Справа № 357/2132/21
2/357/701/22
Категорія 2
іменем України
16 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -
В лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на наступні обставини.
27 квітня 1996 року між нею, ОСОБА_1 , (далі - Позивач), та ОСОБА_2 (далі - Відповідач) було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу Фастівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, зроблено запис за № 2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (копія додається).
29 січня 2021 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області справа № 357/7048/20 (пров. 2/357/2954/20, Суддя: Бондаренко О.В.), за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, вказаний шлюб було розірвано (згідно інформації вказаної на сайті Судової влади України вказане рішення набирає законної сили 02.03.2021 року).
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання.
Під час спільного проживання в шлюбі ними придбано автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4 ,1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , який 20.12.2005 року було зареєстровано за Відповідачем.
Після припинення стосунків Відповідач одноособово користується спільним автомобілем, та не надає їй доступу до нього. Більш того, їй стало відомо, що вказаний автомобіль Відповідачем було продано третій особі.
22 грудня 2020 року було проведено оцінку та визначено ринкову вартість вказаного автомобілю, яка, згідно висновку про ринкову вартість, становить 138 702,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене, вона бажає отримати від Відповідача грошову компенсацію вартості її частки від дійсної вартості автомобіля, а саме: вартість автомобіля 138 702,00 гривень/2= 69 351,00 гривень, тобто 1/2 дійсної вартості спільного автомобілю становить 69 351,00 гривень.
Так як Відповідач не бажає добровільно розподілити спільно нажите майно, вона вимушена звертатись за захистом свої прав до суду, та просити суд стягнути з Відповідача грошову компенсацію 1/2 вартості спільного автомобіля, що становить 69 351,00 гривень.
20 серпня 2012 року, у період перебування у шлюбі, ними було придбано житловий будинок, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі- продажу житлового будинку, що посвідчено приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області та зареєстровано в реєстрі за № 1611 (копія додається).
Вказаний житловий будинок, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,0721 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 ), кадастровий номер 3210300000:06:01560202, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Вони з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, в тому числі вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельної ділянки на якій він розташований.
Оскільки майно було придбане в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності, тому вона має намір поділити вищезазначене майно шляхом визначення за нею 1/2 частки будинку та 1/2 частки земельної ділянки на якій він розміщується, в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на її користь, ОСОБА_1 , грошову компенсацію 1/2 вартості спільного автомобіля VOLKSWAGEN, модель Т4 , 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , який 20.12.2005 року, що становить 69 351,00 гривень, припинивши право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль, з моменту сплати відповідачем коштів, здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: визнати за нею, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частку спільного житлового будинку, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 права власності земельної ділянки на якій розміщено вказаний будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0721га, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:06:015:0202. Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , понесені нею судові витрати ( а. с. 1-6 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021 року (а. с. 25 ) головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
26 лютого 2021 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 29 ).
07 квітня 2021 року за вх. № 16534 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 30 ).
Згідно отриманої відповіді відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.
Ухвалою судді від 09 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у даній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче зсідання у справі на 27 травня 2021 року ( а. с. 31-32 ).
24 червня 2021 року за вх. № 29420 судом отримано зустрічну позовну заяву від ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, обґрунтовуючи її наступним.
З ОСОБА_1 вони зареєстрували шлюб 27.04.1996 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
29 січня 2021 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (справа № 357/7048/20) шлюб між ними розірвано. Рішення набрало законної сили 02.03.2021 року.
Він постійно працював, дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, всі свої зароблені кошти вкладав у їх сімейний з відповідачкою бюджет та витрачав їх на їхні сумісні потреби. Більшість їхніх витрат він покривав саме своїми доходами, працюючи в ПАТ «Городище - Пустоварівський цукровий завод», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_7 . Окрім того, він торгував на ринку овочами, всі зароблені кошти вкладав у їх сімейний бюджет.
20 серпня 2012 року, у період перебування у шлюбі, ним було придбано житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_3 , що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Якименською Л.Л., зареєстровано в реєстрі № 1611 та витягом про державну реєстрацію прав КП КОР «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» рішення про державну реєстрацію від 12.09.2012 року, реєстраційний номер: 37323.
Згідно з п. 1.2. вище зазначеного договору купівлі - продажу житлового будинку, загальна площа будинку складає 60,5 кв.м, житлова площа - 43,9 кв.м.
До цілого цегляного житлового будинку, позначеного у плані літерою «А», примикають: сарай «Б», огорожа «1-2», вбиральня «В».
Рішенням Білоцерківської міської ради № 761-31-VI від 21 листопада 2012 року йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0721 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Кадастровий номер земельної ділянки: 3210300000:06:015:0202.
Його особисті доходи були досить значними. Це дозволило йому накопичити кошти, які він використав для реконструкції існуючого житлового будинку АДРЕСА_3 з прибудовою двоповерхового житлового приміщення, що підтверджується копією будівельного паспорту, реєстраційний номер НОМЕР_8 , який виданий 21 грудня 2012 року Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради. Він власними силами здійснив реконструкцію, придбаного в період шлюбу, спірного житлового будинку. Загальна площа приміщень житлового будинку АДРЕСА_3 , після реконструкції, становить 280,7 кв.м, житлова -145,2 кв.м, допоміжна - 135,5 кв.м, що підтверджується копією технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 18 травня 2021 року.
Наразі всі будівельні роботи виконані (окрім опоряджувальних), але будинок не прийнятий в експлуатацію.
На збудовані прибудови до даного будинку відсутні документи щодо їх оформлення, тому не набуто права власності на дане нерухоме майно у встановленому законодавством порядку в розумінні статті 331 ЦК України, і таке майно не підлягає поділу між сторонами.
Отже, поділу між сторонами підлягає тільки будинок, який був придбаний 20.08.2012 року загальною площею 60,5 кв.м., жилою площею 43.9 кв.м, відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37323. Частки сторін є рівним, отже кожному із них належить по 1/2 частці зазначеного будинку. Їм належать ідеальні частки в цьому майні без його реального поділу і залишається майно у їхній спільній частковій власності.
Він погоджується з оцінкою майна, яка зазначена в первісному позові ОСОБА_1 , а саме житлового будинку, який був придбаний 20.08.2012 року, загальною площею 60,5 кв.м., жилою площею 43.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37323 - 1/2 вартості будинку складає 323 765,00 грн. та земельної ділянки кадастровий номер: 3210300000:06:015:0202 - 129 643,00 грн. (1/2 вартості).
Також, під час шлюбу, 20.12.2005 року, на його ім'я був придбаний автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_9 , реєстраційний № НОМЕР_3 . Ринкова вартість зазначеного автотранспортного засобу складає 106 350 грн., що підтверджується довідкою від 04.06.2021 р. № 15, яка видана судовим експертом Петрушанко Вадимом Федоровичем. Тобто 1/2 вартості автомобіля VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_9 , реєстраційний № НОМЕР_3 , складає 53 175,00 грн.
Під час щлюбу, на його ім'я був придбаний, причіп, реєстраційний № КА 03175, марка 2ПТС-4, ідентиф. НОМЕР_10 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_11 . Його ринкова вартість складає 32 400, 00 грн., що підтверджується копією оголошення. Вказане спільне майно подружжя, залишилося у користуванні ОСОБА_1 .
За дорученням, під час шлюбу, нами був придбаний причіп легковий-В, реєстраційний № 003 ЮКХ, марка РТ000003, рік випуску 1992, колір зелений, шасі № НОМЕР_12 . Його ринкова вартість складає 9300,00 грн., що підтверджується копією оголошення. Вказані обставини можуть підтвердити свідки в судовому засіданні. Вказане спільне майно подружжя, залишилося у користуванні ОСОБА_1 .
При розлученні з ОСОБА_1 він залишив її все нижче перелічене спільно нажите ними майно, яке знаходилося за адресою: Білоцерківський район, Київської області.
Назва: картоплесаджалка польова - 14110,00 грн.; культиватор навісний - 29700,00 грн.; культиватор універсальний з бороною - 19000,00 грн.; плуг - 30000,00 грн.; дискова борона- 10500,00 грн.; міндобриво розкидач - 8000,00 грн.; картоплепідгортач - 10000,00 грн.; косарка пальцева - 7000,00грн.; косарка роторна - 6000,00 грн.; картоплекопалка одно рядна - 9000,00 грн.; січкарня - 2650,00 грн.; бурякорізка - 3200,00 грн.; млин - 14600,00 грн.; зернова сівалка - 45000,00 грн.; зварювальний апарат Дніпро М - 2700,00 грн.; електрокомпресор - 4000,00 грн.; бензокоса - 2599,00 грн.; зарядний пристрій автомобільний - 2999,00 грн.; болгарка макита - 1500,00 грн.; болгарка ДВТ - 2200,00 грн.; електродрель «Уралмаш» - 1500,00 грн.; мотор б/у Volkswagen Т-4 1,9 турбодизель - 14850,00 грн.; телевізор LG, діагональ 43 - 10000,00 грн.; холодильник Indesit - 10499,00 грн.; морозильна камера Liebherr, вертикальна - 13400,00 грн.; пральна машина LG - 10000,00 грн.; 4 скати з дисками, резина 195/65R15 (9450,00x4 ) - 37800,00 грн.; 4 скати до тракторного причіпа 2Птс-4 з дисками 240/406 (2517,50x4 ) - 10070,00 грн.; 2 скати пропашні до МТЗ 8x25-40 модель 0 - 5. 6 PR з дисками (4300,00x2) - 8600,00 грн.; тракторний причіп 2Птс-4 - 40500,00грн., зарядний пристрій 12 вольт/10А - 800,00 грн., всього - 382777,00 грн.
Наразі, зазначеним майном та двома причіпами володіє і користується відповідачка і використовує його на власний розсуд. Загальна вартість майна, яке залишилося у ОСОБА_1 , складає 42 4477,00 грн. = (382777,00 + 9300,00 + 32400,00).
Таким чином спільним майном подружжя є: житловий будинок, який був придбаний 20.08.2012 року, загальною площею 60,5 кв.м., жилою площею 43.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37323; земельна ділянка кадастровий номер: 3210300000:06:015:0202, площею 0,0721 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Окрім цього, спільним сумісним майном колишнього подружжя - сторін по справі (щодо якого не досягнуто згоди про поділ) є: автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_9 , реєстраційний № НОМЕР_3 , ринковою вартістю 106 350,00 грн.; причіп, реєстраційний № НОМЕР_13 , марка 2ПТС-4, ідентиф. 10-01311, ринковою вартістю 32 400, 00 грн. (залишився у користуванні ОСОБА_1 ); причіп легковий-В, реєстраційний № 0031ОКХ, марка РТ000003, рік випуску 1992, колір зелений, шасі № НОМЕР_12 , ринковою вартістю 9300,00 грн. (залишився у користуванні ОСОБА_1 ) та вищевказане майно на загальну суму 382 777,00 грн.
Враховуючи, що у нього в користуванні залишився автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_9 , реєстраційний № НОМЕР_3 , а у ОСОБА_1 вище перелічене майно, яке за своєю вартістю є значно вищою, вважає, що такий поділ спільного майна подружжя, який фактично здійснений ними, є найбільш правильним та таким, що максимально відповідає інтересам обох сторін.
Просив суд визнати спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : житловий будинок, який був придбаний 20.08.2012 року, загальною площею 60,5 кв.м., жилою площею 43.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37323; земельну ділянку кадастровий номер: 3210300000:06:015:0202, площею 0,0721 та для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності у розмірі 1/2 ідеальної частки за кожним на житловий будинок, який був придбаний 20.08.2012 року, загальною площею 60,5 кв.м., жилою площею 43.9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , відомості про який внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37323. Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності у розмірі 1/2 ідеальної частки за кожним на земельну ділянку кадастровий номер: 3210300000:06:015:0202, площею 0,0721 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль VOLKSWAGEN модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_9 , реєстраційний № НОМЕР_3 . В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на: причіп, реєстраційний № НОМЕР_13 , марка 2ПТС-4, ідентиф. НОМЕР_10 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_11 ; причіп легковий-В, реєстраційний № НОМЕР_14 , марка РТ000003, рік випуску 1992, колір зелений, шасі № НОМЕР_12 ; майно: картоплесаджалка польова - 14110,00 грн.; культиватор навісний - 29700,00 грн.; культиватор універсальний з бороною - 19000,00 грн.; плуг - 30000,00 грн.; дискова борона- 10500,00 грн.; міндобриво розкидач - 8000,00 грн.; картоплепідгортач - 10000,00 грн.; косарка пальцева - 7000,00грн.; косарка роторна - 6000,00 грн.; картоплекопалка одно рядна - 9000,00 грн.; січкарня - 2650,00 грн.; бурякорізка - 3200,00 грн.; млин - 14600,00 грн.; зернова сівалка - 45000,00 грн.; зварювальний апарат Дніпро М - 2700,00 грн.; електрокомпресор - 4000,00 грн.; бензокоса - 2599,00 грн.; зарядний пристрій автомобільний - 2999,00 грн.; болгарка макита - 1500,00 грн.; болгарка ДВТ - 2200,00 грн.; електродрель «Уралмаш» - 1500,00 грн.; мотор б/у Volkswagen Т-4 1,9 турбодизель - 14850,00 грн.; телевізор LG, діагональ 43 - 10000,00 грн.; холодильник Indesit - 10499,00 грн.; морозильна камера Liebherr, вертикальна - 13400,00 грн.; пральна машина LG - 10000,00 грн.; 4 скати з дисками, резина 195/65R15 (9450,00x4 ) - 37800,00 грн.; 4 скати до тракторного причіпа 2Птс-4 з дисками 240/406 (2517,50x4 ) - 10070,00 грн.; 2 скати пропашні до МТЗ 8x25-40 модель 0 - 5. 6 PR з дисками (4300,00x2) - 8600,00 грн.; тракторний причіп 2Птс-4 - 40500,00грн., зарядний пристрій 12 вольт/10А - 800,00 грн., всього - 382777,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , судові витрати по справі ( а. с. 45-54 ).
27 липня 2021 року протокольною ухвалою суд прийняв зустрічну позовну заяву та об'єднав її з первісним позовом ( а. с. 103-105 ).
06 червня 2021року за вх. № 37106 судом отримано від ОСОБА_1 відзив на зустрічну позовну заяву про поділ спільного майна подружжя, в якій зазначала наступне.
ОСОБА_2 стверджує, що постійно працював та дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, зокрема в ПАТ «Городище - Пустоварівський цукровий завод», в підтвердження викладеного навіть додає копію трудової книжки.
З приводу вкладання всіх зароблених Відповідачем коштів в сімейний бюджет, повідомляє, що це виключно твердження Відповідача, котре не підтверджується жодним доказом.
Звертає увагу суду, на той факт, що згідно наданої трудової книжки ОСОБА_2 дійсно працював на вказаному підприємстві в період з 25.09.1992 року по 19.08.1999 року. Решта записів в наданій трудовій книжці (запис 7-12) з яких випливає, що з 1999 року по 2013 рік (14 років) Відповідач ніде не працював, а з 2013 року по 2015 рік працював на сезонних роботах по 3 (три) місяці на рік.
Постає питання про які зароблені кошти та матеріальне забезпечення взагалі йдеться.
Особливу увагу суду звертає на той факт, що саме в період придбання спірного будинку, автомобіля та решти матеріальних благ, Відповідач не працював на постійній роботі або не працював взагалі (в залежності від періоду).
В той же час повідомляє, що ОСОБА_1 , працювала не менше, а навіть більше свого колишнього чоловіка забезпечуючи свою сім'ю, одночасно дбала про двох спільних дітей та вела домашнє господарство (копія трудової книжки додається).
Крім того, у особистій приватній власності ОСОБА_1 та її батьків наявні земельні ділянки (паї) загальною площею понад 8,6 га, від яких також надходив стабільний дохід (копія довідки від 10.03.2004 року ).
Враховуючи, що позовні вимоги щодо будинку та земельної ділянки під ним, позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) рівнозначні та по суті віддзеркалюють одна одну вважає, що Відповідач за первісним позовом фактично визнав вказану позовну вимогу. А тому, просила задовольнити вимоги в цій частині.
В той же час, позовна вимога щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частку будинку та земельної ділянки, є недоречною, оскільки правовий документ на будинок видано саме на ОСОБА_2 та зареєстровано за ним право власності на весь спірний будинок. Отже, в разі задоволення судом позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_6 , право власності на 1/2 частку спільного житлового будинку, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 права власності земельної ділянки на якій розміщено вказаний будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0721га., то за ОСОБА_2 залишається право власності на 1/2 частку будинку та земельної ділянки.
Крім того, ОСОБА_2 у зустрічному позові просить визнати право власності 1/2 ідеальної частки за кожним, із колишнього подружжя, на житловий будинок придбаний 20.08.2012 року, загальною площею 60,5 м2 , жилою 43,9 м2 , що знаходиться за адресам АДРЕСА_1 . При цьому, надає технічний паспорт виготовлений 18.05.2021 року та будівельний паспорт виданий 21.12.2012 року, відповідно до яких загальна площа складає 280,7 м2 , житлова - 145,2 м2, та вказує, що право власності на вказане нерухоме майно не набуте, а тому не може бути розподілено.
Дійсно вказане майно не підлягає розподілу як нерухоме, але добудови здійснено під час спільного проживання (шлюбу) за спільні кошти подружжя, а тому ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності саме на 1/2 частку спільного житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 права власності земельної ділянки на якій розміщено вказаний будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0721га. цільове призначення для будівництві і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:06:015:0202, та має намір в подальшому здійснити узаконення права власності на 1/2 частку добудови в зазначеному. А вразі задоволення судом зустрічної позовної вимоги ОСОБА_2 саме в такій інтерпретації як він просить, ОСОБА_1 по суті буде позбавлено права набути в подальшому права власності на 1/2 частку в спільному нерухомому майні подружжя, на яке на момент розгляду спору відсутні правовстановлюючі документи.
Вказане суперечитиме презумпції рівності часток. За загальним правилом застосування презумпції згідно зі ст. 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
При підготуванні документів для звернення до суду ОСОБА_1 із позовною заявою про розподіл спільного майна подружжя, ПП «Спілка Експертів» було проведено незалежну оцінку ринкової вартості, в тому числі, колісного транспортного засобу марка VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, ринкова (оціночна) вартість визначена експертами становить 138 702,00 гривень, про що і вказується в самій позовній заяві. Та надано відповідний Звіт.
Не погоджується із вищевказаною ринковою вартістю ОСОБА_2 , який надає направлений на його ім'я лист від судового експерта В.Ф. Петрушанко, в якому встановлено орієнтовну (середню) вартість аналогічного автомобілю, що становить 106350,00 гривень.
Тобто, орієнтовна (середня) вартість не може спростувати визначену звітом про незалежну оцінку, ринкову (оціночну) вартість.
Отже, з викладеного випливає, що належним та допустимим доказом при підтвердженні вартості автомобілю є саме Звіт.
При цьому, ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на спільний автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4 , 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , але приховує від суду, що продав вказаний автомобіль та на даний момент власником автомобілю є інша особа.
Більш того, у наданому листі № 15 йдеться про те, що оцінка проводилась без надання автомобіля, що підтверджує факт продажу ОСОБА_2 вказаного транспортного засобу.
А тому, враховуючи вищевикладене та той факт, що власником вказаного автомобілю на момент розгляду справи є інша особа, та те, що договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_2 відчужено автомобіль не скасовано, вказана позовна вимога щодо визнання права власності за ОСОБА_2 на автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуск-VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 не може бути задоволена.
ОСОБА_2 просить визнати право власності за ОСОБА_1 на причеп 2ПТС- ідентиф. 10-01311 та надає копію свідоцтва про його реєстрацію.
Вказаний причіп - це причіп до трактора який також був у родині, але документів у Позивача на вказане майно немає, оскільки вказаним трактором з причепом користувався особисто ОСОБА_2 , трактор та причеп Відповідач забрав собі коли пішов з родини, які перебувають у ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 . Вказане підтверджується наявністю документів на вказане майно саме у ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_2 просить визнати право власності за ОСОБА_1 на причеп легковий - В марка РТ000003, реєстраційний № НОМЕР_15 та надає копію свідоцтва про його реєстрацію. Згідно вказаного свідоцтва власником вказаного майна є ОСОБА_3 .
Відповідач вказує, що такий причеп ними було придбано по дорученню, але копії самого такого доручення не надає, оскільки це не відповідає дійсності.
По суті ОСОБА_2 хоче визнати за ОСОБА_1 право власності на майно, яке належить третій особі, про яке ОСОБА_1 взагалі нічого не відомо.
Окрім цього, ОСОБА_2 надає перелік майна, яке начебто перебувало у власності подружжя, просить визнати за ОСОБА_1 право власності на фактично неіснуюче майно.
Жодного, підтверджуючого взагалі наявність вказаного Відповідачем майна, докази останній не надає (товарні чеки, гарантійні талони, інструкції з експлуатації, тощо).
Не надання ОСОБА_2 жодних доказів взагалі наявності переліченого ним майна, виключає можливість включити вказане ним майно до обсягу спільно нажитого сторонами за час спільного проживання майна.
Більш того, вимагаючи суд визнати за ОСОБА_1 право власності на не існуюче майно, ОСОБА_2 , знову ж таки, по суті зменшує 1/2 частку ОСОБА_1 у спільному майні подружжя та має намір таким чином ввести суд в оману.
З вищевикладеного слідує, що зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя є надуманою та необґрунтованою, тому просила відмовити в задоволенні зустрічних позивних вимог в повному обсязі. Позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, підтримує та просить задовольнити в повному обсязі ( а. с. 108-110 ).
Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 листопада 2021 року ( а. с. 119-120).
Розгляд справи по суті проводився 03.11.2021 року ( а. с.121-124 ) та 13.12.2021 року ( а. с. 128-130 ).
В судовому засіданні 13.12.2021 року оголошено перерву до 20 січня 2022 року, а 20 січня 2022 року судове засідання відкладено на 16 лютого 2022 року.
Судом в рамках розгляду даної цивільної справи було здійснено запит до Територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру МВС у Київській області стосовно відомостей реєстрації автомобіля VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуск-VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 .
10 лютого 2022 року за вх. № 6117 судом отримано інформацію з Територіального сервісного центру № 3242 Регіонального сервісного центру МВС у Київській області та реєстраційні картки ТЗ.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, судом 16.02.2022 року отримано заяву від представника позивача, в якій остання просила суд проводити розгляд справи у відсутність позивача та її представника.
Відповідач та його представник в судове не з'явилися, від відповідача ОСОБА_2 отримано заяву 13.12.2021 року, в якій останній просив суд розглядати справу у його відсутність та відсутність представника. Просив відмовити у первісному позові та задовольнити зустрічний позов.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється ( ч. 2 ст. 247 ЦПК України ).
Оскільки учасники справи не з'явилися в судове засідання та надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Так як сторони надали свої пояснення у попередніх судових зсіданнях, а також докази на обґрунтування своїх позицій, суд вважає можливим здійснити судовий розгляд за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів, враховуючи надані сторонами пояснення.
Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення сторін, які надані в попередніх судових засіданнях, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що з 27 квітня 1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, де прізвище чоловіка та дружини після укладення шлюбу Повшедний та Повшедна, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу Фастівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, зроблено запис за № 2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ( 12).
Встановлено, що 29 січня 2021 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області справа № 357/7048/20, за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, вказаний шлюб було розірвано (згідно інформації вказаної на сайті Судової влади України ) та не спростовано сторонами в судовому засіданні під час розгляду даної справи.
Згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від 12.08.2012 року, ОСОБА_2 придбав житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_3 ( а. с. 14-15).
Відповідно до Витягу на нерухоме майно від 05.09.2013 року, ОСОБА_2 належить земельна ділянка загальною площею 0,0721 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 ), кадастровий номер 3210300000:06:01560202, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ( а. с. 18, 19 ).
Згідно наявного в матеріалах справи Свідоцтва про реєстрації транспортного засобу, 01.12.2006 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4 ,1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 ( а. с. 13 ).
Так, ПП «Спілка Експертів» було проведено незалежну оцінку ринкової вартості будинку, в тому числі, колісного транспортного засобу марка VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, ринкова (оціночна) вартість визначена експертами становить 138 702,00 гривень ( а. с. 22).
Звертаючись до суду з вказаною позовною заявою, позивач ОСОБА_1 просить суд здійснити поділ майна, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжю, визнавши за нею 1/2 частину на будинок, з відповідними господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, а також стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 1/2 вартості спільного майна автомобіля VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , що становить 69 351 грн., припинивши на нього права спільної сумісної власності.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України та ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно із ч. 1 ст. 69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» №16 від 12.06.1998р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.
За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є: 1) час набуття такого майна, 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.
Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма статті 60 Сімейного кодексу України вважається правильно застосованою.
Згідно пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60,69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Норми СК України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими: 1) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної власності; 2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Положення п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.12.2007р. № 11, визначає, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні врахувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
Встановлено матеріалами справи та не спростовано сторонами по справі, що в період шлюбу позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 за спільні кошти в інтересах сім'ї було придбано будинок з відповідними будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , земельну ділянку загальною площею 0,0721 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 ), кадастровий номер 3210300000:06:01560202, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), а також автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4 ,1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 .
Відповідно до 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Норми ст. ст. 60, 70 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Однак, з боку сторін по справі жодного належного та допустимого доказу в тому, що спірне майно є особистою власністю одного з подружжя, або придбане в період шлюбу за особисті кошти не спростовано.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) підтверджено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України встановлено, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Приписами частин 1 та 2 статті 372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
В постанові від 22 січня 2020 року (№ 711/2302/18) Верховний Суд дійшов висновків, що статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім'я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя. Майно в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № № 462/518/18, провадження № 61-13422св19.
Оскільки під час розгляду даної цивільної справи знайшло своє підтвердження тому, що вищевказане нерухоме майно було придбано сторонами в період шлюбу за спільні кошти, іншого сторонами на надано, навпаки у зустрічному позові відповідач ОСОБА_2 також просив визнати право власності по 1/2 частині на вказане майно за кожним, тим самим підтвердив рівність часток у майні подружжя, то вимоги позивача ОСОБА_1 в частині здійснення поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за останньою право власності на 1/2 частину спільного житлового будинку, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 права власності земельної ділянки на якій розміщено вказаний будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0721га, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:06:015:0202 є такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію 1/2 вартості спільного автомобіля VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , що становить 69 351 гривень, припинивши право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль, суд зазначає наступне.
Як встановлено вище, вказаний автомобіль був придбаний сторонами в період шлюбу, право власності оформлено на ОСОБА_2 .
Встановлено, що спірний автомобіль не перебуває у позивача, а після припинення між сторонами стосунків, автомобілем користувався відповідач ОСОБА_2 .
Зазначене не спростовано самим відповідачем ОСОБА_2 , а навпаки зазначене підтверджено, про що останнім зазначено у зустрічній позовній заяві.
В судовому засіданні під час розгляду даної справи з боку позивача зазначалося про те, що спірний автомобіль за відомостями останньої проданий відповідачем, що свою чергу не було спростовано з боку ОСОБА_2 .
Так, з отриманої відповіді від 02.02.2022 року за вих. № 31/10/3242/77, наданої Територіальним сервісним центром МВС № 3242 та доданих двох реєстраційних карток ТЗ вбачається, що автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_2 , перереєстрований на нового власника вперше в ТСЦ -3542 15.09.2020 року та вдруге в ТСЦ-3541 15.10.2020 року.
З реєстраційної картки ТЗ вбачається, що на сьогодні власником автомобіля VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 є ОСОБА_5 .
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16.
Також, зазначена правова позиція підтримана і Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 444/848/16-ц, провадження № 61-33882св18.
В зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував зазначені вимоги закону й те, що спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_2 без згоди іншого співвласника, подружжя - ОСОБА_1, у зв'язку з чим остання має право на відшкодування їй 1/2 частки його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 05.04.2019 № 645/4711/15-ц (61-40897св18).
В своїй постанові ВС від 05.04.2019 року зазначив, що «У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя, і не в інтересах сім 'ї чи не на її потреби, або приховав його - таке майно або його вартість враховується при поділі. Позивач звернулась з позовом до Відповідача, в якому просила припинити шлюб між сторонами та, зокрема, стягнути з Відповідача суму компенсації у розмірі 50% вартості спільного сумісного майна: вантажного автомобіля, з підстав його Відчуження Відповідачем під час перебування у шлюбі без згоди Позивачки.
Рішенням місцевого суду позов дружини задоволено частково, розірвано шлюб, здійснено розподіл майна подружжя, однак відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення компенсації за відчуження спірного автомобіля з підстав недоведеності Позивачем факту набуття права власності на автомобіль під час шлюбу. Постановою апеляційного суду рішення місцевого суду змінено та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто зі Відповідача на користь Позивача компенсацію вартості частини автомобіля, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що спірний автомобіль є спільним сумісним майном подружжя, частки в якому чоловіка та жінки є рівними. Оскільки вищевказаний автомобіль було відчужено третій особі без згоди дружини, що встановлено судовим рішенням, а доказів того, що отримані ним кошти було використано в інтересах сім'ї матеріали справи не містять, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля.».
Відповідно до частини 2 статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Частина 2 статті 183 ЦК України визначає, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18).
Аналогічна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 758/6805/17, провадження № 61-19306св18.
Згідно Звіту ПП «Спілка Експертів», сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 597/18 від 31.07.2018 року, ринкова вартість об'єкта оцінки, колісного транспортного засобу, марки VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 становить 138 702 гривень ( а. с. 22 ).
На спростовування ринкової оцінки вказаного рухомого майна, відповідач надав суду лист судового експерта Петрушенко В.Ф., в якому останній зазначає, що виходячи з наданих даних та використовуючи спеціальну літературу вартість аналогічного автомобіля станом на 04.06.2021 року - автомобіль VW Transporter T4, 1999 року випуску становить 106 350 грн. Більш точне встановлення ринкової вартості, як в сторону збільшення або зменшення, можливе після проведення експертизи при наданні автотранспорту для огляду ( а. с.67 ).
З боку відповідача ОСОБА_2 висновку експертизи не надано та, відповідно, не було надано автомобіль для огляду.
Однак, суд не може погодитися з зазначеним доказами щодо ринкової вартості спірного автомобіля, які були надані з боку відповідача, так як орієнтовна (середня) вартість не може спростувати визначену звітом про незалежну оцінку, ринкову (оціночну) вартість.
Із змісту статті 176 ЦПК і статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» випливає, що у відповідних статтях процесуального законодавства наряду з поняттям «дійсна вартість майна» паралельно також використовується і дещо скорочена його конструкція - «вартість майна» (без уточнення її виду).
Водночас, п'ятим абзацем статті 9 Закону України «Про оцінку майна» передбачено, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається саме ринкова вартість.
Отже, з викладеного випливає, що належним та допустимим доказом при підтвердженні вартості автомобілю є саме Звіт.
Тому, судом при визначенні ринкової вартості спірного автомобіля, враховується саме наданий суду з боку позивача Звіт, а не лист щодо надання інформації судового експерта, який надав відповідач.
Таким чином, суд дійшов до висновків, що спірний автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , який придбано за час шлюбу та за спільні грошові кошти подружжя, який використав відповідач на свій розсуд та було продано останнім без згоди позивача, що підтверджується його продаж отриманими документами з Територіального сервісного центру № 3242 від 02.02.2022 року, а ринкова вартість якого складає 138 702 грн., тому остання має право на відшкодування їй 1/2 частки його вартості у розмірі 69 351 гривень ( 138 702 грн. - ринкова вартість - 1/2 частка його вартості ).
В зв'язку з тим, що судом встановлено право спільної сумісної власності сторін по справі на житловий будинок, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку на якій розміщено вказаний будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0721 га, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:06:015:0202, та задоволені вимоги позивача щодо визнання за нею право власності на 1/2 частину вищевикладеного майна, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги відповідача підлягають частковому задоволенню в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку спільного житлового будинку, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частку права власності земельної ділянки на якій розміщено вказаний будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0721 га, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:06:015:0202.
Стосовно позовних вимог відповідача за зустрічними вимогами в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN-cod- НОМЕР_16 , реєстраційний № НОМЕР_3 , то такі вимоги останнього є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вищевказаний автомобіль був проданий ОСОБА_2 у 2020 році.
Стосовно вимог відповідача за зустрічним позовом в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на: причіп, реєстраційний № КА 03175, марка 2ПТС-4, ідентиф. 10-01311, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_11 ; причіп легковий-В, реєстраційний № НОМЕР_14 , марка РТ000003, рік випуску 1992, колір зелений, шасі № НОМЕР_12 ; майно: картоплесаджалка польова - 14110,00 грн.; культиватор навісний - 29700,00 грн.; культиватор універсальний з бороною - 19000,00 грн.; плуг - 30000,00 грн.; дискова борона- 10500,00 грн.; міндобриво розкидач - 8000,00 грн.; картоплепідгортач - 10000,00 грн.; косарка пальцева - 7000,00грн.; косарка роторна - 6000,00 грн.; картоплекопалка одно рядна - 9000,00 грн.; січкарня - 2650,00 грн.; бурякорізка - 3200,00 грн.; млин - 14600,00 грн.; зернова сівалка - 45000,00 грн.; зварювальний апарат Дніпро М - 2700,00 грн.; електрокомпресор - 4000,00 грн.; бензокоса - 2599,00 грн.; зарядний пристрій автомобільний - 2999,00 грн.; болгарка макита - 1500,00 грн.; болгарка ДВТ - 2200,00 грн.; електродрель «Уралмаш» - 1500,00 грн.; мотор б/у Volkswagen Т-4 1,9 турбодизель - 14850,00 грн.; телевізор LG, діагональ 43 - 10000,00 грн.; холодильник Indesit - 10499,00 грн.; морозильна камера Liebherr, вертикальна - 13400,00 грн.; пральна машина LG - 10000,00 грн.; 4 скати з дисками, резина 195/65R15 (9450,00x4 ) - 37800,00 грн.; 4 скати до тракторного причіпа 2Птс-4 з дисками 240/406 (2517,50x4 ) - 10070,00 грн.; 2 скати пропашні до МТЗ 8x25-40 модель 0 - 5. 6 PR з дисками (4300,00x2) - 8600,00 грн.; тракторний причіп 2Птс-4 - 40500,00 грн., зарядний пристрій 12 вольт/10А - 800,00 грн., всього - 382 777,00 грн., суд зазначає наступне.
Так, звертаючись до суду з вищевказаною вимогою, відповідач ОСОБА_2 не надав суду жодного належного та допустимого доказу, що дійсно вказане майно існує та було придбано сторонами під час шлюбу.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В свою чергу, представник позивача в судовому засіданні заперечувала про наявність зазначеного майна, яке визначено відповідачем, відповідно його придбання та наявність у позивача.
В якості доказу, відповідачем було додано до зустрічної позовної заяви лише частину роздруківок з інтернету, вартості частини аналогічного майна, яке просить визнати за позивачем ОСОБА_6 ( а. с. 69-100 ).
Жодного доказу, що дійсно таке майно було придбано, останнім суду не надано.
За клопотанням відповідача ОСОБА_2 було допитано двох свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ( а. с.128-130 ).
Свідок ОСОБА_8 та Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні не надали суду достовірних відомостей щодо придбання речей та відповідно її наявність та знаходження у позивача ОСОБА_1 .
Відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки з боку відповідача ОСОБА_2 не було доведено належними та допустимими доказами придбання вищевказаного майна у період шлюбу, яке залишилося у позивача, то така вимога відповідача є недоведеною, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду наведеного, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
В свою чергу, зустрічний позов відповідача ОСОБА_2 є таким, що підлягає частковому задоволенню.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
При зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 5 227,60 грн., що підтверджується квитанцією № ПН1912744 від 17.02.2021 року ( а. с. 7 ).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, то з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати при зверненні до суду в розмірі 5 227,60 гривень.
При зверненні до суду з зустрічною позовною заявою відповідач ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 5 065,90 грн., що підтверджується квитанцією № 254 від 23.06.2021 року ( а. с. 55 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового ( майнового ) характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу.
При зверненні до суду ОСОБА_2 з зустрічною позовною заявою у 2021 році, ставка судового складала за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 1 відсоток ціни позову, але не менше 908,0 грн та не більше 11 350,0 грн.
Оскільки позовні вимоги відповідача ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково, то з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1816 гривень, тобто в частині задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 57, 60, 61, 69 СК України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-83, 89, 133, 141, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, ст. ст. 183, 364, 372, 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, Пленумом Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» № 16 від 12.06.1998р., Пленумом Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11, п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
Здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частку права власності земельної ділянки на якій розміщено вказаний будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0721 га, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:06:015:0202.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , грошову компенсацію 1/2 вартості спільного автомобіля VOLKSWAGEN, модель Т4, 1999 року випуску, VIN- НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 , що становить 69 351 ( шістдесят дев'ять тисяч триста п'ятдесят одну ) гривню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5 227,60 гривень ( п'ять тисяч двісті двадцять сім гривень шістдесят копійок ).
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частку права власності земельної ділянки на якій розміщено вказаний будинок, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0721 га, цільове призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3210300000:06:015:0202.
В решті зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1 816 ( одна тисяча вісімсот шістнадцять ) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_17 , виданий Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 02 липня 1999 року );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , ІПН: НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_18 , виданий Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 04 квітня 1998 року ).
Повне судове рішення складено 16 лютого 2022 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов