Справа №293/303/22
Провадження № 2/293/320/2022
17 лютого 2022 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 )
до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
про визнання право власності на ѕ житлового будинку
ОСОБА_1 звернулася до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_2 , за змістом якого просить:
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на ѕ частини будинку АДРЕСА_2 .
Одночасно з вказаним позовом позивач подала заяву про забезпечення позову, згідно якого просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_2 .
В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що вона звернулася до суду з позовом, предметом якого є визнання права власності на спільне сумісне майно, а саме ѕ частини будинку АДРЕСА_2 .
Вказує, що є підстави вважати, що даний будинок, що є спільною сумісною власністю подружжя може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Разом з тим зауважує, щщо рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 08.02.2021 року № 9, яке набрало законної сили 11.03.2021 року шлюб між сторонами розірвано.
Водночас зазначає, що між сторонами існує спір з приводу поділу майна , а саме будинку який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Завяник стверджує, що її чоловік (відповідач за пред"явленим позовом ) дозвільні документи на будівництво забрав собі.
Зветає увагу, що згідно Інформації отриманої з державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок АДРЕСА_3 ,зареєстрований як приватна власність за ОСОБА_2 02.09.2020, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 215877018256 року. Реєстрація проведена на підставі декларації про готовності об'єкта до експлуатації ЖТ 181193321151, видана 28.11.2019 р. Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області.
Зважаючи на викладені обставини заявник просить вжити заходи забезпечення позову.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно і повно оцінивши фактичні обставини та доводи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться в порядку ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) без повідомлення учасників справи.
Так, згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, тобто на майно, яке є предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Відповідно до частини третьої ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 року.
При цьому, Європейськи суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейськи суд з прав людини зазнчив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобіганню порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать конституції, або настала подія, наслідки якої будуть незвортніми".
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року (справа №753/22860/17) зробила висновок, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Натомість посилання заявника, як на підставу задоволення заяви про забезпечення позову на те, що вказаний житловий будинок може бути відчужений на користь інших осіб до винесення рішення у вказаній справі, не може бути прийнята судом до уваги, так як заявником не доведено та не надано доказів імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття зазначених заходів забезпечення позову.
В частині обґрунтування заяви про забезпечення позову, позивачем наведено лише власні висновки та міркування щодо доцільності та співмірності вжиття заходів забезпечення позову , доводи заявника грунтуються виключно на його припущеннях та не підтверджені жодними належними, допустимими та достатніми доказами.
Заявивши про необхідність застосування заходів до забезпечення позову, позивач не надав жодних належних доказів, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі.
Заявником також не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем вчиняються дії направлені на відчуження спірного нерухомого майна.
Крім того суд зауважує, що накладення арешту на майно та заборона іншим особам вчиняти будь-які дії щодо будинку, як заходи забезпечення позову не відповідатимуть змісту порушеного права та не будуть співмірними із заявленими вимогами у цій справі.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, слід зазначити, що обраний заявником спосіб захисту, у разі задоволення зазначеної заяви, порушить права особи - власника майна щодо вільного розпорядження його майном.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Аналогічні норми закріплені в ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20.
Разом з тим, суд звертає увагу, що обставина належності спірного будиинку сторонам на праві спільної сумісної власності є обставиною, яка підлягає оцінці та доказуванню у процесі розгляду справи та не може бути беззаперечно взята судом до уваги, як така що не підлягає доказуванню при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Оскільки заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб та ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі їх невжиття, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.
На підставі ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена та підписана: 17.02.2022
Суддя Людмила ЛОСЬ