ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/380
17 січня 2022 року м. Київ № 640/16060/21
за позовомОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не здійснення перерахунку грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій";
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 17.06.2021 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без виклику сторін.
13.07.2021 р. надано відзив на позов.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -
ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України на посаді начальника Головного центру.
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11.04.2017 р. №352-ОС "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено з посади за п. "а" (за закінченням строку дії контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 20.04.2017 р. №389-ОС "По особовому складу" ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з постановкою на військовий облік до Деснянського районного в м. Києві військового комісаріату з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби в сумі 139 161, 75 грн., виплатою щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% місячного грошового забезпечення з 01.04 по 23.04.2017 р.
31.03.2021 р. ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_2 , яка здійснювала нарахування та виплату його грошового забезпечення під час перебування на службі, з заявою щодо здійснення доплати до одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зокрема, позивач зазначив, що грошова допомога при звільненні була йому виплачена без урахування щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 р.
Листом від 05.04.2021 р. позивачу надано відповідь, згідно з якою повідомлено, що грошова допомога при звільненні носить одноразовий характер, тому вона не включалася до розрахунку при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.
Позивач - ОСОБА_1 - вважає відмову протиправною з таких підстав.
Позивач зазначає, що під час проходження служби він щомісячно отримував додаткову грошову винагороду, передбачену постановою №899, тоді як згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі звільнення з військової служби за закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше, що має включати і вказану додаткову грошову винагороду, що підтверджується відповідною судовою практикою.
Також позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій він постався на ту обставину, що про порушення свого права дізнався після отримання відповіді на своє звернення листом від 05.04.2021 р., а також на відсутність обмеження строку при порушенні прав на оплату праці.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідач зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
Щодо позовних вимог по суті відповідач посилається на відсутність підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога при звільненні, одноразової грошової допомоги з огляду на зміст п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 р. № 73.
Також відповідач посилається на судову практику з вказаного питання.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (в редакції станом на 20.04.2017 р.) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до частин другої - четвертої ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" № 889 (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) щомісячну додаткову грошову винагороду установлено:
1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно із пунктом 2 постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
На виконання постанови № 889 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 р. № 73 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (чинну станом на 20.04.2017 р.), згідно з п. 8 якої винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
З врахуванням вказаних положень законодавства при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача наказом Голови Державної прикордонної служби України від 20.04.2017 р. №389-ОС "По особовому складу" розмір щомісячної додаткової грошової винагороди не включався до розрахунку.
Між тим, зі змісту постанови № 889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Віднесення зазначеної винагороди до щомісячних видів грошового забезпечення також підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17.
Під час розгляду справи №825/997/17 (постанова від 10.11.2021 р.), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та постанови № 889, а не інструкції №73.
Нормами Закону № 2011-ХІІ також встановлено право військовослужбовців на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Відтак щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України в постановах від 04 листопада 2014 року у справі № 21-473а14, від 03 березня 2015 року у справі № 21-32а15 та від 19 травня 2015 року у справі № 21-466а15.
Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).
Як слідує з матеріалів справи, щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу постійно щомісяця з 01.01.2016 року до дня звільнення, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками щодо виплаченого грошового забезпечення позивача.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням викладеного відмова відповідача у проведенні розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні є протиправною, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання здійснити відповідний перерахунок.
Згідно зі ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З врахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 15.10.2013 р. № 8-рп/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
За таких обставин суд не може погодитися з відповідачем, який посилається на порушення позивачем строку звернення до суду в даному випадку.
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 241-246, 255, 257-263, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не здійснення перерахунку грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_4 ) 908 грн. судового збору.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Головань
Повний текст рішення
виготовлено і підписано 17.01.2022 р.