ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 січня 2022 року м. Київ № 640/9509/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у недоплаті позивачу, як учаснику бойових дій, 6 800 грн. з суми разової грошової допомоги до 05.05.2020;
зобов'язати відповідача донарахувати позивачу, як учаснику бойових дій, разову грошову допомогу до 05.05.2020 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та доплатити з цієї суми 6 800 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
29 червня 2021 року представником відповідача подано до суду заяву в якій останній просив позовні вимоги позивача залишити без розгляду.
Дане клопотання обґрунтовано тим, що перерахування коштів щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі 1390,00 грн. позивачу було здійснено, шляхом перерахування коштів в травні 2020 року картковий рахунок в установі банку.
Отже, на думку відповідача, саме з моменту отримання коштів позивач дізнався про можливе порушення свого права та саме з травня 2020 року у нього почався строк перебігу позовної давності.
У той же час, позивач звернувся із позовною заявою до суду лише 30.03.2021 року, що в свою чергу, на думку відповідача, свідчить про наявність правових підстав для залишення його позову без розгляду.
Розглянувши заявлене представником відповідача клопотання, суд при його вирішенні зазначає таке.
Матеріалами справи встановлено, що в травні 2020 року на картковий рахунок позивача в АТ "Ощадбанк" відповідачем було перераховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1390,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з заявою в якій просив здійснити перерахунок та виплату зазначеної грошової допомоги, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком.
На час звернення з даним позовом, відповіді на звернення позивача не надійшло.
Вважаючи, що відповідачем виплачено йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року, у меншому розмірі ніж визначено передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач 05.05.2021 року звернувся до суду з даним позовом.
Положеннями частини 1 та 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21 березня 2019 року у справі 826/5240/18 (адмін.провадження № К/9901/2222/19).
Разом з цим, суд зазначає, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.
У триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії у визначеному законодавством порядку), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №295/3897/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 90713989).
У вказаній постанові суд касаційної інстанції також зазначив, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб'єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі.
Водночас право на отримання позивачем належної йому за Законом соціальної виплати підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки якщо за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплати та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні виплати доти, доки право на таку виплату передбачено чинним законодавством України.
Протиправне нездійснення соціальної виплати, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно позивача, чим порушує його/її право на соціальний захист.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР - 89819907), в якій зазначено, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно здійснення соціальної виплати у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання соціальних виплат та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
Таким чином, з огляду на вказані норми національного та міжнародного законодавства, правові висновки Верховного Суду, які відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для врахування, а також встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що про порушення свого права на отримання одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач дізнався саме з ненадання відповіді на його звернення, а тому саме з вказаної дати слід обчислювати строк протягом якого позивач має можливість звернутись до суду за захистом порушених прав та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 522/6810/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397714), в якій вказано, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання відмови суб'єкта владних повноважень у здійсненні належних позивачу соціальних виплат.
Отже, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався в березні 2021 року, та до суду за їх захистом звернувся у строк, передбачений ч. 2 ст.122 КАС України, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Керуючись ст. 122 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У задоволені клопотання представника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Погрібніченко