ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/22976/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Державної аудиторської служби України
про визнання протиправним та скасування висновку
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної аудиторської служби України (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України (оприлюднений в електронній системі закупівель 11 вересня 2020 року) про результати моніторингу процедури закупівлі - "ДК 021:2015: 09123000-7 - Природний газ ДК 016:2010:06.20.1 - Газ природний, скріплений або в газоподібному стані за №UA-2016-05-12-000123-а".
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про безпідставність оскаржуваного висновку, оскільки замовником в тендерній документації була зазначена вся можлива інформація про умови надання забезпечення тендерної пропозиції у відповідності до технічних можливостей системи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник Державної аудиторської служби України у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що процедуру моніторингу проведено в установленому порядку та за наявності визначених законом підстав, що висновок про вчинення позивачем порушення законодавства про публічні закупівлі відповідає дійсним обставинам.
У відповіді на відзив позивач вказує, що доводи відповідача викладені у висновку та у відзиві на позов за відсутності їх вмотивованої аргументації в частині ймовірності встановлених порушень норм права, спростовуються обґрунтованими поясненнями та доказами наданими позивачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
На підставі наказу Державної аудиторської служби України від 17 серпня 2020 року №232 «Про початок моніторингу процедур закупівель» розпочато процедуру моніторингу закупівлі № UA-2016-05-12-000123-а згідно частини 2 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі».
За наслідками проведеного моніторингу Державна аудиторська служба України скала висновок від 11 вересня 2020 року №817 про порушення позивачем вимог: пункту 2 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 березня 2016 року №490 «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за №449/28579; частини 5 статті 8, абзацу 9 частини 1 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» та зобов'язано позивача здійснити відповідно до законодавства заходи щодо усунення виявлених порушень та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Не погоджуючись з таким висновок, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд завертає увагу, що відповідно до оскаржуваного висновку процедура закупівлі "ДК 021:2015: 09123000-7 - Природний газ ДК 016:2010:06.20.1 - Газ природний, скріплений або в газоподібному стані за №UA-2016-05-12-000123-а" розпочалась 12 травня 2016 року.
Відповідно до пунктів 5, 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції чинній з 19 квітня2020 року процедури закупівель товарів, робіт, послуг розпочаті до введення в дія цього Закону, завершуються відповідно до порядку, що діяв до введення в дію цього Закону; договори про закупівлю укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на якій такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дія цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Частиною 1 статті 2 Закону № 2939-XII визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частина 2 статті 2 Закону № 2939-XII).
Відповідно до частин 1, 4 статті 5 Закону № 2939-XII контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування. Моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII).
Пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону № 922-VIII визначено, що моніторинг закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель на всіх стадіях закупівлі з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель (тут і надалі посилання на норми Закону № 922-VIII наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Порядок здійснення моніторингу публічних закупівель врегульовано статтею 7-1 Закону № 922-VIII.
Абзацами 1, 2 частини 1 статті 7-1 Закону № 922-VIII передбачено, що моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 7-1 Закону № 922-VIII рішення про початок моніторингу закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник за наявності однієї або декількох із таких підстав: виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель.
Відповідно до частини 3 статті 7-1 Закону № 922-VIII рішення про початок моніторингу закупівлі оприлюднюється протягом двох робочих днів з дня його прийняття в електронній системі закупівель органом державного фінансового контролю із зазначенням унікального номера оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір та дати його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу, а також опису підстав для здійснення моніторингу закупівлі. Рішення про початок моніторингу закупівлі не зупиняє проведення процедур закупівель, визначених цим Законом.
Строк здійснення моніторингу закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з дати оприлюднення рішення про початок моніторингу закупівлі в електронній системі закупівель (частина 4 статті 7-1 Закону № 922-VIII).
Згідно з частиною 6 статті 7-1 Закону № 922-VIII за результатами моніторингу закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
Частиною 7 статті 7-1 Закону № 922-VIII передбачено, що у висновку обов'язково зазначаються:
1) найменування замовника, щодо якого здійснювався моніторинг закупівлі, його ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження;
2) найменування предмета закупівлі та його очікувана вартість;
3) унікальний номер оголошення про проведення процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір та дата його оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу;
4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу закупівлі;
5) зобов'язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю необхідною для більш детального опису результатів моніторингу закупівлі.
Якщо за результатами моніторингу закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 7-1 Закону № 922-VIII замовник має право протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення висновку одноразово звернутися до органу державного фінансового контролю за роз'ясненням змісту висновку та його зобов'язань, визначених у висновку.
Протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення органом державного фінансового контролю висновку замовник оприлюднює через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень (абзац 2 частини 8ї статті 7-1 Закону № 922-VIII).
Частиною 10 статті 7-1 Закону № 922-VIII передбачено, що у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду.
Щодо висновку відповідача про порушення позивачем частини 5 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакцій чинній з 19 квітня 2020 року), суд зазначає таке.
Так, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакцій чинній з 19 квітня 2020 року) протягом строку проведення моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю, відповідальна за проведення моніторингу процедури закупівель, має право через електронну систему закупівель запитувати у замовника пояснення (інформацію, документи) щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі. Усі такі запити про надання пояснень автоматично оприлюднюються електронною системою закупівель. Замовник протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення запиту про надання пояснень щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі, повинен надати відповідні пояснення (інформацію, документи) через електронну систему закупівель.
Замовник у межах строку здійснення моніторингу процедури закупівлі має право з власної ініціативи надавати пояснення щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі.
Натомість згідно частини 5 статті 7-1 Закону №922 протягом строку проведення моніторингу закупівлі орган державного фінансового контролю має право через електронну систему закупівель запитувати у замовника пояснення щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу закупівлі. Усі такі запити про надання пояснень автоматично оприлюднюються електронною системою закупівель. Замовник протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення запиту про надання пояснень щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу закупівлі, повинен надати відповідні пояснення через електронну систему закупівель.
Замовник у межах строку здійснення моніторингу закупівлі має право з власної ініціативи надавати пояснення щодо прийняття рішень та/або вчинення дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу закупівлі.
Як зазначено вище процедура закупівлі "ДК 021:2015: 09123000-7 - Природний газ ДК 016:2010:06.20.1 - Газ природний, скріплений або в газоподібному стані за №UA-2016-05-12-000123-а" розпочалась 12 травня 2016 року.
Відповідно до пунктів 5, 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції чинній з 19 квітня2020 року процедури закупівель товарів, робіт, послуг розпочаті до введення в дія цього Закону, завершуються відповідно о порядку, що діяв до введення в дію цього Закону; договори про закупівлю укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на якій такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дія цього Закону.
З огляду на те, що редакція Закону України «Про публічні закупівлі» чинна на момент початку проведення процедури закупівлі надавала право запитувати у замовника, вданому випадку позивача, пояснення, а не інформацію та документи, висновок відповідача про порушення позивачем частини 5 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакцій чинній з 19 квітня 2020 року) є необґрунтованим.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем абзацу 9 частини 1 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі», суд зазначає таке.
Згідно оскарженого висновку відповідачем встановлено, що позивачем (замовником) повідомлення про внесення змін до договору оприлюднені в електронній системі закупівель 19 серпня 2016 року (до 2-х додаткових угод),12 грудня 2016 року, 16 грудня 2016 року та 03 січня 2017 року (до 2-х додаткових угод) з порушенням терміну (протягом трьох днів з дня внесення змін) визначеного абзацом 9 частини 1 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі», позаяк додаткові угоди укладені відповідно 31 травня 2016 року, 29 липня 2016 року, 28 жовтня 2016 року, 30 листопада 2016 року, 14 грудня 2016 року, 15 грудня 2016 року.
Докази на спростування викладеного, в матеріалах справи відсутні.
Оскільки судом встановлено, що у межах спірних правовідносин повідомлення про внесення змін до договору оприлюднені в електронній системі закупівель з порушенням терміну (протягом трьох днів з дня внесення змін) визначеного абзацом 9 частини 1 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку відповідача про порушення згадуваної норми Закону України «Про публічні закупівлі».
Щодо висновку відповідача про порушення пункту 2 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 березня 2016 року №490 «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за №449/28579, а саме не накладення кваліфікованого електронного підпису посадової особи та не зазначення у пункті 14 повідомлення посилань на експертні, нормативні, технічні та інші документи, які підтверджують наявність умов застосування процедури закупівлі, зокрема, що підтверджують виникнення особливих економічних чи соціальних обставин, пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, суд зазначає таке.
Процедуру розміщення інформації про публічні закупівлі (далі - Порядок), яка оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель у складі електронної системи закупівель (далі - веб-портал), подання інформації, документів, звернень та скарг і одержання повідомлень через електронну систему закупівель визначає Порядок розміщення інформації про публічні закупівлі, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 18 березня 2016 року № 477 (далі - Порядок № 477).
Пунктом 3 Порядку № 477 (у редакції, чинній на час розміщення повідомлення про намір укласти договір) передбачено, що розміщення інформації в електронній системі закупівель здійснюється замовником/ЦЗО/учасником/органом оскарження/органами державного фінансового контролю шляхом заповнення електронних форм, реалізованих в електронній системі закупівель, з окремими полями та завантаження відповідних електронних документів через автоматизоване робоче місце замовника/ЦЗО/учасника/органу оскарження/органів державного фінансового контролю. Оприлюднення інформації на веб-порталі здійснюється електронною системою закупівель автоматично.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 березня 2016 року № 490 «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за № 449/28579 (далі - Наказ № 490), затверджено у пункті 1, зокрема, форму повідомлення про намір укласти договір.
Пунктом 2 Наказу № 490 визначено, що формами документів, зазначених у пункті 1 цього наказу, затверджуються обов'язкові поля, що заповнюються замовником шляхом унесення в них наявної інформації в електронній системі закупівель. У разі необхідності замовник може зазначити додаткову інформацію про закупівлю, якщо заповнить необов'язкові поля, передбачені системою.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у пункту 13 повідомлення позивач зазначивумову застосування переговорної процедури закупівлі згідно з пунктом 3 частини 2 статті 35 Закону України «Про публічні закупівлі», проте пункт 14 повідомлення не містить посилань на експертні, нормативні, технічні та інші документи, які підтверджують наявність умов застосування процедури закупівлі, зокрема, що підтверджують виникнення особливих економічних чи соціальних обставин, пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.
Абзацом 3 частини 2 статті 35 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток у разі: нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з виникненням особливих економічних чи соціальних обставин, що унеможливлюють дотримання замовниками строків для проведення тендеру, а саме пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, а також наданням у встановленому порядку Україною гуманітарної допомоги іншим державам. Застосування переговорної процедури закупівлі в таких випадках здійснюється за рішенням замовника щодо кожної процедури.
Тобто, для застосування переговорної процедури має бути підтверджено виникнення особливих економічних чи соціальних обставин, що унеможливлюють додержання замовником строків проведення тендеру та наявність негативних наслідків надзвичайної ситуації і потреба в їх негайній ліквідації.
Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Ліквідація наслідків надзвичайної ситуації - проведення комплексу заходів, що включає аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, які здійснюються у разі виникнення надзвичайної ситуації і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зони надзвичайної ситуації (пункт 22 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України).
Однак, позивачем, не обґрунтовано існування особливих економічних та соціальних обставин, пов'язаних з негайною ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації.
Також, позивачем не вказало які конкретні негативні наслідки потребували негайної ліквідації.
З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача про порушення позивачем пункту 2 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 березня 2016 року №490 «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за №449/28579.
Суд звертає увагу на спосіб усунення порушень, який був зазначений у констатуючий частині оскаржуваного висновку, а саме: здійснити відповідно до законодавства заходи щодо усунення виявлених порушень та протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Попри це у Висновку не конкретизовано, яких саме заходів має вжити замовник, не визначено способу усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.
Суд звертає увагу на відсутність законодавчо встановленого механізму усунення порушення позивачем вимог абзацу 9 частини 1 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо недотримання трьох денного строку на оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлень про внесення змін до договору та пункту 2 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22 березня 2016 року №490 «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 березня 2016 року за №449/28579
В постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 640/467/19 визначено вимоги до індивідуально-правових актів, які породжують права та обов'язки осіб, а саме, поміж іншого, Верховний Суд в своєму рішенні зазначив: "Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття (фактичних і юридичних) таких актів, а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття".
Суд зазначає, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб'єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити замовнику для усунення порушень.
Спонукання замовника самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення замовником чинного законодавства. Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту висновку, як акту індивідуальної дії. Суд визнає, що зобов'язальний характер вимоги щодо усунення правопорушення свідчить про встановлення цього порушення, так і визначення імперативного обов'язкового способу його усунення.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, а відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскарженого рішення лише в частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок Державної аудиторської служби України від 11 вересня 2020 року №817 в частині встановлення порушення частини 5 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» та в частині зобов'язання щодо усунення порушення (порушень законодавства у сфері публічних закупівель.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) за рахунок бюджетних асигнувань Державної аудиторської служби України (04070, місто Київ, вулиця Сагайдачного, будинок 4, код ЄДРПОУ 40165856) судовий збір в сумі 1051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн. 0 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко