Справа № 487/1508/21
Ухвала
17 лютого 2022 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представників заявника: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю “РосКосметика” на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві про закриття кримінального провадження,
встановив:
02 вересня 2021 року на адресу Миколаївського районного суду Миколаївської області з Миколаївського апеляційного суду, в порядку визначеному ч. 2 ст. 34 КПК України, для розгляду надійшла скарга директора Товариства з обмеженою відповідальністю “РосКосметика” на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020000000002056.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 03.09.2021 вказані матеріали розподілені та 03.09.2021 передані слідчому судді ОСОБА_1 .
У судовому засіданні представники заявника підтримали подану скаргу та просили її задовольнити; вказували на те, що слідчим не виконано жодної процесуальної дії, а сама постанова про закриття кримінального провадження не містить мотивів з яких виходив слідчий при встановленні відсутності складу злочину та не містить документів на підтвердження вказаних обставин.
Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві у судове засідання не прибув, про дату та час розгляду скарги повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу.
Заслухавши у судовому засіданні учасників судового провадження, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження № 42020000000002056, слідчий суддя дійшов такого.
Частиною 1 статті 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Пунктом 3) частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у Миколаєві здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 42020000000002056 від 28 жовтня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Відомості про кримінальне провадження внесені на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року, якою зобов'язано компетентних посадових осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою директора ТОВ “Рос Косметика” ОСОБА_5 від 26.08.2022 № 26-08 про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування.
03 листопада 2020 року у кримінальному провадженні № 42020000000002056 від 28 жовтня 2020 року створено слідчу групу та 05 листопада 2020 року до Миколаївської обласної прокуратури здійснено повідомлення про початок досудового розслідування.
Після чого, слідчий Другого слідчого відділу звернувся до Директора ТУ ДБР, розташоване у місті Миколаєві зі службовою запискою, в якій пропонував прийняти рішення щодо закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зі змісту ст. 110 КПК України слідує, що постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Статтею 84 КПК України передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України).
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України).
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо, встановлене відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Крім того, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у сукупності (ст. ст. 9, 383, 384 КПК України).
Так, у судовому засіданні встановлено, що слідчим при винесенні постанови про закриття кримінального провадженні за ч. 1 ст. 375 КК України не в повній мірі дотримані вказані вище вимоги процесуального закону, і за своїм змістом постанова хоча і містить мотиви, з яких виходив слідчий при закритті кримінального провадження, однак докази на підтвердження таких мотивів під час проведення досудового розслідування не збирались, а тому матеріали кримінального провадження не містять таких доказів.
Однак, слідчий суддя констатує, що рішенням Конституційного Суду від 11.06.2020 №7-р/2020 ст. 375 КК України визнано неконституційною, оскільки вона суперечить ч. 1 ст. 8, ч. ч. 1, 2 ст. 126, ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України.
Мотивуючи прийняте рішення, найвищий орган конституційної юрисдикції наголосив на тому, що зазначена норма кримінального права не встановлює об'єктивних критеріїв визнання судового акта неправосудним, а також не розкриває змісту такої суб'єктивної ознаки злочину, як вчинення суддею відповідних дій завідомо. Зазначене, на переконання КС України, уможливлює неоднозначне розуміння змісту складу злочину, що є несумісним з вимогами ясності, передбачуваності закону та юридичної визначеності як елемента принципу верховенства права. Нечіткість диспозиції ст. 375 КК Українистворює ризик зловживань з боку правоохоронних органів у вигляді протиправного впливу на суддів шляхом їх кримінального переслідування за реалізацію своїх повноважень щодо здійснення правосуддя, що нівелює конституційний принцип незалежності судової влади.
У контексті презумпції законної сили нескасованих судових актів, засади їх обов'язковості і заборони перегляду за межами встановлених законом апеляційної та касаційної процедур КС України висловився про неприпустимість оцінювання рішень суду органами досудового розслідування і прокуратури під час вчинення ними дій, наслідком яких може стати притягнення суддів до кримінальної відповідальності.
Орган конституційної юрисдикції відтермінував на шість місяців втрату чинності цією статтею для приведення законодавцем установленого нею нормативного регулювання у відповідність з Основним Законом, чого Верховною Радою зроблено не було.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Зазначений підхід закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у ст. 5 КК України. Згідно із ч. 1 цієї статті закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Отже, втрата чинності нормою «Особливої частини» КК України означає, що передбачені нею дії або бездіяльність вже не містять ознак діяння, за яке цим кодексом встановлювалася кримінальна відповідальність. Викладене свідчить про відсутність у діянні складу злочину, що тягне за собою закриття кримінального провадження.
Виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (п. 22) ч. 1 ст. 92 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
За визначенням, закріпленим у ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Таким чином, особу може бути піддано кримінальному переслідуванню виключно за діяння, яке визнано злочином за нормами КК України.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що постанова слідчого про закриття кримінального провадження хоча і прийнята з порушенням закону, однак проведення досудового розслідування за ст. 375 КК України, яка визнана неконституційною та втратила чинність, є неприпустимим, слідчий суддя приходить до переконання, що скарга не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги заявника про зміну правової кваліфікації, то слідчий суддя враховує, що ч. 1 ст. 303 КПК України встановлює виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, і зміна правової кваліфікації не зазначена у цьому переліку. У зв'язку з чим, слідчий суддя позбавлений можливості розглядати вказану вимогу.
Керуючись ст. ст. 303, 307 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
постановив:
Відмовити у задоволенні скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю “РосКосметика” на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві про закриття кримінального провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1
17.02.2022