Справа № 357/15174/21
2/357/897/22
Категорія 35
14 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Кривенко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що КП «Білоцерківтепломережа» (теплопостачальна організація) є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідач не сплачує кошти за надані послуги з опалення за затвердженими в установленому порядку тарифами, в зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед КП «Білоцерківтепломережа» в сумі в сумі 10 307 грн. 89 грн., за період з 01.10.2017 року по 01.11.2021 року, сума на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 1885,50 грн., та трьох відсотків річних в розмірі - 745 грн. 79 коп. Відповідач добровільно не сплачує кошти за отримані послуги, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року було відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, 14.02.2022 року надійшла суду заява про розгляд справи без участі представника позивача, зазначено, що позовні вимоги позивач підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належим чином, відповідач ОСОБА_1 направив суду заяву про розгляд справи без його участі та вказав, що позов визнає частково, зазначив, що він погасив заборгованість за надані послуги з опалення в розмірі 10 307,89 грн. (26.01.2022 року - 36706 грн., 09.02.2022 року - 3339,78 грн., 11.02.2022 року - 3301,05 грн.), шляхом перерахування коштів на банківський рахунок КП БМР «Білоцерківтепломережа», а щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, зазначає, що на період дії карантину таке нарахування заборонено, а тому суми згідно ст. 625 ЦК України - не визнає.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» по квартирі АДРЕСА_1 рахується заборгованість за послуги з опалення та гарячого водопостачання перед КП БМР «Білоцерківтепломережа», за період з 01.10.2017 року по 01.11.2021 року, в сумі 10 307 грн. 89 грн., що слідує з розрахункового листа абонента, наданого позивачем, а також, розрахунку суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів - 1885,50 грн., та трьох відсотків річних в розмірі - 745 грн. 79 коп.
Відповідно до наявних у справі відомостей з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за вказаною вище адресою. (а.с.18).
З матеріалів справи вбачається, що 15.06.2021 року на адресу відповідача було надіслано претензію про наявність заборгованості з вимогою сплатити її протягом місяця, яка залишилася без задоволення. (а.с.6).
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Згідно частини першої статті 9 даного Закону - споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 у справі № 462/6393/15-ц.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як роз'яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.
Станом на 14.02.2022 року вказана у позовній заяві заборгованість відповідачем погашена частково.
З квитанції про оплату АТ «Універсал банк» №05А2-4НЗК-7Т4С-938С від 26.01.2022р., №НТ26-С8МР-7А5А-В8Р0 від 09.02.2022 року, №27ЕР-36СА-9Р5К від 11.02.2022р., вбачається, що ОСОБА_1 сплатив заборгованість за надані послуги з опалення в розмірі 10 307,89 грн. (26.01.2022 року - 36706 грн., 09.02.2022 року - 3339,78 грн., 11.02.2022 року - 3301,05 грн.)
Позивач просив стягнути з відповідача суму інфляційний втрат в розмірі 1885 грн. 50 коп., та три відсотки річних - 745 грн. 79 коп., за період з 01.10.2017 року по 01.11.2021 року, оскільки має місце прострочення відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
В Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. по справі №127/15672/16, зазначено, що статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідач, направив до суду 14.02.2022 року письмові пояснення, в яких заперечив нарахування сум згідно ст. 625 ЦПК України в період карантину, посилаючись на ЗУ №533-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»,відповідно якого до 1 липня 2020 року зупинено дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме тимчасово з 18.03.2020 року до 01.07.2020 року нарахування пені та за невнесення плати за житлово-комунальні послуги не здійснюється та відповідно ЗУ №530-ХІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», забороняється нарахування та стягнення неустойки (пені, штрафів).
В даному випадку, позивач просить стягнути з відповідача не неустойку, а суми відповідно до ст. 625 ЦК України, тобто сум компенсаційного , а не штрафного характеру.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині інфляціних витрат та 3 % річних є такими, що підлягають до задоволення, оскільки мають компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу, позивач провів правомірне нарахування сум згідно ст. 625 ЦК України, а тому підлягає до стягнення сума на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в період з 01.10.2017р. по 01.11.2021 р., в розмірі 1885,50 грн., три відсотки річних - 745,79 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті погасив основну суму боргу до початку розгляду справи, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати у виді судового збору в сумі 1135 грн., тобто 50 % від суми судового збору, яку сплатив позивач при поданні до суду позовної заяви, а іншу частину судового збору 1135 грн. повернути з державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 322, 525, 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VІІІ від 09.11.2017 року, Правилами надання населенню послуг з водо- теплопостачання та водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України за № 630 від 21.07.2005 року, ст.ст. 12, 76, 81,141, 223, 258, 259, 264 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП не відомий), на користь Комунального підприємства «Білоцерківтепломережа» /ЄДРПОУ 04654336 заборгованість в розмірі 2631 грн.28 коп., з яких: сума на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів в розмірі 1885 грн.50 коп., три відсотки річних в сумі 745 грн.79 коп. та судові витрати у справі в розмірі 1135 грн.00 коп.
Повернути Комунальному підприємству «Білоцерківтепломережа» /ЄДРПОУ 04654336/ з державного бюджету 50 відсотків судового збору із загальної сплаченої суми 2270,00 грн., зокрема, суму 1135 грн.00грн. (тисяча сто тридцять п'ять гривень 00 копійок), на підставі квитанцій № 2240 від 23.06.2021.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 17.02.2022 року.
СуддяО. Я. Ярмола