Справа № 357/984/22
1-кп/357/728/22
17.02.2022 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження за № 12021116030002557, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2021 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов'янськ Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, не депутата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого:
1)11.06.1997 Слов'янським міськрайсудом Донецької області за ст. 17, 81 ч. 3, 89 ч. 1, 42 КК України до 3 років позбавлення волі;
2)31.08.2001 Бородянським міськрайонним судом Київської області за ст. 17, 81 ч. 3, 89 ч.1, 42 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 04.07.2003 умовно-достроково, невідбутий строк 11 місяців 15 днів;
3)16.03.2004 Суворовським районним судом м. Одеси за ст. 185 ч. 3, 71 ч.1 КК України до 3 років 3 місяців розбавлення волі. Звільнений 14.04.2006 умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 9 днів;
4)21.09.2007 Приморським районним судом м. Одеси за ст. 185 ч. 2, 71 ч.1 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, звільнений 30.07.2010 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 8 днів;
5)07.04.2011 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст. 185 ч. 4, 71 ч.1 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 03.06.2015 умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 10 місяців;
6)29.11.2016 Краснолиманським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 185, та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років та 2 місяців позбавлення волі; 10.06.2019 звільнений з місць позбавлення волі умовно-достроково, невідбутий строк покарання 1 рік 2 дні,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 ,
01.12.2021 близько о 15:00 год. ОСОБА_3 , перебував поблизу будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_5 , де у нього виник умисел на вчинення крадіжки речей, які знаходяться у вказаному будинку.
Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 зайшовши через хвіртку воріт на територію двору вищевказаного домоволодіння, відчинивши вхідні двері проник в середину будинку, де ліг відпочивати - спати. Наступного дня 02.12.2021 вранці, точного часу під час слідства не встановлено, повторно, діючи умисно, з корисливого мотиву, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись відстуністю власника, таємно викрав: термоголовки «Giacomini» R 470 F в кількості 5 штук вартістю 2346,50 грн., безпровідну портативну колонку марки TG 144 вартістю 294,07 грн., багатофункціональний ніж та ліхтарик, матеріалів для монтажу системи водопостачання та опалення «фітинги з міді», а саме: фітинг LW|GW 15x1/2 в кількості 10 штук, фітинг LW|LW 15 90о в кількості 5 штук, фітинг LW| LW|LW 22x15x22 в кількості 12 штук, фітинг GZ 15x1/2 в кількості 8 штук, вартість яких не надалось можливим оцінити, що належать ОСОБА_5 .
У подальшому ОСОБА_3 , з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 2640,57 грн.
Крім цього 10.12.2021 близько о 17:00 год. ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_6 , повторно, діючи умисно з корисливого мотиву з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, зайшов на територію двору вищевказаного домоволодіння, де шляхом розбиття скла вікна кухонної кімнати, проник в середину будинку, звідки викрав ноутбук марки Samsung R 523 NP-R523-DT06UA чорного гольору вартістю 4000.00 грн., планшет марки Samsung SM Till IMEI 359701052353067 білого кольору вартістю 983.00 грн. та шкарпеток марки Nice and Comfort в кількості 5 пар вартістю 93.00 грн., належних ОСОБА_6 . Після цього ОСОБА_3 з вище вказаним майном вийшов з будинку, чим виконав усі дії, які вважав за необхідними для доведення злочину до кінця, але довести свій злочинний намір не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений пересічними громадянами поруч з територією вказаного домоволодіння.
Окрім того, 10.12.2021 близько 18:00 год. ОСОБА_3 перебуваючи поруч з будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 , що належить на праві власності померлій ОСОБА_7 та перебуває в користуванні ОСОБА_8 (спадкоємець) вирішив незаконно проникнути до вказаної території.
Реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч положенням ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла та не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, ОСОБА_3 зайшов на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , без добровільної згоди його володільця, користувача та, шляхом пошкодження віконного скла, проник в середину вказаного будинку, чим реалізував свій злочинний умисел спрямований на незаконне проникнення до житла ОСОБА_8 проти його волі.
Внаслідок своїх незаконних дій ОСОБА_3 порушив право на недоторканість житла особи.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.15, ч. 3 ст. 185 та ч.1 ст. 162 КК України визнав повністю та надав пояснення аналогічні фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті. Зокрема обвинувачений пояснив, що 01.12.2021 близько о 15:00 год. він зайшов через хвіртку на територію двору за адресою: АДРЕСА_2 , відчинивши двері зайшов до будинку та ліг спати. Наступного дня 02.12.2020 вранці скориставшись відсутністю власника таємно викрав майно. З переліком і вартістю майна погоджується. Викрадене майно продав, гроші використав на власний розсуд.
Потім 10.12.2021 близько о 17:00 год. він зайшов на територію двору АДРЕСА_3 , де де шляхом розбиття скла вікна кухонної кімнати, проник в середину будинку, звідки викрав ноутбук марки Samsung чорного кольору, планшет марки Samsung SM білого кольору та 5 пар шкарпеток марки Nice and Comfort. Вийшов з будинку, але поруч з територією домоволодіння був зупинений пересічними громадянами. Викрадене залишив, а сам утік. Цього ж дня близько 18-00 год. пошкодив віконне скло та проник в середину будинку АДРЕСА_4 .
У скоєному щиро кається, засуджує свою поведінку, щиро жалкує про вчинене, запевняв, що зробив для себе належні висновки. Шкоду потерпілому ОСОБА_5 не відшкодував.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, натомість надіслали до суду заяви, якими просили проводити розгляд кримінального провадження у їх відсутності. При призначенні покарання покладаються на розсуд суду.
Потерпілий ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи до суду не подав.
За згодою учасників судового провадження, зважаючи що за відсутності потерпілих можливо встановити всі обставини, які підлягають встановленню в даному кримінальному провадженні, суд постановив проводити розгляд справи у відсутності належним чином повідомлених потерпілих.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду не заперечували проти не дослідження доказів щодо тих обставин, що ніким не оспорюються, та судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати зазначені обставини у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
За таких обставин суд визнає доказаними фактичні обставини справи щодо дати, часу, місця, способу скоєння кримінальних правопорушень, форми умислу, а також інші обставини, визначені ч. 1 ст. 91 КПК України.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 по епізоду від 01.12.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у житло; по епізодах від 10.12.2021 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло та за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла.
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статтей 65-67 КК Україна враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд при призначенні покарання визначає тяжкість кримінальних правопорушень, враховуючи їх характер, обставини вчинення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак, поведінку особи до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення.
Вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння у розкритті кримінальних правопорушень.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним (постанова ВС № 263/15605/17 від 07.04.2021).
Активне сприяння розкриттю злочину з боку обвинуваченого ОСОБА_3 виразилось у активному сприянні у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України та у видачі знаряддя вчинення злочину.
В судовому засіданні не знайшла свого підтвердження така пом'якшуюча обставина як щире каяття винного.
Щире каяття окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Як було встановлено у даному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, засуджує свою поведінку та жалкує про вчинене, просить вибачення у потерпілих, однак потерпілому ОСОБА_5 не відшкодував завдану злочином шкоду та не намагався у будь-який спосіб її відшкодувати. Вказані обставини не свідчать про його щире каяття.
В обвинувальному акті зазначено обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 - рецидив злочину.
Проте, суд не погоджується із таким твердженням з наступних підстав.
Згідно з ч.4 ст.67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Згідно ч.2 п. 19 Постанови Пленуму ВС України від 04.06.2010 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» №7 - «якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує».
Оскільки дії ОСОБА_3 кваліфіковано судом за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднаного з проникненням до житла, то кваліфікуючу ознаку повторність вже враховано при кваліфікації дій обвинуваченого, а тому суд у відповідності до вимог ч.4 ст.67 КК України не може визнати рецидив, як обтяжуючу покарання обставину.
У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення ОСОБА_3 посилання на цю обставину, яка обтяжує покарання.
Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалюється обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення.
Про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , встановлено, що він не працевлаштований, заробляє на життя тимчасовими заробітками; одружений, зі слів має на утриманні двох неповнолітніх дітей, однак відповідних документів не надав; за медичною допомогою до лікаря нарколога та лікаря-психіатра не звертався; має зареєстроване місце проживання, однак не має визначеного місця проживання; раніше шість разів був засуджений за вчинення корисливих злочинів проти власності.
Судом враховується і проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі (2 роки), протягом якого було вчинено інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення, що на думку суду свідчить про свідоме нехтування обвинуваченим правилами, встановленими в суспільстві в частині охорони права власності та про його стійку антисоціальну спрямованість та вперте небажання стати на шлях виправлення.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує також спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинуваченого.
Суд, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставину, яка пом'якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, його відношення до вчиненого, приходить до висновку що ОСОБА_3 представляє небезпеку для суспільства, його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тобто необхідним і достатнім для можливого виправлення ОСОБА_3 буде призначення йому покарання за сукупністю злочинів, на підставі ст. 70 КК України, визначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі.
Суд переконаний, що визначена ним вид і міра покарання, є необхідною і достатньою для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нових злочинів. Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності з урахуванням того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м'якість покарання. Суд вважає, що застосування у даному випадку інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не відповідатиме принципам законності та справедливості покарання, а отже звільнення ОСОБА_9 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та встановлення іспитового строку не буде достатнім і необхідним для виправлення останнього.
Призначення ОСОБА_3 менш суворого покарання не буде відповідати меті покарання, а призначення більш суворого покарання буде явно несправедливим через суворість, враховуючи його відношення до вчиненого та обставини, які пом'якшують покарання.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення з часу фактичного затримання а саме з 13.12.2021 по час набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Обраний стосовно ОСОБА_3 відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13.12.2021 та продовжений відповідно до ухвали цього ж суду від 08.02.2022 запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити до вступу вироку в законну силу, враховуючи наявність встановлених при його обранні ризиків.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Процесуальні витрати у справі на проведення експертизи відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Доля речових доказів вирішується відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити покарання
за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі,
за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі,
за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 4 (чотиьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши в строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення з часу фактичного затримання а саме з 13.12.2021 по час набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України.
Речові докази: паперову коробку рожевого кольору зі слідами речовини бурого кольору, поміщеної до паперового конверту коричневого кольору з відповідними ідентифікуючими написами, змиви речовини бурого кольору з підлоги кухонного приміщення, які упаковано до паперового конверту білого кольору з відповідними ідентифікуючими написами, змиви на ватні палички речовини бурого кольору із занавіски кухонного приміщення, які упаковано до паперового конверта білого кольору; змиви речовини бурого кольору з підлоги кімнати № 2, які упаковано до двох паперових конвертів білого кольору з відповідними ідентифікуючими написами; змиви з цеглини білого кольору з відповідними ідентифікуючими написами Контрольні зразки ватної палички, поміщені до двох паперових конвертів білого кольору з відповідними ідентифікуючими написами, біологічні зразки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (на ватних паличках), які упаковано до трьох паперових конвертів із відповідними ідентифікуючими написами, які згідно квитанції № 14 від 05.01.2022 передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили - знищити;
сліди рук з первинним пакуванням, які поміщені до спеціального пакету № 5347843 та дактилокарта ОСОБА_3 , яка поміщена до спецпакету № 5347839, два сліди низу підошви взуття, які поміщено до спеціального пакету № 0776118, металеву викрутку з прямою та хрестоподібною різьбою в кількості 1 штука, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області після набрання вироком законної сили - знищити;
чоловічі шкіряні чоботи на шнурівці коричневого кольору, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили повернути їх власнику - ОСОБА_3 ;
шкарпетки сірого кольору «Nice and Comfort» в кількості 5 пар, які згідно розписки від 15.12.2021 передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - вважати повернутими їх власнику.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні в розмірі 13 729.60 грн. (тринадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень 60 коп).
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя ОСОБА_10