Справа № 296/963/22
2/296/1841/22
про залишення позовної заяви без руху
"16" лютого 2022 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органами, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить постановити рішення, яким стягнути з Державної Казначейської служби України на його користь 5 000 000 (п'ять мільйонів) грн на відшкодування моральної шкоди, за рахунок коштів Держаного бюджету України, передбачених на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, досудового слідства, прокуратури і суду.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність вимогам статей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам Кодексу, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі №242/4741/16-ц (провадження №14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду».
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Судова практика Верховного Суду свідчить про те, що співвідповідачами у справах стосовно відшкодування шкоди заподіяної незаконними діями органів державної влади, поряд з Державною казначейською службою України, мають бути самі органи державної влади, незаконними діями яких, на думку позивача, останньому заподіяно шкоду (постанова від 05.02.2020 у справі №640/16169/17).
В поданій позовній заяві в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначає, що моральну шкоду йому було заподіяно саме внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, разом з тим вищевказані органи, не вказані позивачем в якості співвідповідачів у даній цивільній справі.
Таким чином, позивачу необхідно узгодити коло учасників справи та їх процесуальний статус із заявленими позовними вимогами.
Згідно п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В поданій позовній заяві в обґрунтування своїх вимог позивач викладає в хронологічному порядку події, які на його думку призвели до заподіяння йому моральних страждань та втрат, однак не конкретизує, діями яких саме органів йому було завдано моральну шкоду.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» №266/94 ВР від 01 грудня 1994 року, відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі.
Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Верховний Суд в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №346/5428/17 дійшов висновку, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Враховуючи наведену правову позицію, позивачу в прохальній частині слід зазначити коректну вимогу щодо стягнення коштів на його користь (безпосередньо з Державного бюджету України).
Таким чином, позивачу необхідно узгодити прохальну частину позовної заяви з її описовою частиною, та привести її у відповідність до вимог законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- примірників позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи) із зазначенням в ній: 1) узгодженого кола учасників справи та їх процесуального статусу із заявленими позовними вимогами (з урахуванням висновків суду, викладених в даній ухвалі); 2) обгрунтування, якими конкретно органами державної влади і якими діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 завдано моральну шкоду; 3) приведення прохальної частини позовної заяви у відповідність до вимог законодавства з урахуванням висновків суду, викладених в даній ухвалі.
Керуючись статтями 175-177, 185, 260, 261 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої органами, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органами досудового розслідування, прокуратури і суду - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі якщо недоліки заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М. В. Петровська