№ 33/824/4999/2021 Постанова винесена суддею Василенко Т.К.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
06 грудня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та захисника Лобка В.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Лобка В.М. на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Требухів Броварського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні сина, 2016 р.н., непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн.
Згідно з постановою суду, 28 липня 2021 року о 13 год. 10 хв. в Київській області ОСОБА_1 керував мопедом YAMAHASA36J-751518, без номерного знаку. При спілкуванні було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Лобок В.М., вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, оскільки вина ОСОБА_1 у даному правопорушенні не доведена жодними доказами і при розгляді справи було порушено його права та безпідставно позбавлено конституційного права на справедливий та об'єктивний розгляд справи.
Зокрема, зазначає, що під час розгляду справи у суді ОСОБА_1 не визнавав своєї вини та пояснював, що не перебував у стані наркотичного сп'яніння, а відмовився їхати до лікаря для проходження медичного освідування з міста Бровари в лікарню міста Києва, оскільки поспішав додому, а також повідомив, що він не керував у той день моторолером, так як він був у несправному стані, і до того ж він і не мав на той час статусу водія, у зв'язку з чим на нього в той же день працівниками поліції було складено ще один протокол стосовно керування моторолером без права керування, і саме тому вимога працівника поліції щодо проходження освідування була незаконна та безпідставна.
При цьому у матеріалах справи не має жодного доказу вини ОСОБА_1 - у справі відсутні пояснення ОСОБА_1 , протокол роз'яснення йому його прав та пояснення будь-яких свідків, які б могли підтвердити факт порушення.
Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції було переглянуто наданий працівниками поліції «на підтвердження вини ОСОБА_1 » диск з відеозаписом бодікамери, і було встановлено, що на ньому немає відеофіксації керування ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом, натомість зафіксовано як працівник поліції відводить ОСОБА_1 на кілька метрів від камери і щось йому говорить без ввімкненого звуку, а потім повертається та пропонує поїхати в лікарню міста Києва.
При цьому відеозапис, в порушення відповідних наказів МВС, не є безперервним і є більш ніж сумнівним, та повністю підтверджує пояснення ОСОБА_1 про те, що йому не було роз'яснено його прав та не було повідомлено про наслідки не проходження медичного освідування.
Також вказує, що суд, не дивлячись на те, що від захисника Оснача Д. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 21.09.2021 у зв'язку з його хворобою, залишив його без задоволення та розглянув справу без виклику свідків і витребування повного відеозапису, та визнав ОСОБА_1 винним за ст. 130 КУпАП.
Таким чином, вважає, що у даному випадку судом безпідставно було порушено право ОСОБА_1 на його захист в суді обраним ним захисником, що потягло за собою передчасне та необґрунтоване визнання його винним без жодного допустимого та законного доказу його вини.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, посилаючись на те, що ним вже була подана аналогічна апеляційна скарга 01.10.2021 року через канцелярію суду першої інстанції, що є десятим днем з дня ухвалення рішення, тобто ним не було пропущено строк для подання апеляції, однак, працівники Київського апеляційного суду після отримання його скарги невірно провели обчислення строку на подання апеляційної скарги, що й стало причиною винесення передчасної та невірної постанови про повернення поданої ним апеляції у зв'язку з пропуском строку на оскарження, яку ним було отримано 18.10.2021 року.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисника Лобка В.М. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою та й самим ОСОБА_1 без будь-яких зауважень, який у поясненнях лише вказав, що «їхав додому», а також у зобов'язанні, в якому ОСОБА_1 зобов'язався не керувати мопедом YAMAHA SA36J-751518 та залишити його на місці зупинки, яке було написано ним власноручно без примусу сторонніх осіб.
До того ж факт пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку, у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним мопедом в стані наркотичного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння, підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, відповідно до якого, виявивши у ОСОБА_1 , під час спілкування, ознаки наркотичного сп'яніння, працівник поліції запропонував йому пройти огляд у лікаря-нарколога у медичній установі та повідомив, що після проходження огляду вони його привезуть назад на це ж саме місце, а мопед в цей час залишиться з його товаришем, який був разом з ним, на що ОСОБА_1 спитав про наслідки у разі його відмови від проходження огляду, та після роз'яснення працівником поліції йому наслідків відмови від проходження такого огляду, ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд, але коли працівник поліції запропонував йому сісти до автомобіля та проїхати до медичного закладу на огляд, він категорично відмовився, зазначивши, що поспішає додому, оскільки залишив вдома саму дитину з тестем, у зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Також і під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не заперечував того, що він дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки поспішав додому до дитини, яку залишив саму з тестем, але при цьому також вказав, що мопедом він не керував, а котив його у руках, так як, поїхавши на ньому зі своїм товаришем у магазин за будматеріалами, по дорозі він зламався, і працівники поліції, проїжджаючи повз них, зупинилися, оскільки подумали, що мопед крадений, але після того як він показав на нього всі документи, вони склали на нього протокол за керування мопедом без посвідчення водія і без реєстраційних номерів, та виписали штраф, який він сплатив на наступний день. При цьому, зазначив, що під впливом всіх цих подій він почав нервувати, але працівники поліції подумали, що він знаходиться під дією наркотиків - канабісу, тому, посвітивши йому в очі, запропонували пройти огляд у лікаря-нарколога, але так як він залишив вдома саму дитину з тестем, то відмовився, сказавши, що поспішає додому.
Разом з тим, посилання ОСОБА_1 та його захисника на те, що ОСОБА_1 не керував мопедом, а коли до нього під'їхали працівники поліції, то він з товаришем котив мопед у руках через його поломку, і саме тому вимога працівника поліції щодо проходження ним освідування була незаконна та безпідставна, є безгрунтовними та спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення від 28.07.2021 року серії ДПР18 № 045787, в якому ОСОБА_1 у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» власноручно лише зазначив, що «їхав додому», а також постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 28.07.2021 серія ЕАО № 4551585, відповідно до якої, 28.07.2021 року ОСОБА_1 керував мопедомYAMAHA SA36J-751518 без посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на Т/З, чим порушив п. 2.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн., яку ОСОБА_1 підписав без будь-яких заперечень та добровільно сплатив штраф.
Також з відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, вбачається, що під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, останній жодного разу не вказав про те, що він мопедом не керував, а котив його у руках.
А відтак, такі доводи ОСОБА_1 та його захисника про нездійснення ОСОБА_1 керування мопедом судом апеляційної інстанції розцінюються як спосіб захисту та намагання ОСОБА_1 ухилитися від відповідальності за вчинене.
Щодо посилання ОСОБА_1 на те, що запис у протоколі про те, що він їхав додому, він написав під диктовку працівників поліції, які також відводили його в сторону та просили у нього гроші, є голослівними та нічим не підтвердженими.
До того ж ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , вважаючи дії інспекторів поліції з вказаного приводу неправомірними, оскаржував їх в установленому порядку.
Стосовно доводів апелянта про недотримання працівниками поліції безперервності відеозапису усіх обставин даної події, то зазначений факт не спростовує обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується вищенаведеними доказами.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що у справі відсутні пояснення ОСОБА_1 та протокол роз'яснення йому його прав, то вони є безпідставними і надуманими, оскільки зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України і ст. 268 КУпАП, про що ним особисто проставлено у протоколі підпис, а також особисто надано пояснення по суті порушення.
З приводу посилань апелянта на відсутність у справі пояснень будь-яких свідків, які б могли підтвердити факт порушення, то вони також є безпідставними, оскільки, відповідно вимог ст. 266 КУпАП, наявність свідків обов'язкова, якщо не велася відеофіксація подій, а оскільки в матеріалах справи є відеозапис, на якому зафіксовано всі події, що відбувались 28.07.2021 року за участю ОСОБА_1 , а саме відмова водія від проходження огляду на стан наркотичногосп'яніння, тому залучення свідків не було обов'язковим.
Також надуманими є і посилання захисника на необ'єктивність судового розгляду, а так само порушення права ОСОБА_1 на захист з огляду на відмову у задоволенні ряду клопотань, оскільки задовольнити клопотання чи відмовити в їх задоволенні, є правом, а не обов'язком судді, який спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин справи і усуває все, що не має значення.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими у матеріалах справи.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Лобка В.М. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Поновити захиснику Лобку В.М. строк на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року.
Апеляційну скаргу захисника Лобка В.М. залишити без задоволення, а постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.