в частині зняття його з квартирного обліку та просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про поновлення його разом з членами сім'ї на квартирному обліку осіб, які потребують постійного житлового приміщення.
Така гарантія соціального захисту як забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців, є однією з передбачених зазначеним законом пільг для осіб, які проходили військову, тобто публічну службу.
Таким чином, спір між сторонами є публічно-правовим, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Подібні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Керуючись ст. ст. 255, 256 ЦПК України, суд,
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення незаконним та його скасування, зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити позивачу його право подати позов на загальних підставах у порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду черкаської області через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя В.Л. Гудзенко