ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/29307/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПівнічного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частині НОМЕР_1 ) (м. Київ)
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (військова частині НОМЕР_1 ) (м. Київ) (далі по тексту - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16 серпня 2018 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідач протиправно при звільненні позивача з військової служби не нарахував та не виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік.
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку подання адміністративного позову.
З приводу зазначеного клопотання суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Тому стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежене позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строків звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/29307/20 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження) на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач відзиву на позовну заяву та відповідних доказів до суду не надав, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Кожному гарантується право на оскарження в суді дій чи бездіяльності органів державної влади (стаття 55 Конституції України).
При розгляді спорів щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи вчинені вони на підставах, що визначені законами України (пункт 1 частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідача, стверджує, що порушено його право як військовослужбовця та учасника бойових дій, а саме право на отримання компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 2014 року по 2017 рік.
Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням встановлених законами особливостей (стаття 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Так, учасникам бойових дій надається пільга у вигляді одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
Підстави та порядок надання додаткових відпусток визначені відповідними законами України (частина восьма статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Так, пунктом 4 та абзацом 2 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби, додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строк не більше 15 календарних днів.
У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки (абзац 3 пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
При цьому грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки (п. 3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260).
Отже, військовослужбовці, в тому числі учасники бойових дій, мають право на додаткову відпустку та, у випадку її невикористання, на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за всі минулі роки.
Крім того, суд зазначає, що Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію, з моменту оголошення якої настає особливий період (абзац четвертий статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Перелік відпусток, які можуть надаватися в особливий період визначений в пунктах 17, 18 та 19 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і є вичерпним. Даний перелік не передбачає надання жодних додаткових відпусток, в тому числі, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте, навіть якщо додаткові відпустки тимчасово не надаються в особливий період, це не означає, що право на неї скасовано. Відповідно, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежує та не припиняє право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, навіть якщо така відпустка не надавалася під час особливого періоду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16 травня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.
Верховний Суд зазначив, що висновки у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах за зверненням до суду осіб, звільнених з військової служби, яким при звільнені було відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період, визначений підпунктами 17, 18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, аналіз законодавчих норм в їх сукупності дає підстави вважати, що під час звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу, із військовослужбовцем повинен бути повністю проведений розрахунок, в тому числі, нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за всі роки, включно із роком звільнення, не залежно від оголошення особливого періоду.
Отже, позивач має право на грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, а відповідач не має права відмовити в нарахуванні та виплаті такої компенсації, якщо доказами підтверджено такі умови (елементи):
1) позивач є військовослужбовцем, учасником бойових дій;
2) позивач звільнився з військової служби;
3) позивач не використав календарні дні додаткової відпустки за період з 2014 року по 2018 рік;
4) компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2014-2017 роки не нарахована та виплачена відповідачем.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України тягар доведення в адміністративній справі лежить на відповідачеві - суб'єкті владних повноважень.
Суд розглянув наявні докази та прийшов до таких висновків щодо кожного з цих пунктів.
1) Позивач є військовослужбовцем та учасником бойових дій.
Статус позивача, як військовослужбовця та учасника бойових дій відповідно до визначень, встановлених пунктом 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» підтверджується: копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Головним управлінням Національної гвардії України 06 серпня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
2) Позивач звільнився з військової служби.
Відповідно до витягу із наказу відповідача від 16 серпня 2017 року №175 (по стройовій частині) позивача, на підставі наказу командувача Національної гвардії України від 12 липня 2018 року №97 о/с звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «г» пункту 2 частини п'ятої (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з 16 серпня 2018 року, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення; щорічну основну відпустку за 2018 рік використав, грошову допомогу за 2018 рік отримав.
3) Позивач не використав календарні дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2018 рік.
Заявою про нарахування та виплату грошової компенсації від 16 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача з проханням у зв'язку зі звільненням з військової служби нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Листом відповідача від 24 липня 2020 року №1/34-1248-К-60 на заяву позивача повідомлено про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки позивач під час проходження служби не звертався з відповідним рапортом про надання відпустки або виплату грошової компенсації.
Крім того, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, позивачем, як учасником бойових дій, не використані дні додаткової відпустки за період з 2015 року по 2018 рік.
4) Грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки, на які позивач має право, як учасник бойових дій, за період з 2015 року по 2018 рік не нарахована та виплачена відповідачем.
Будь-які докази, що підтверджують виплату позивачу, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в період з 2015 року по 2018 рік в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до довідки про нарахування та виплату грошового забезпечення при звільненні ОСОБА_1 , останньому нараховано наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад по військовому званню, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за кваліфікацію, премія (щомісячна), грошова допомога при звільненні. Відомості про нарахування позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в період з 2015 року по 2018 рік у довідці не зазначені.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.
При цьому, суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
У зв'язку з встановленими обставинами суд дійшов висновку про наявність ознак протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та, як наслідок, задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача, викладеному у листі від 24 липня 2020 року №1/34-1248-К-60 стосовно того, що така грошова компенсація не має надаватися у зв'язку з тим, що позивачем не подавалися відповідні рапорти про надання відпустки чи про її компенсацію, оскільки на позивача не покладається обов'язок зазначати про здійснення компенсації у рапорті чи додатково звертатися до суб'єкта владних повноважень із відповідними запитами чи заявами.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Північного Київського територіального управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
3. Зобов'язати Північне Київське територіальне управління Національної гвардії України (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 25575753; адреса: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 38) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя Н.А. Добрівська