ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ №640/11225/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
доЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
провизнання протиправним та скасування наказі
встановив:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 квітня 2021 року №437/6 «Про часткове задоволення скарги Міністерства фінансів України в особі державного секретаря Д. Самоненка від 24 березня 2021 року №13110-07-10/9599».
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки позивача не було повідомлено ані про наявність скарги, ані про розгляд скарги, у зв'язку з чим остання була позбавлена права прийняти участь у розгляді такої скарги. Крім того, позивач вчинила реєстраційну дію у відповідності до вимог чинного законодавства, а висновки відповідача є хибними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що позивача повідомлено про розгляд скарги у відповідності до вимог чинного законодавства, а наказ прийнятий на підставі висновку, який ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зауважив, що відповідачем жодним чином не спростовано висновки, викладені у позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
До приватного нотаріуса Київського міського округу ОСОБА_1 18 березня 2021 року звернувся адвокат Гатинюк Олександр Вікторович, який подав заяву про внесення змін до відомостей про юридичну особу - Університет державної фіскальної служби України (вул. Університетська, буд. 31, м. Ірпінь Київської області, 08200; ідентифікаційний код юридичної особи 40233365).
При розгляді вказаної заяви позивачем встановлено, що документи подані заявником не в повному обсязі, у зв'язку з чим державний реєстратор ОСОБА_1 прийняла рішення про зупинення розгляду документів, яке видане 18 березня 2021 року заявнику.
Технічні можливості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не дозволяють сформувати рішення про зупинення автоматично і показати у реєстрі зупинення документів. З цих підстав, ОСОБА_1 самостійно створила рішення державного реєстратора про зупинення розгляду документів і надала його заявнику, роз'яснивши, що у разі неподання ним необхідних документів буде відмовлено у вчиненні реєстраційної дії.
У зв'язку з карантинними обмеженнями, запровадженими у м. Києві з 23 березня по 09 квітня 2021 року, Гатинюк О. В. не подав документи, необхідні для вчинення реєстраційної дії.
Тому 29 березня 2021 року позивач прийняла рішення про відмову у вчиненні реєстраційної дії, видавши відмову наручно заявнику.
В подальшому Гатинюк О. В. з цим рішенням не погодився і скерував до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідну скаргу.
Також скаргу з приводу цієї реєстраційної дії подав представник Міністерства фінансів України.
На офіційному веб-сайті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) https://kyivobliust.gov.ua/zasidannya komisii було розміщено повідомлення про засідання Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції на 31.03.2021, м. Київ, 15 год. 00 хв.: «Розгляд по суті скарги Міністерства фінансів України від 24.03.2021 № 13110- 07-10/9599, зареєстрованої 26.03.2021 за № 15486/5-21. Суб'єкт оскарження: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.».
ОСОБА_1 29 березня 2021 року подала до Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відповідні пояснення із долученням документів, в яких наголосила на відсутності у Колегії підстав розглядати скаргу, адже заява Гатинюка О. В. про внесення змін до відомостей про юридичну особу (Університет державної фіскальної служби України (вул. Університетська, буд. 31, м. Ірпінь Київської області, 08200; ідентифікаційний код юридичної особи 40233365) розглянута відповідно до чинного законодавства України та проведено реєстраційну дію щодо відмови у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (№ дії/заяви 56635445).
Однак, наказом ЦМУ МЮ (м. Київ) від 15 квітня 2021 року скаргу Міністерства фінансів України в особі державного секретаря Д. Самоненка від 24 березня 2021 року №13110-07-10/9599 задоволено частково, а саме: визнано дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 протиправними та застосовано захід, передбачений підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» - тимчасове блокування доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, терміном на 1 календарний місяць.
З долученого до наказу висновку Колегії вбачається, що приватний нотаріус ОСОБА_1. прийняла рішення про відмову у проведенні реєстраційної дії від 29 березня 2021 року №362466848064 із порушенням строків розгляду документів, поданих для проведення реєстраційних дій.
Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус є державним реєстратором.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав визначено статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, частиною першою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір) (пункт 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Згідно з частиною шостою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду скарги МЮУ та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.
Відповідно до частини дев'ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України..
На виконання вказаного припису, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - Порядок №1128; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якого визначено, що для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Положеннями пункту 3 Порядку №1128 визначено, що скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін'юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах за умови підписання її скаржником, зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» (пункт 4 Порядку №1128).
Згідно з пунктом 5 Порядку №1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме:
оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом;
наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін;
наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави;
наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання;
здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника;
подання скарги особою, яка не має на це повноважень;
закінчення встановленого законом строку подачі скарги;
розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
Відповідно до пункту 9 Порядку №1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
За змістом пункту 10 Порядку №1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін'юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.
Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.
Згідно з пунктом 11 Порядку №1128 Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.
За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов'язково приймаються колегією до розгляду.
За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом пункти 13-14 Порядку №1128).
Обґрунтовуючи протиправність прийнятого відповідачем рішення позивач зазначає, що її не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду скарги, що позбавило її права надати свої пояснення з приводу обставин, викладених в скарзі третіх осіб та власне про наявність такої скарги позивачеві стало відомо вже зі змісту оскаржуваного Наказу.
Заперечуючи проти доводів позивача щодо порушення відповідачем процедури розгляду скарги та неповідомлення позивача про наявність скарги, представник відповідача у відзиві на позовну заяву зауважив, що на офіційному веб-сайті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) https://kyivobliust.gov.ua/zasidannya komisii було розміщено повідомлення про засідання Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції на 31 березня 2021 року, м. Київ, 15 год. 00 хв.: «Розгляд по суті скарги Міністерства фінансів України від 24.03.2021 № 13110- 07-10/9599, зареєстрованої 26.03.2021 за № 15486/5-21. Суб'єкт оскарження: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1.»
Оголошення про розгляд скарги по суті розмішене на офіційному веб-сайті Мін'юсту за два дні до дати засідання з розгляду скарги є належним повідомленням згідно з пунктом 10 Порядку.
Оголошення є належним повідомленням, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зокрема, висловленою в постанові Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі №804/2296/17.
Крім того, позивачем були подані письмові пояснення з зазначенням власної позиції, що в свою чергу підтверджує факт забезпечення права позивача на висловлення своєї позиції щодо скарги.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи позивача щодо неповідомлення її про час та місце розгляду скарги, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення.
При цьому, суд зауважує, що у відповідача відсутній обов'язок щодо направлення копій скарги заінтересованим особам, оскільки пунктом 12 Порядку №1128 визначено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.
Стосовно суті порушень, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, суд зазначає наступне.
Згідно Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 09 лютого 2016 року №359/5 (далі Порядок №359/5), визначена процедура проведення відповідно до Закону №755-IV державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації.
Відповідно до абзацу 1 пункту5 розділу 1 Порядку №359/5 державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах АР Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи.
Абзацом першим пункту 1 розділу III Порядку №359/5 державна реєстрація проводиться на підставі документів, поданих заявником, шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації, нотаріуса.
Відповідно до абзацу 4 частини п'ятої статті 6 Закону №755-IV державний реєстратор у разі подання документів для проведення державної реєстрації уповноваженою на те особою встановлює обсяг повноважень такої особи на підставі документів, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи. Пунктом 10 розділу II Порядку №359/5 встановлено, що державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в ЄДР документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.
У разі наявності підстав для зупинення розгляду документів державний реєстратор вносить до ЄДР вичерпний перелік таких підстав, передбачений законом.
За допомогою програмних засобів ведення ЄДР формується повідомлення про зупинення розгляду документів із зазначенням строку, виключного переліку підстав для його зупинення, рішення суб'єкта державної реєстрації про зупинення розгляду документів, що за допомогою програмних засобів ведення ЄДР розміщується на порталі електронних сервісів у день такого зупинення та надсилається заявнику на його електронну пошту.
Якщо за результатами здійсненої перевірки поданих документів державним реєстратором встановлено наявність підстав як для зупинення їх розгляду, так і для відмови у державній реєстрації , які не пов'язані одна з одною, та усунення підстав для зупинення розгляду документів не матиме наслідком проведення державної реєстрації, державний реєстратор формує повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та із зазначенням їх підстав для зупинення їх розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» підставами для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є:
подання документів або відомостей, визначених цим Законом, не в повному обсязі;
невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону;
невідповідність реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта) відомостям, наданим відповідно до статті 13 цього Закону;
несплата адміністративного збору або сплата не в повному обсязі;
подання документів з порушенням встановленого законодавством строку для їх подання.
Зупинення розгляду документів з підстав, не передбачених цією статтею, не допускається.
Зупинення розгляду документів здійснюється протягом 24 годин, крім вихідних та святкових днів, після надходження документів, поданих для державної реєстрації.
Зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації громадських формувань, здійснюється у строки, встановлені статтею 26 цього Закону.
Розгляд документів зупиняється на строк, що становить 15 календарних днів з дати їх зупинення.
Відповідно до відомостей з ЄДР 18 березня 2021 року приватним нотаріусом ОСОБА_1. розпочато реєстраційну дію «Державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу», а саме: зміна інформації для здійснення зв'язку стосовно Університету державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 40233365), на підставі заяви №56635445 поданої Гатинюком Олександром Вікторовичем .
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією, 29 березня 2021 року приватним нотаріусом ОСОБА_1. прийнято рішення про відмову у проведенні реєстраційної дії №362466848064, оскільки документи подано особою, яка не має на це повноважень, а також документи подані до неналежного суб'єкта державної реєстрації.
Окрім того, 29 березня 2021 року приватним нотаріусом ОСОБА_1. на електронну адресу Колегії надіслані пояснення за №18/01161 щодо розгляду скарги Міністерства фінансів України від 24.03.2021 №13110-07-10/9599.
В своїх поясненнях приватний нотаріус ОСОБА_1. повідомляє, що 18 березня 2021 року до неї звернувся адвокат Гатинюк О.В. із заявою про внесення змін до відомостей про юридичну особу - Університет державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 40233365).
Проте, при розгляді вказаної заяви приватним нотаріусом ОСОБА_1. встановлено, що документи подані заявником не в повному обсязі, у зв'язку з чим прийнято рішення про зупинення розгляду документів, яке 18 березня 2021 року видане заявнику. Також в своїх поясненнях, ОСОБА_1 зазначає, що технічні можливості ЄДР не дозволяють сформувати рішення про зупинення автоматично, а тому нею було самостійно створено рішення державного реєстратора про зупинення розгляду документів і надано його заявнику.
Однак із запровадженням карантинних обмежень з 23 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року заявник не надав документи для подальшого вчинення реєстраційних дій, у зв'язку з чим ОСОБА_1 прийняла рішення про відмову у проведенні реєстраційної дії №36246684064.
Відповідно до пунктів 1,3-2,4 частини першої статті 28 Закону підставами для відмови у державній реєстрації є: документи подано особою, яка не має на це повноважень; документи подані до неналежного суб'єкта державної реєстрації; не усунуто підстави для зупинення розгляду документів протягом встановленого строку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється у такі строки щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів.
Оскільки, Гатинюком О.В. було подано документи для внесення змін до ЄДР до неналежного суб'єкта державної реєстрації, приватний нотаріус ОСОБА_1. мала б прийняти рішення про відмову протягом 24 годин з дати подання заяви, а тому рішення про відмову у проведенні реєстраційної дії від 29 березня 2021 року №362466848064 прийнято з порушенням строків розгляду документів, поданих для проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів.
У Висновку від 31 березня 2021 року Колегією зазначено, що відповідно до даних ЄДР за заявою від 18 березня 2021 року №56635445 реєстраційна дія завершена шляхом прийняття рішення про відмову від 29 березня 2021 року №362466848064, у зв'язку з чим відсутні підстави задоволення вимог скаржника стосовно скасування реєстраційної дії від 18 березня 2021 року.
Суд погоджується з такою позицією відповідача оскільки законодавством чітко визначено порядок дій нотаріуса як державного реєстратора, а саме якщо за результатами здійсненої перевірки поданих документів державним реєстратором встановлено наявність підстав як для зупинення їх розгляду, так і для відмови у державній реєстрації, які не пов'язані одна з одною, та усунення підстав для зупинення розгляду документів не матиме наслідком проведення державної реєстрації, державний реєстратор формує повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та із зазначенням підстав для зупинення їх розгляду.
Оскільки приватним нотаріусом ОСОБА_1. встановлено при первинному зверненні адвоката Гатинюка О.В. в інтересах Університету державної фіскальної служби України (місце знаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Університетська, 31) недоліки: документи подано особою, яка не має на це повноважень; документи подані до неналежного суб'єкта державної реєстрації - то позивач повинна була повернути документи, оскільки остання має право вчиняти реєстраційні дії щодо юридичних осіб, які знаходяться на території міста Києва, а Університет державної фіскальної служби України знаходиться в Київській області.
За таких обставин наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 квітня 2021 року №437/6 «Про часткове задоволення скарги Міністерства фінансів України в особі державного секретаря Д. Самоненка від 24 березня 2021 року №13110-07-10/9599», на переконання суду, є обґрунтованим та не підлягає скасуванню, враховуючи допущене позивачем порушення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 06 вересня 2005 року, пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58) принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування було виконано та належним чином доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій та рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко