ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 826/16766/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доШевченківського районного суду міста Києва
Голови Шевченківського районного суду міста Києва Територіальне управління Державної судової адміністрації України у місті Києві
третя особа Державна судова адміністрація України
провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Шевченківського районного суду міста Києва, Голови Шевченківського районного суду міста Києва, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у місті Києві, третя особа Державна судова адміністрація України, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Голови Шевченківського районного суду міста Києва "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1" від 04 жовтня 2016 року №02-04-К-211;
2) зобов'язати Шевченківський районний суд міста Києва, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Шевченківського районного суду міста Києва час вимушеного прогулу з 29 вересня 2016 року по 29 травня 2020 року;
3) стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2016 року по 29 травня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказ Голови Шевченківського районного суду міста Києва "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1" від 04 жовтня 2016 року №02-04-К-211 прийнято на виконання Указу Президента України від 29 вересня 2016 року №423/2016, який в подальшому скасовано рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №800/521/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи у судовому засіданні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року провадження у справі №826/16766/16 зупинено на підставі пункту 3 частин першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України до моменту розгляду Вищим адміністративним судом України адміністративної справи №П/800/521/16.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2020 року поновлено провадження в адміністративній справі №826/16766/16 в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року залучено заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову.
Заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позов представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві вказує, що зарахування часу вимушеного прогулу позивача до стажу судді виходить за межі повноважень Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві. При цьому, представник Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві вказує, що виконання судового рішення про стягнення заробітної плати на користь судді має здійснюватися за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
У письмових поясненнях позивачем надано розрахунок належної їй до виплати заробітної плати за період вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року заяву судді Аблова Є.В. про самовідвід у справі №826/16766/16 за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду міста Києва, Голови Шевченківського районного суду міста Києва, Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві, третя особа - Державна судова адміністрація про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено, відведено суддю Аблова Є.В. від розгляду справи №826/16766/16.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючою суддею у адміністративній справі №826/16766/16 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко А.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.
Державна судова адміністрація у письмових поясненнях вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог та зазначає, що зарахування часу вимушеного прогулу позивача до стажу судді виходить за межі повноважень Державної судової адміністрації України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 08 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судове засідання 22 липня 2021 року жодна зі сторін не з'явились, хоча і були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 22 липня 2021 року судом, згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Станом на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працювала на посаді судді Шевченківського районного суду міста Києва.
20 липня 2016 року Вища рада юстиції прийняла рішення про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
Указом Президента України від 29 вересня 2016 року №423/2016 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
Наказом Голови Шевченківського районного суду міста Києва "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 " від 04 жовтня 2016 року №02-04-К-211 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року у справі №800/422/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції, визнано незаконним та скасовано рішення від 20 липня 2016 року №1520/0/15-16.
Також, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №800/521/16 задоволено позов ОСОБА_1 до Президента України та скасовано Указ Президента України від 29 вересня 2016 року №423/2016 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.
Наказом Голови Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року №02-04-К-148 ОСОБА_1 зараховано до штату Шевченківського районного суду міста Києва відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №800/521/16.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до положень статті 116 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді.
Факти, що свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.
Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".
На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає указ про звільнення судді з посади.
На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.
Відповідно до статті 111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
Як зазначено вище, Указом Президента України від 29 вересня 2016 року №423/2016, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги.
Проте, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №800/521/16 задавлено позов ОСОБА_1 та скасовано Указ Президента України від 29 вересня 2016 року №423/2016 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва.
Таким чином, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність звільнення позивача з посади судді Шевченківського районного суду міста Києва.
З огляду на те, що підставою для видання наказу Голови Шевченківського районного суду міста Києва "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1 " від 04 жовтня 2016 року №02-04-К-211 слугував Указ Президента України від 29 вересня 2016 року №423/2016, протиправність якого встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, отже суд дійшов висновку й про протиправність оскаржуваного наказу від 04 жовтня 2016 року №02-04-К-211.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Голова місцевого суду видає на підставі акту про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №800/535/16.
Крім того, у згаданій постанові Верховний Суд вказав, що за такого правового регулювання, у разі скасування постанови Верховної Ради України про звільнення судді з посади повноваження поновлення належить голові місцевого суду.
Таким чином, у разі скасування Указу Президента України про звільнення судді з посади повноваження щодо поновлення особи на посаді судді Шевченківського районного суду міста Києва належить Голові цього суду.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що наказом Голови Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2020 року №02-04-К-148 ОСОБА_1 зараховано до штату Шевченківського районного суду міста Києва відповідно до рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №800/521/16 та час вимушеного прогулу з 29 вересня 2016 року по 29 травня 2020 року до стажу судді не зарахований.
З урахуванням наведеного, оскільки станом на час розгляду справи позивача зараховано до штату Шевченківського районного суду міста Києва суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання Шевченківський районний суд міста Києва зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Шевченківського районного суду міста Києва час вимушеного прогулу з 29 вересня 2016 року по 29 травня 2020 року (час вимушеного прогулу).
Щодо позову в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2016 року по 29 травня 2020 року, суд зазначає таке.
Згідно із правовим висновком, зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.
Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (зі змінами та доповненнями, діючими на момент виникнення правовідносин) (далі - Порядок №100) обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24 грудня 1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону, який діяв станом на вересень 2016 року) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Відповідно до частини 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону від 07 липня 2010 року №2453-VI) суддівська винагорода регулюється цим законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 цієї ж статті Закону передбачено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до положень статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Згідно інформації Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві від 25 жовтня 2016 року №823 у вересні 2016 року посадовий оклад судді місцевого суду становив 14 500,00 грн.
Також, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в місті Києві від 11 серпня 2020 року №704 середньомісячна заробітна плата позивача станом на час звільнення становила 18 799,79 грн, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 вересня 2016 року по 29 травня 2020 року становить 614 349,3 грн. Проте, в 2017 році посадовий оклад судді складав - 16 000 грн., тобто мало місце підвищення посадового окладу судді на 1 500 грн. (16 000 грн. - 14 500 грн), при цьому коефіцієнт коригування складає 1,10344828 (16 000 грн.: 14 500 грн.).
763,16 грн. (середньоденна заробітна плата в 2016 році) * 1,10344828 (коефіцієнт коригування ) = 842,11 грн (середньоденна заробітна плата в 2017 році) * на 248 робочих днів (за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року) = 208 843,28 грн.
В 2018 році посадовий оклад судді складав - 17 620 грн., тобто мало місце підвищення посадового окладу судді на 1 620 грн. (17 620 грн.-16 00С' грн.), при цьому коефіцієнт коригування складає 1,10125 (17 620 грн.:16 000 грн.).
842,11 грн. (середньоденна заробітна плата в 2017 році) * 1,10125 (коефіцієнт коригування) = 927,37 грн. (середньоденна заробітна плата в 2018 році) *230 днів (за період з 01.01.2018 року по 30.1 1.2018 року)=213 295,10 грн.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 в грудні 2018 року посадовий оклад судді складав - 26 430 грн., надбавка за вислугу років 40%, яка повинна бути нарахована позивачці з 18 березня 2017 року (дата припадає на період вимушеного прогулу) -10 572 грн., а всього суддівська винагорода становить - 37 002 грн, тобто мало місце підвищення суддівської винагороди на 21 002 грн., при цьому коефіцієнт коригування складає 2,312625 (37 002 грн. : 16 000 грн. = 842,11 грн. (середньоденна заробітна плата в 2017 році) *2,312625 коефіцієнт коригування ) =1 947,48 грн. (середньоденна заробітна плата в грудні 2018 рої; Х 20 робочих днів в грудні 2018 року =38 949,60 грн.
В 2019 році посадовий оклад судді складав - 28 815 грн., 40 % надбавки за вислугу років - 11 526 грн., а всього суддівська винагорода становить - 40 341 грн., тобто мало місце підвищення суддівської винагороди на 22 721 грн. (40 341 грн. - 17 620 грн.), при цьому коефіцієнт коригування складає 2,28950057 (40 341 грн. : 17 620 грн.). 927,37 грн. (середньоденна заробітна плата в 2018 році) * 2,28950057 (коефіцієнт коригування ) = 2 123,21 грн. (середньоденна заробітна плата в 2019 році) * 250 робочих днів (за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року)= 530 802,50 грн.
В 2020 році посадовий оклад судді становив - 63 060 грн., 40 % надбавки за вислугу років - 25 224 грн, а всього суддівська винагорода становить 88 284 грн., тобто мало місце підвищення суддівської винагороди на 47 943 грн. (88 284 грн.- 40 341 грн.), при цьому коефіцієнт коригування складає 2,18844352 (88 284 грн. : 40 341 грн.). 2 123,21 грн. (середньоденна заробітна плата в 2019 році)* 2,18844352 (коефіцієнт коригування ) =4 646,53 грн. (середньоденна заробітна плата в 2020 році) * 102 робочих дні (за період з 01 січня 2020 року по 31 травня 2020 року)=473 946,06 грн.
Таким чином, суддівська винагорода (середній заробіток) за час вимушеного прогулу позивачки складає за періоди: з 30 вересня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 49 605,40 грн.; з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 208 843,28 грн.; з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2018 року - 213 295,10 грн.; з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року - 38 949,60 грн.; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 530 802,50 грн.; з 01 січня 2020 року по 29 травня 2020 року - 473 946,06 грн., а всього - 1 515 441,94 грн.
Розраховані судом суми наведені без відрахування податку на заробітну плату та інших обов'язкових платежів до бюджету.
В цій частині суд зазначає, що відповідно до положень Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки та збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при виплаті працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Відповідно до частини 1 статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Згідно з частиною 4 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 січня 2019 року №141/0/15-19, Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, Державної судової адміністрації України та її територіальних управлінь.
Отже, Державна судова адміністрація України є розпорядником вищого рівня і безпосередньо не здійснює розрахунок та виплату суддівської винагороди суддям, у той же час як розпорядником бюджетних коштів, який здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу, у даному конкретному випадку є Територіальне управління Державної судової адміністрації в місті Києві.
Так, відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.
Згідно абзацу 7 пункту 1.2 глави 1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1407 від 24 грудня 2012 року (далі - Порядок №1407), мережа розпорядника коштів державного бюджету - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.
Відповідно до Порядку №1407, розпорядники нижчого рівня поділяються на бюджетні установи, що мають власну мережу, та на бюджетні установи, що не мають мережі.
Отже, місцеві суди включені до реєстру розпорядників бюджетних коштів як бюджетна установа, що не має власної мережі, а функції розпорядника бюджетних коштів щодо всіх місцевих судів та територіальних управлінь Державної судової адміністрації здійснює безпосередньо Державна судова адміністрація України.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача суми середнього заробітку (суддівської винагороди) за час вимушеного прогулу саме з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних наказу та дій/бездіяльності з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Шевченківського районного суду міста Києва "Про відрахування зі штату судді ОСОБА_1" від 04 жовтня 2016 року №02-04-К-211.
Зобов'язати Шевченківський районний суд міста Києва зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді Шевченківського районного суду міста Києва час вимушеного прогулу з 29 вересня 2016 року по 29 травня 2020 року.
Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 29 вересня 2016 року по 29 травня 2020 року, що становить 1 515 441 (один мільйон п'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста сорок одна) грн 94 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного суду міста Києва (03680, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 31А, код ЄДРПОУ 02896710) судовий збір в сумі 700 (сімсот) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення", Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко