Справа № 283/492/22
провадження №2/283/268/2022
17 лютого 2022 року Суддя Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленко В.В. розглянувши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної судової адмініст рації України про визнання права власності на нежитлове приміщення за набувальною давністю, -
Позивачі по справі звернулися до суду з позовними вимогами про визнання за ними на праві спільної сумісної власності право власності на частину нежитлового приміщення загальною площею 24,6 м2 за адресою: АДРЕСА_1
Дана справа територіально підсудна Малинському районному суду, де працює головуючий суддя.
Разом з тим, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
В свою чергу, у Рішенні по справі «П'єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 01.10.1982, заява № 8692/79, Європейський Суд з прав людини вказав (п.30): не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.
Вказаний висновок, що потім був підтриманий у наступних рішеннях Суду, зокрема, у справі «МакГоннелл проти Сполученого Королівства» (McGonnell v. the United Kingdom), заява № 28488/65, § 51, ECHR 2000, та Клейн та інші (Kleyn and Others), започаткував розмежуванням критеріїв неупередженості (безсторонності):
- суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі;
- об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий та його склад відсутність будь яких сумнівів у його безсторонності.
Таким чином, судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумнів у його об'єктивності, а наслідком порушень такої заборони є звільнення з посади або дисциплінарна відповідальність.
Сумніви в незалежності судді відсутні, коли, на думку ЄСПЛ, у «об'єктивного спостерігача» не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається («Кларк проти Сполученого Королівства»).
Визначаючи, чи є суд незалежним, ЄСПЛ звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд ЄСПЛ іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини»). ЄСПЛ застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії», «Веттстейн проти Швейцарії»).
У преамбулі «Бангалорських принципів поведінки суддів» йдеться про те, що «компетентність, незалежність і неупередженість судових органів має велике значення у питанні захисту прав людини, оскільки здійснення всіх інших прав цілком залежить від належного здійснення правосуддя».
У світлі прецедентної практики Суду об'єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об'єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. При цьому, суб'єктивна впевненість сторони в упередженості судді навіть за відсутності об'єктивних підстав для неї є чинником, що перешкоджає реалізації її права на справедливий суд.
Дана обставина, а саме перебування на посаді голови Малинського районного суду Житомирської області при вирішенні питання про звільнення приміщення Малинського районного суду безумовно викликає сумнів в упередженості судді, що є порушенням п. 2,5 Бангалорських принципів поведінки суддів.
Згідно ст. 36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як вбачається зі 39 ЦПК України, за наявності зазначених обставин, передбачених статтями суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Враховуючи викладене, це виключає участь судді при розгляді даної цивільної справи.
Керуючись ст. 36, 39 ЦПК України, -
Задовольнити заявлений самовідвід судді Ярмоленка В.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної судової адміністрації України про визнання права власності на нежитлове приміщення за набувальною давністю.
Передати матеріали цивільної справи №283/492/22 до відділу діловодства та документального забезпечення Малинського районного суду для розподілу справи автоматизованою системою документообігу суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя