ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/15074/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ"
ДоДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної податкової служби у місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № 226/26-59-12-01-24 від 31 січня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ"; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби України у м. Києві та Головне управління ДФС у м. Києві вчинити дії для внесення до Реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ" та щодо запису про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ" як платника податку на додану вартість з 31 січня 2018 року; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо розірвання договору про визнання електронних документів №140220171 від 14 лютого 2017 року в односторонньому порядку та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ" договір про визнання електронних документів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України встановлено заборону на розірвання договорів про визнання електронних документів в односторонньому порядку. Відмова податкового органу у прийнятті податкової декларації через одностороннє розірвання договору по визнання електронних документів є протиправним. Вказане, на думку позивача, також свідчить про протиправність рішення № 226/26-59-12-01-24 від 31 січня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ", яке обґрунтовано тим, що позивачем протягом 11 податкових місяців та 1 податкового місяця подавались декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів послуг.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов представник Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві вказує, що декларації позивача не було прийнято у зв'язку із розірвання договору про визнання електронних документів, про що позивача повідомлено відповідним квитанціями. Оскільки позивачем протягом 11 податкових місяців та 1 податкового місяця подавались декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів послуг, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення № 226/26-59-12-01-24 від 31 січня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ".
Представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав аналогічним зазначеним представником Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/15074/19 передано на розгляду головуючій судді Кузьменко А.І.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2021 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2021 року замінено відповідачів у справі №640/15074/19, а саме: Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на правонаступника Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на правонаступника Головне управління Державної податкової служби у місті Києві відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
14 лютого 2017 року між позивачем та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві укладено договір про визнання електронних документів №140220171.
В подальшому, рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби України у місті Києві № 226/26-59-12-01-24 від 31 січня 2018 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ" відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, а саме: позивач протягом 11 податкових місяців та 1 податкового місяця подавались декларації, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів послуг.
Незгода позивача із вказаними вище рішеннями зумовила звернення до суду з даним позовом.
За змістом підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації платника податків відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Згідно із абзацами 2,3 пункту 184.2 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання такої реєстрації здійснюється на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.
Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (пункт 184.10 статті 184 Податкового кодексу України).
Наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 року №1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі - Положення).
Відповідно до пункту 5.5 цього Положення анулювання реєстрації за ініціативою відповідного контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5.5 статті 5 Положення рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).
Згідно пунктом 5.6 Положення за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов'язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.
Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою №6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.
Зміст наведених положень свідчить про те, що анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України можливе у разі неподання платником ПДВ декларацій та/або подання таких декларацій з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту, протягом 12 послідовних податкових місяців безпосередньо до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації, зокрема, довідки про таке подання/неподання, про що прямо зазначено у пункті 5.2 розділу V Положення №1130.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом під час розгляду подібної справи в постанові від 30 травня 2019 року по справі №826/11485/15.
Так, підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку є встановлення податковим органом факту подання платником протягом 12 послідовних податкових місяців податкових декларацій, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту.
Водночас фактичною підставою для протилежного висновку контролюючого органу стало неприйняття, поданих позивачем декларацій, у зв'язку із відсутність домовленості між платником податків та податковим органом про визнання електронних документів.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Відповідно пункту 1 розділу 2 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України № 233 від 10 квітня 2008 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.
Укладений між сторонами договір про визнання електронних документів є адміністративним договором, істотні умови якого визначаються, зокрема, положеннями цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Таким чином, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі 826/8702/16.
Відповідно до пункту 4 розділу 6 договору про визнання електронних документів встановлено, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.
Суд наголошує, що відповідачами у відзивах на позов не наведено підстави призупинення дії договору 14 лютого 2017 року №140220171 про визнання електронних документів.
Зважаючи на те, що будь-яких належних та допустимих доказів щодо відсутності ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або ж зміни позивачем місця реєстрації матеріали справи не містять, а також зважаючи на те, що можливість призупинення дії договору про визнання електронних документів діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачена, отже Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно призупинено дію договору від 14 лютого 2017 року №140220171 про визнання електронних документів, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для зобов'язання Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві поновити дію цього договору.
Суд наголошує, що позивачем було вчинено всі передбачені законом та залежні від нього дії з метою подачі податкових декларацій за спірний період, які в свою чергу безпідставно не були прийняті відповідачем.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість № 226/26-59-12-01-24 від 31 січня 2018 року.
У такому разі суд констатує, що відповідач як суб'єкт владних повноважень приймаючи оскаржуваний акт індивідуальної дії діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що призвело до порушення законних прав позивача.
З урахуванням наведеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного Управління Державної фіскальної служби України у м. Києві № 226/26-59-12-01-24 від 31 січня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ".
Так, пунктами 5.2, 5.10 Положення анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.
Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.
З огляду на встановлення судом протиправності рішення № 226/26-59-12-01-24 від 31 січня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та відсутності дискреції у діях суб'єкта владних повноважень у разі скасування такого рішення, тому, на переконання суду, наявні підстави для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації платника ПДВ.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач надав належні та допустимі докази в обґрунтування заявлених ним позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, в той час як відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ" задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо розірвання договору про визнання електронних документів №140220171 від 14 лютого 2017 року в односторонньому порядку.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Державної податкової служби у місті Києві укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ" договір про визнання електронних документів.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві № 226/26-59-12-01-24 від 31 січня 2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ".
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві внести у Реєстр платників податку на додану вартість зміни щодо скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОН-КОНСАЛТ" ((04128, місто Київ, вулиця Стеценка, будинок 19/91, офіс 18, код ЄДРПОУ 36389398) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) судовий збір в сумі 4322 (чотири тисячі триста двадцять дві) грн 25 коп.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко