ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/31858/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомКиївського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
до третя особа: про Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_1 визнання протиправними дій та скасування постанови
Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Огібеніна Леоніда Ігоровича щодо винесення постанови про накладення штрафу;
- скасувати постанову про накладення штрафу від 20.10.2021 ВП № 64862587.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останнім в межах наданих повноважень вжито всі заходи для виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2017 у справі № 766/11666/17. Вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів через відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Пояснив, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" Мінсоцполітики передбачено видатки за новою бюджетною програмою КПКВК 2501290 "Забезпечення виконання рішень суду" в обсязі 100,00 млн грн. Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 26.08.2021 № 902, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду у 2021 році. Вказаний Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Забезпечення виконання рішень суду" для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, а також виплати судового збору, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження". Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів. Зазначив, що рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2017 у справі № 766/11666/17 включено до реєстру черговості виконання рішень, і після надходження фінансування за бюджетною програмою "Забезпечення виконання рішень суду" рішення суду буде виконане.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/31858/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання на 09.12.2021.
Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 09.12.2021 адміністративну справу № 640/31858/21 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 17.01.2022.
17.12.2021 до суду від відповідача надійшла копія матеріалів виконавчого провадження ВП № 64862587.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 17.01.2022, допущено заміну первинного відповідача на належного - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Представник позивача у судовому засіданні 17.01.2022 позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.
Відповідач та третя особа явку представника у судове засідання 17.01.2022 не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на подану представником позивача заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, у судовому засіданні 17.01.2022 ухвалено про продовження розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Л.І. від 19.03.2021 відкрито виконавче провадження № 64862587 з примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва від 11.01.2018 № 760/11666/17 про зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат, та вказаною постановою зобов'язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.
Листом від 01.04.2021 № 09/965-044 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив відповідача про те, що на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2017 № 760/11666/17, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 та рішення Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 16.01.2018 Центром проведено розрахунок доплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік з урахуванням виплаченої раніше, сума якої складає 7150,00 грн та замовлені кошти для виплати за рішенням суду по справі № 760/11666/17 (лист від 15.03.2018 № 051-011-111 до Департаменту). В свою чергу, Департаментом була надана відповідь від 29.03.2018 № 051/4749-002-2, в якій було зазначено, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмою соціального захисту населення Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", як і в попередні роки, Міністерству соціальної політики України, як головному розпоряднику бюджетних коштів, не передбачені, відповідні видатки на зазначені цілі не затверджувалися у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм. Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 07.03.2017 № 151/0/76-17 та від 31.03.2018 № 188/0/76-18 та листа Департаменту соціальної політики від 10.07.2019 № 051/12328-002/2 бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення в державному бюджеті Мінсоцполітики не були передбачені, відповідні видатки на зазначені цілі не затверджувалися у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм. У зв'язку з вищенаведеним виплата за рішенням суду не проведена.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніного Л.І. від 20.10.2021 у виконавчому провадженні № 64862587 за невиконання рішення суду накладено штраф на Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у розмірі 5100,00 грн.
У вказаній постанові відповідач зазначив, що станом на 20.10.2021 у відділі відсутня інформація щодо виконання рішення суду боржником.
Не погодившись з постановою відповідача про накладення штрафу, вважаючи її протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За визначенням статті 1 Закону України від 02.06.2016 N 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон N 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону N 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини другої статті 18 наведеного Закону виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Згідно частини третьої статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону N 1404-VIII).
Відповідно до частини шостої статті 26 наведеного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлений статтею 63 Закону N 1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону N 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону).
З наведеної статті слідує, що покладення на боржника негативних наслідків у вигляді грошового стягнення (штрафу) може бути застосовано виконавцем у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений виконавцем строк.
Згідно частини першої статті 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення ( частина друга статті 75 Закону N 1404-VIII).
В контексті викладених норм, суд звертає увагу на те, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) у залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження.
З аналізу наведених вище правових норм Закону № 1404-VIII вбачається, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.
Зі змісту постанови, яка оскаржується, наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відповідачем не вжито жодних заходів для з'ясування причин невиконання рішення суду в частині зобов'язання здійснити виплату коштів. Натомість, в оскаржуваній постанові лише констатовано про відсутність інформації про виконання судового рішення.
Поряд з цим, матеріалами справи підтверджується, що позивачем були вжиті заходи для виконання рішення суду.
Так, у листі від 01.04.2021 № 09/965-044 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив відповідача про те, що на підставі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2017 № 760/11666/17, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 та рішення Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації від 16.01.2018 Центром проведено розрахунок доплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік з урахуванням виплаченої раніше, сума якої складає 7150,00 грн та замовлені кошти для виплати за рішенням суду по справі № 760/11666/17 (лист від 15.03.2018 № 051-011-111 до Департаменту). В свою чергу, Департаментом була надана відповідь від 29.03.2018 № 051/4749-002-2, в якій було зазначено, бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмою соціального захисту населення Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", як і в попередні роки, Міністерству соціальної політики України, як головному розпоряднику бюджетних коштів, не передбачені, відповідні видатки на зазначені цілі не затверджувалися у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм. Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 07.03.2017 № 151/0/76-17 та від 31.03.2018 № 188/0/76-18 та листа Департаменту соціальної політики від 10.07.2019 № 051/12328-002/2 бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення в державному бюджеті Мінсоцполітики не були передбачені, відповідні видатки на зазначені цілі не затверджувалися у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм.
Вказаний лист отримано відповідачем 06.04.2021.
Так, питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян врегульовано Порядком виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 N 760.
Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.
За визначенням пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 N 423, Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, торгівлі людьми, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надання соціальних послуг та проведення соціальної роботи, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, ветеранів праці, ветеранів війни, осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, ветеранів військової служби, жертв нацистських переслідувань, дітей війни та жертв політичних репресій, пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що проводяться за рахунок державного бюджету, соціальні послуги) та за дотриманням прав дітей, а також забезпечує формування та реалізує державну політику щодо здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині забезпечення відповідності законодавству рішень правління Фонду соціального страхування, державного регулювання та нагляду за дотриманням норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення (перерахування) і виплати пенсій у солідарній системі та щодо взаємодії Пенсійного фонду України з Фондом соціального страхування, у сфері гуманітарної допомоги.
Згідно з підпунктом 5 пункту 5 вказаного Положення Мінсоцполітики з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.
З аналізу наведених норм вбачається, що виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивач здійснює за рахунок коштів, що перераховуються розпорядником вищого рівня. Така виплата не здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, відповідно, без надходження коштів, зокрема для проведення виплат на виконання рішення суду по справі № 760/11666/17, позивач позбавлений можливості здійснити виплату.
Наведені обставини свідчать про те, що невиконання судового рішення відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63 та 75 Закону N 1404-VIII.
Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постановах від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а.
Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
За такого правового регулювання та обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об'єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.
Також, при вирішенні даної справи суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 N 902 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду у 2021 році (далі - Порядок N 902).
За визначенням пункту 2 Порядку N 902:
боржник - Мінсоцполітики, Нацсоцслужба та її територіальні органи, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри з нарахування та здійснення соціальних виплат), визначені судом боржниками у виконанні рішення суду;
стягувач - фізична особа, на користь якої винесено рішення;
рішення - рішення суду, що набрали законної сили.
Відповідно до пункту 3 Порядку N 902 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Згідно з пунктом 5 Порядку N 902 бюджетні кошти спрямовуються з дотриманням такої пріоритетності напрямів:
1) забезпечення виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача (далі - грошове зобов'язання), щодо якого винесено рішення, боржниками у виконанні яких визначено Мінсоцполітики та Нацсоцслужбу, а також виплати судового збору, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження";
2) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", боржниками у виконанні яких визначено регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат;
3) забезпечення виконання грошових зобов'язань щодо інших соціальних виплат (крім зазначених у підпункті 2 цього пункту), боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат;
4) забезпечення виплати суми судового збору, виконавчого збору, витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження", боржниками у виконанні яких визначено територіальні органи Нацсоцслужби, регіональні органи соціального захисту населення, районні органи соціального захисту населення, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Відповідно до пунктів 7 - 9 Порядку N 902 черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.
Боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).
Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.
Регіональні органи соціального захисту населення розподіляють бюджетні кошти між районними органами соціального захисту населення та центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, сформованої відповідно до черговості.
Нацсоцслужба розподіляє бюджетні кошти між територіальними органами з дотриманням пріоритетності їх спрямування пропорційно потребі за списками, сформованими на підставі рішень.
Таким чином, виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12.09.2017 № 760/11666/17 можливо виключно після надходження фінансування за програмою "Забезпечення виконання рішень суду" та не залежить від волі та/або бажання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання вказаного судового рішення без поважних причин, а тому постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Л.І. від 20.10.2021 у виконавчому провадженні № 64862587 про накладення штрафу підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Поряд з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій державного виконавця, з огляду на наступне.
Зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Зважаючи на те, що дії державного виконавця з прийняття постанови про накладення штрафу не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для бюржника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, та враховуючи, що державний виконавець має законодавчо визначене право для вчинення виконавчих дій, у тому числі і прийняття постанов про накладення штрафу, то дії щодо прийняття постанови не можуть вважатись протиправними.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 7, ідентифікаційний код 22886300) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) Огібеніна Л.І. від 20.10.2021 у виконавчому провадженні № 64862587 про накладення штрафу.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Київ) (01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д, ідентифікаційний код 43315602) на користь Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, просп. Любомира Гузара, 7, ідентифікаційний код 22886300) 1135,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко