Справа № 357/14920/21
2/357/427/22
Категорія 48
іменем України
15 лютого 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа: Ржищівська територіальна громада Обухівського району Київської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, -
В грудні 2021 року позивач Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Ржищівська територіальна громада Обухівського району Київської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, посилаючись на наступні обставини.
Протоколом про адміністративне правопорушення № 012341 від 17.12.2020 року встановлено, що 17.12.2020 року об 11 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 на Канівському водосховищі Кагарлицького району у районі села Балико-Щучинка проводив вилов риби з човна спінінгом оснащеним «зрушкою» на зимувальній ямі. При цьому виловив риби: судак - 2 шт., сом-2 шт, загальною вагою-1,5 кг чим завдав збитків рибному господарству України на суму 1870,00 грн.
Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», тобто здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачено за ч. 3 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення № 012341 від 17.12.2020 гр. ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.
Відповідно до п. 3.15. Правил любительського і спортивного рибальства, забороняється лов водних живих ресурсів на зимувальних ямах.
Таким чином, вина гр. ОСОБА_1 є доведеною і відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Пунктом 6.2. Правил рибальства передбачено, що шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, відшкодовується порушниками відповідно до такс, затверджених постановою КМУ від 21.11.2011 № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів».
Згідно розрахунку матеріальної шкоди, гр. ОСОБА_1 нанесено збитків рибному господарству України на суму 1870,00 грн.
В ст. 10 Закону України "Про тваринний світ" зазначено, що громадяни зобов'язані охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин, сприяти відтворенню відновлювальних об'єктів тваринного світу, використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до закону, відшкодовувати шкоду заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу. Відповідно до ст. З Закону України "Про тваринний світ" об'єкти тваринного світу є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популярному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи неволі.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно- соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюються за рахунок Державного бюджету України, Бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
Відтак, несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й впливає на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід'ємною умовою сталого економічного розвитку України.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно ст. 37 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об'єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.
Таким чином, природні ресурси (в тому числі водні біоресурси), які відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, права власника (володіння, користування, розпоряджання) щодо яких, від імені Українського народу, здійснюють органи місцевого самоврядування, як юридичні особи, є майном певної територіальної громади (в даному випадку Ржищівська територіальна громада Обухівського району Київської області.).
Просили суд стягнути з гр. ОСОБА_1 майнову шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів в розмірі -1870,00 грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят грн. 00 коп.), яку необхідно сплатити на користь Ржищівської територіальної громади Обухівського району Київської області за реквізитами: отримувач - ГУК у Київ.обл/Ржищівська міс/24062100, код отримувача - 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA808999980333139331000010758, код класифікації доходів бюджету - 24062100, найменування коду класифікації доходів бюджету - Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності та стягнути з гр. ОСОБА_1 на користь Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області (IBAN: UA878201720343150004000095064 в ДКСУ м. Києва, ЄДРПОУ 40419475) судові витрати в розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) ( а. с. 1-6 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 17 ) та матеріали передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
14 грудня 2021 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 22 ).
17 січня 2022 року за вх. № 1758 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 25 ).
Згідно отриманої відповіді вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.
Ухвалою судді від 19 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа: Ржищівська територіальна громада Обухівського району Київської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання у справі на 15 лютого 2022 року ( а. с. 26-27 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
В судове засідання позивача свого представника не направив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення. Звертаючись до суду з позовною заявою просили розглядати справу у їх відсутність.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.
15 лютого 2022 року за вх. № 6760 судом отримано від ОСОБА_1 заяву, в якій останній просив справу розглядати за його відсутності. Позов визнає в повному обсязі.
Третя особа Ржищівська територіальна громада Обухівського району Київської області в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що в Протоколі про адміністративне правопорушення № 012341 від 17.12.2020 року зазначено, що 17.12.2020 року об 11 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 на Канівському водосховищі Кагарлицького району у районі села Балико-Щучинка проводив вилов риби з човна спінінгом оснащеним «зрушкою» на зимувальній ямі. При цьому виловив риби: судак - 2 шт., сом-2 шт, загальною вагою-1,5 кг чим завдав збитків рибному господарству України на суму 1870,00 грн. ( а. с. 9 ).
Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства та ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», тобто здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачено за ч. 3 ст. 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою про адміністративне правопорушення № 012341 від 17.12.2020 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривен ( а. с. 7 ).
Згідно наявного в матеріалах справи Дублікату квитанції від 18.12.2020 року ОСОБА_1 сплатив штраф у розмірі 170 грн. ( а. с. 7 на звороті ).
Отже, сплата штрафу у розмірі 170 грн. з боку відповідача підтверджує, що останній визнав правопорушення, за що відносно нього було складено постанову та притягнуто до адміністративної відповідальності.
До того ж, постанова про адміністративне правопорушення № 012341 від 17.12.2020 року не була оскаржена останнім в судовому порядку.
Згідно Положення про Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області, затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 15 липня 2016 року № 229 (зі змінами), Київський рибоохоронний патруль є територіальним органом Держрибагентсва, діє у складі Держрибагентсва як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується ( а. с. 11-12, 13-14 ).
Повноваження Київського рибоохоронного патруля поширюються на м. Київ та Київську область, територію та акваторію водних об'єктів в межах районів діяльності, визначених Держрибагентством.
Основним завданням Київського рибоохоронного патруля є реалізація повноважень Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в районі діяльності.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони уповноважені подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Аналогічна норма закріплена і в Законі України «Про тваринний світ», де згідно ст. 59 визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства у встановленому законом порядку мають право пред'являти позови про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами внаслідок порушення законодавства про охорону, використання і відтворення об'єктів тваринного світу.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про тваринний світ» Державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, уповноважені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.
Відповідно до п. 3.15. Правил любительського і спортивного рибальства, забороняється лов водних живих ресурсів на зимувальних ямах.
Пунктом 6.2. Правил рибальства передбачено, що шкода, заподіяна громадянами України, іноземцями та особами без громадянства незаконним (з порушенням Правил рибальства) виловом, добуванням або знищенням цінних видів риб, водних безхребетних і водних рослин у рибогосподарських водоймах, відшкодовується порушниками відповідно до такс, затверджених постановою КМУ від 21.11.2011 № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів».
В ст. 10 Закону України "Про тваринний світ" зазначено, що громадяни зобов'язані охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин, сприяти відтворенню відновлювальних об'єктів тваринного світу, використовувати об'єкти тваринного світу відповідно до закону, відшкодовувати шкоду заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу. Відповідно до ст. З Закону України "Про тваринний світ" об'єкти тваринного світу є дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популярному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи неволі.
Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно- соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюються за рахунок Державного бюджету України, Бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
Згідно ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідно ст. 20 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" - шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року № 541 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.
Згідно розрахунку матеріальної шкоди, гр. ОСОБА_1 нанесено збитків рибному господарству України на суму 1870,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком ( а. с. 8 ).
Відтак, несплата відповідачем визначеного в установленому законом порядку розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, не лише безпосередньо зачіпає майнові та економічні інтереси держави, а й впливає на недофінансування державою природоохоронних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, яка є невід'ємною умовою сталого економічного розвитку України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до положень ст. 18 ч.1 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Таким чином, судом встановлено, що 17.12.2021 року, внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів ОСОБА_1 було заподіяно шкоду рибному господарству України в розмірі 1870,00 грн.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-XII, основними принципами охорони навколишнього природного середовища, в тому числі, є: пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності; компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частинами 1-3 ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
У п. 2 постанови № 6 від 27 березня 1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Для таких відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, відповідно до якої не позивач доводить вину відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини, а усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем, який наполягає на наявності підстав для задоволення такого позову.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Як зазначено вище, відповідач не оскаржив постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та сплатив штраф у розмірі 170 грн.
До того ж, звертаючись до суд з заявою 15.02.2022 року про розгляд справи у його відсутність, відповідач ОСОБА_1 визнав позов в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом не встановлено, що визнання відповідачем позову, суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно ст. 37 Закону України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів” водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об'єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.
Таким чином, природні ресурси (в тому числі водні біоресурси), які відповідно до Конституції України та інших законодавчих актів є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, права власника (володіння, користування, розпоряджання) щодо яких, від імені Українського народу, здійснюють органи місцевого самоврядування, як юридичні особи, є майном певної територіальної громади (в даному випадку Ржищівська територіальна громада Обухівського району Київської області.).
Так, у постанові від 10 січня 2019 року (справа № 541/307/17) Верховний Суд визнав обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанції щодо можливості стягнення спричиненої незаконним виловом риби шкоди на користь сільської ради за відповідним позовом Державної екологічної інспекції, (постанови Київського апеляційного суду від 17.04.2019 № 754/9167/18, 22.05.2019 № 754/14804/18, 31.03.2020 № 754/17496/18).
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, наявні правові підстави для звернення Управління Державного агентства рибного господарства у місті Києві та Київській області з позовними вимогами до суду в інтересах Ржищівської територіальної громади Обухівського району Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 та 2 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частина 1 ст. 80 ЦПК України зазначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, в судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи знайшло своє підтвердження тому, що з боку неправомірних дій відповідача, було заподіяно шкоду, яка полягала в порушенні правил рибальства, завдав шкоду рибному господарству, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
При зверненні до суду з боку позивача було понесено судові витрати в розмірі 2 270 грн.( а. с.15 ).
Так, згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Звертаючись до суду із заявою від 15.02.2022 року, відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнав повністю, до початку розгляду справи по суті.
А отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області підлягають стягненню понесених позивачем при звернені до суду 50 відсотків судових витрат, а саме у сумі 1 135 гривень, а Білоцерківському управлінню Державної казначейської служби України Київської області повернути Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області 50 відсотків судових витрат, а саме у сумі 1 135 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 68, 129-1 Конституції України, ст. ст. 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 142, 158, 206, 211, 247, 258, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, п. 2 постанови № 6 від 27 березня 1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Законом України «Про тваринний світ», Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа: Ржищівська територіальна громада Обухівського району Київської області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Ржищівської територіальної громади Обухівського району Київської області ( за реквізитами: отримувач - ГУК у Київ.обл/Ржищівська міс/24062100, код отримувача - 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN) - UA808999980333139331000010758, код класифікації доходів бюджету - 24062100, найменування коду класифікації доходів бюджету - Грошові стягнення ) в розмірі 1 870 ( одна тисяча вісімсот сімдесят ) гривень спричиненої шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області (IBAN: UA878201720343150004000095064 в ДКСУ м. Києва, ЄДРПОУ 40419475) в розмірі 1 135 ( одна тисяча сто тридцять п'ять ) гривень сплаченого судового збору.
Зобов'язати Білоцерківське управління Державної казначейської служби України Київської області, яке розташоване за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого буд. 36, код ЄДРПОУ - 38009832, повернути Управлінню Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області (IBAN: UA878201720343150004000095064 в ДКСУ м. Києва, ЄДРПОУ 40419475) в розмірі 1 135 ( одна тисяча сто тридцять п'ять ) гривень сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області ( адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-а, ЄДРПОУ: 40419475 );
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації та проживання, АДРЕСА_2 , ІПН: НОМЕР_1 );
Третя особа: Ржищівська територіальна громада Обухівського району Київської області ( адреса місцезнаходження: 09230, Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна, буд. 22, ЄДРПОУ: 04358218 ).
Повне судове рішення складено 15 лютого 2022 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов