Справа № 357/14120/21
2/357/495/22
Категорія 17
іменем України
16 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
В листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на наступні обставини.
Позивачу стало відомо, що разом з заявою про відкриття виконавчого провадження відповідач пред'явив до примусового виконання виконавчий лист - виконавчий напис № 13862 виданий 28.10.2021р.
Вказаний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. Виконавчий напис вчинений на користь товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок примусового стягнення заборгованості за Кредитним договором 2633/0708/45-004 від 02.07.2008 року, укладеним з ПАТ «Сведбанк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи», на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 року на суму 75484,47 доларів США. в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 32114,36 доларів США; прострочена заборгованість за процентами та комісіями - 43036,39 доларів США; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 доларів США; строкова заборгованість за процентами та комісіями - 333,72 доларів США.
Виконавчий напис вчинений щодо особи ОСОБА_2 . Прізвище після одруження змінено на ОСОБА_3 - копія Свідоцтва про розірвання шлюбу додається додатком до позовної заяви.
У той же час, вчинення вказаного виконавчого напису не відповідає вимогам загального та спеціального законодавства, яким регулюється здійснення даної процедури.
Так, нотаріально посвідчений договір між позивачем та ПАТ «Свелбанк» - не укладався. Та відсутній в матеріалах виконавчого провадження.
Крім того, сплив строк давності. Договір з банком був укладений 02.07.2008р. строком до 02.07.2038р. про видачу 33 000 доларів США кредиту з щомісячною сплатою платежів за кредитним договором в розмірі 336,90 доларів США (п. 3.1.1 Кредитного договору).
Оскаржуваний виконавчий напис вчинено за період з 01.02.2018 року по 01.02.2021 року. Сума заборгованості складає 75484,47 доларів США, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 32114,36 доларів США; прострочена заборгованість за процентами та комісіями - 43036,39 доларів США; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 доларів США; строкова заборгованість за процентами та комісіями - 333,72 доларів США.
Таким чином, оскільки стягується сума тіла кредиту 32114,36 доларів США з виданого 33 000 доларів США, а кредит був виданий у 2008 році, частина боргу за виконавчим написом є поза межами спливу позовної давності, що є окремою та достатньою підставою для скасування виконавчого напису.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Як визначено п. 87 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року по справі № 910/10374/17 (посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100428590), судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Таким чином, станом на момент вчинення виконавчого напису - та на момент його пред'явлення - набула чинності та діяла Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р., якою було скасовано п.1 та п. 2 Постанови КМУ № 662 від 26.11.2014 року. В подальшому 01.11.2017р. Вищий адміністративний суд України остаточно скасував норму Постанови КМУ, на підставі якої нотаріус вчинив виконавчий напис.
Крім того, відсутність боргу, який може бути стягнути за виконавчим написом.
Так, Договір з банком був укладений 02.07.2008 р. строком до 02.07.2038 р. про видачу 33 000 доларів США кредиту з щомісячною сплатою платежів за кредитним договором в розмірі 336,90 доларів США (п. 3.1.1 Кредитного договору).
В забезпечення виконання кредитного договору було укладено договір іпотеки від 02.07.2008 р., яким передано в іпотеку однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
29.01.2014 р. приватним нотаріусом Немм О.В. вже було вчинено виконавчий напис № 424 про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто заборгованість за кредитом - 262721,12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 150586,20 грн, - сума плати, що здійснена ТОВ "Кредитні Ініціативи" за вчинення виконавчого напису - 3500,00 грн., що разом становить суму загальної заборгованості станом на 02.11.2013 р. 416807,32 грн.
Відповідно до курсу долара до гривні, що діяв на момент вчинення виконавчого напису - 7,99 грн. за 1 долар США, за виконавчим написом стягнута заборгованість по тілу кредиту в розмірі 32 881,24 долара США. В подальшому в процесі виконання виконавчого напису було реалізовано іпотечне майно та погашено заборгованість за виконавчим написом повністю (копія постанови про закінчення виконавчого провадження додається) - Акт реалізації предмета іпотеки від 05.02.2020 р. додається. Оскільки іпотека - вид забезпечення виконання кредитного договору, кошти, отримані від реалізації предмета іпотеки спрямовані на погашення кредитного договору.
Оскільки видано 33 000 доларів США тіла кредиту, погашено тіла кредиту 32 881,24 доларів США, підстави для стягнення заборгованості даним виконавчим написом знову 32114,36 доларів США по тілу кредиту відсутні.
Просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 13862 виданий 28.10.2021 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок примусового стягнення заборгованості за Кредитним договором 2633/0708/45-004 від 02.07.2008 року, укладеним з ПАТ «Сведбанк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи», на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 року на суму 75484,47 доларів США, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 32114,36 доларів США; прострочена заборгованість за процентами та комісіями - 43036,39 доларів США; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 доларів США; строкова заборгованість за процентами та комісіями - 333,72 доларів США та стягнути з відповідача судові витрати ( а. с. 1-12 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 59 ) та матеріали передані для розгляду.
Ухвалою судді від 01.12.2021 року позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню була залишена без руху ( а. с. 63-66 ).
13 грудня 2021 року за вх. № 58475 судом отримано клопотання про усунення недоліків ( а. с. 68-69 ).
Ухвалою судді від 15 грудня 2021 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі та постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09 годину 30 хвилин 20 січня 2022 року. Одночасно, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни належним чином завірені матеріали, на підставі яких вчинено виконавчий від 28.10.2021 року за реєстровим номером № 13862 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» заборгованість на загальну суму 75 484,47 доларів США.
Також, в зазначеній вище ухвалі витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул Івана Івановича належним чином завірені матеріали, на підставі яких вчинено виконавчий від 28.10.2021 року за реєстровим номером № 13862 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» заборгованість на загальну суму 75 484,47 доларів США ( а. с. 72-74 ).
06 січня 2022 року судом отримано від приватного виконавця Крегул І.І. матеріали виконавчого провадження ( а. с. 82-86 ).
11 січня 2022 року судом отримано відзив на позовну заяву позивача ( а. с. 88-97 ).
20 січня 2022 року судом отримано відповідь на відзив ( а. с. 102-103, 104-110 ).
Ухвалою суду від 14 січня 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.02.2022 року ( а. с. 76-77 ).
В судове засідання позивач не з'явилася, 20.01.2022 року за вх. № 2336 судом отримано заяву про розгляд справи за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі ( а. с. 114 ).
Відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи» в судове засідання свого представника не направило, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.
З даного поштового повідомлення вбачається, що судову повістку про слухання справи в Білоцерківському міськрайонному суді 16.02.2022 року отримано 03.02.2022 року.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася в законному порядку.
На адресу суду повернувся поштивий конверт, працівники пошти причину повернення зазначили, як адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення ( ч. 4 ст. 130 ЦПК України ).
Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Тобто, у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України судом відповідач та третя особа були належним чином повідомленими про дату, час та місце слухання справи та завчасно.
Однак, відповідач в судове засідання в призначений час судом не з'явився, заяв та клопотань з боку останнього на адресу суду не надходило.
Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений та надав відзив на позовну заяву позивача, в якому виклав свою позицію, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
Встановлено, що 02 липня 2008 року між ВАТ «Светбанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 2633/0708/45-004 ( а. с. 18-26 ).
Відповідно до умов Кредитного Договору ( п. 1.1. ), Банк надає Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 33 000 доларів США, на строк до 02 липня 2038 року включно.
Кредитні кошти призначені для здійснення Позичальником розрахунків по Договору купівлі-продажу квартири.
032 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений Іпотечний договір ( а. с. 27-30 ).
05 березня 2020 року згідно Акту про реалізацію предмета іпотеки, внаслідок невиконання ОСОБА_2 умов Кредитного договору, реалізовано предмет іпотеки, а сама квартира ( а. с. 31-33 ).
Відповідно, 16.03.2020 року видано Свідоцтво про право власності на квартиру, яка була предметом іпотеки та була реалізована ( а. с. 35 ).
Згідно наявного свідоцтва про розірвання шлюбу від 28 квітня 2009 року, ОСОБА_2 після розірвання шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_3 ( а. с. 38 ).
В матеріалах справи міститься постанова приватного виконавця від 16.03.2020 року, якою закінчення виконавчого провадження за виконавчим написом № 424, виданого 29.01.2014 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 в рахунок неналежного виконання боргових зобов'язань та вимоги ТОВ «Кредитні Ініціативи» були задоволені ( а. с. 45-47 ).
09 листопада 2021 року приватним виконавцем Сазоновою О.М. відкрито виконавче провадження за виконавчим написом № 13862, виданий 28.10.2021 року , яким вирішено звернути стягнення з ОСОБА_2 заборгованість за Кредитним договором 2633/0708/45-004 від 02.07.2008 року, укладеного з ПАТ «Сведбанк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Кредитні Ініціативи» у загальному розмірі 75 484,47 доларів США.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 01.02.2018 року по 01.02.2021 року ( а. с. 36-37 ).
Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню позивач зазначає, що такий порушує його законне право на захист своїх законних прав та інтересів, оскільки вчинений з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів, так як нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону, а також вчинений за відсутністю нотаріального посвідчення кредитного Договору та керувався пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним, а також вчинений із пропуском строку.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому, судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.01.2018 року справа № 310/9293/15, № 61-154).
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком можуть бути підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 06.05.2020 № 320/7932/16-ц (61-38989св18).
В статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву позивача, але жодного належного та допустимого доказу в підтвердження тому, що останнім було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису усіх необхідних для цього документів, що підтверджують безспірність заборгованості не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як зазначено вище, ухвалою судді від 15 грудня 2021 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни належним чином завірені матеріали, на підставі яких вчинено виконавчий від 28.10.2021 року за реєстровим номером № 13862 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» заборгованість на загальну суму 75 484,47 доларів США.
Також, в зазначеній вище ухвалі витребувано у приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегул Івана Івановича належним чином завірені матеріали, на підставі яких вчинено виконавчий від 28.10.2021 року за реєстровим номером № 13862 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» заборгованість на загальну суму 75 484,47 доларів США ( а. с. 72-74 ).
Однак, витребувані матеріали від приватного нотаріуса на адресу суду не надійшли, повернувся поштовий конверт, де працівниками пошти причина повернення вказана, як адресат відсутній за вказаною адресою,
З боку приватного виконавця на виконання ухвали суду надійшов лише кредитний договір № 2633/Ї0708/45-004 від 02 липня 2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 ( а. с. 82, 83-86 ).
Відповідно до ч. 10. ст. 83 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.
В постанові Верховного суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, керувався пунктом Переліку, який був незаконним та не чинним, а також вчинений за відсутністю нотаріального посвідчення.
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Так, для вчинення напису обов'язковою умовою є лише надіслання вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань і наявність відмітки поштового зв'язку про її відправлення, а не одержання. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17.
Однак, з боку відповідача не було надано суду доказів, що ОСОБА_1 така вимога про усунення порушень кредитних зобов'язань направлялася.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Якщо боржника не було повідомлено про вимогу повернути заборгованість, це є самосійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса такими, що не підлягає виконанню.
Така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 13.10.2021 року у справі № 554/6777/17-ц.
Так, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Отже, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18,провадження № 61-16749св19.
З боку відповідача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу тому, що останній звертаючись до приватного нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису надав останньому для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.
Навпаки, матеріали справи містять Кредитний договір № 2633/0708/45-004 від 02.07.2008 року, який не містить такого нотаріального посвідчення.
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі N 554/6777/17, від 19.03.2021р. у справі №750/3781/20 ).
Крім того, судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.
Разом з тим, відповідач не надав до суду доказів подання приватному нотаріусу усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості.
В свою чергу, позивач ОСОБА_1 заперечує розмір боргу.
Окрім цього, посилається на те, що взагалі боргу не має, оскільки відповідач в рахунок продажу іпотечного майна задовольнив свої вимоги.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Отже, на думку суду, у даному випадку, виконавчий напис не може вважатися таким, що не потребує додаткового доказування, а відтак не підлягає примусовому виконанню у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Але, задоволення позову у цій частині не перешкоджає ТОВ «Кредитні Ініціативи» звернутися за стягненням зазначеної суми у судовому порядку.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За встановлених обставин оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
При зверненні до суду з вищевказаними вимогами позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. при зверненні до суду з позовною заявою ( а. с. 70 ).
Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 908 грн., понесення яких документально підтверджується.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 84, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 13862 від 28.10.2021 року, про стягнення ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок примусового стягнення заборгованості за Кредитним договором 2633/0708/45-004 від 02.07.2008 року, укладеним з ПАТ «Сведбанк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Кредитні ініціативи», на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 року на суму 75 484,47 доларів США, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 32 114,36 доларів США; прострочена заборгованість за процентами та комісіями - 43 036,39 доларів США; строкова заборгованість за сумою кредиту - 0,00 доларів США; строкова заборгованість за процентами та комісіями - 333,72 доларів США таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 ( дев'ятсот вісім ) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_3 , адреса для листування: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_1 );
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» ( адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21, ЄДРПОУ: 35326253 );
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна ( адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 ).
Повний текст судового рішення виготовлено 16 лютого 2022 року.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов