Справа № 580/5548/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
15 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
При секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 06 травня 2021 року №0298706-2405-2305 на суму податкового зобов'язання 16133,14 грн. за податковий період 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має у приватній власності нерухоме майно, яке відноситься до об'єктів нерухомості промислового призначення, тому в силу підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України відсутні підстави для нарахування податку на нерухоме майно та обов'язку його сплати.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року даний адміністративний позов задоволено.
Приймаючи таке рішення, суд посилався на положення пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, аналіз яких зумовив висновок суду про те, належні позивачу виробничі приміщення (допоміжні цехи), які використовуються у підприємницькій діяльності, підпадають під визначення "будівлі промисловості", зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а тому вони не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу імперативних приписів закону, з огляду на що спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції визнав протиправним.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у позивача за адресою: АДРЕСА_1 у власності позивача знаходиться нежитлова будівля площею 3726, 4 кв.м. Відповідно до рішення Прилуцької міської ради від 08 листопада 2015 року №4 "Про встановлення місцевих податків і зборів" ставка податку за 1 кв.м. для фізичних осіб для житлових будівель становить 0, 10% розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 01 січня 2020 року. На переконання скаржника, податкове повідомлення рішення від 06 травня 2021 року за №0298706-2405-2305, яким позивачу нараховано суму податкового зобов'язання в розмірі 16133,14 грн., є правомірним.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він заперечував проти її задоволення, наполягав на законності оскаржуваного рішення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч.4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2008 року зареєстрований та провадить господарську діяльність як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості КВЕД 10.61.
Відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі-корпусу допоміжних цехів, загальною площею 3726, 4 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту вказане нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за своїм призначенням є нежитловою будівлею - корпусом допоміжних цехів.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, вказане нерухоме майно використовуються позивачем для здійснення його господарської діяльності, а саме як виробничі та складські приміщення під вироблену продукцію та необхідну сировину.
06 травня 2021 року Головним управлінням ДПС у Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми №0298706-2405-2305, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2020 рік в сумі 16 133, 14 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп. 266.2.1 п. 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до пп. 266.3.1 п. 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
За правилами пп. 266.3.2 п. 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому пп. 266.5.1 п. 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно пп. 266.7.1 п. 266.6 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.
Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.
Підпункт "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України встановлює, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
В силу вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Так, згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що приватна власність ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3726,4 кв.м., відноситься саме до об'єктів нерухомості промислового призначення (є будівлею промисловості) - згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Згідно свідоцтва про право власності від 27 січня 2015 року за № 123, нерухоме майно придбане позивачем у ПП «Чернігівпромпостачзбут» на підставі договору купівлі та складається з нежитлової будівлі - корпусу допоміжних цехів.
Крім того, згідно даних, наявних у технічному паспорті, нежитлова будівля-корпусу допоміжних цехів складається з підвалу, складських приміщень, допоміжних приміщень, кладових кімнат, роздягальні, коридорів, кабінетів та ін. та має загальну площу 3726, 4 кв.м., з яких згідно експлікації приміщень до плану, відсоток складських приміщень становить 70.1% від загально площі. При цьому, інші складові будівлі, які вказані в технічному паспорті, є допоміжними приміщеннями, а тому також належать до будівель промисловості, оскільки призначені для їх обслуговування.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» пп. 266.2.2 п. 266,2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Наведене відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 січня 2018 року по справі 822/2624/16 та в постанові від 17 лютого 2020 року по справі №820/3556/17.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, згідно правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 17 лютого 2020 року у справі №820/3556/17, застосування пп. «є» п.266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності позивача є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості КВЕД 10.61, що згідно з Національним класифікатором України є промисловим виробництвом.
Таким чином, належна позивачу нежитлова будівля корпусу допоміжних цехів, загальною площею 3726,4 кв.м., розташована за адресою: Чернігівська обл., м. Пирятин, вул. Пирятинська, 14, як будівля промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись, тому висновки суду перші інстанції є обґрунтованими та правомірними.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 15 лютого 2022 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків