ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 січня 2022 року м. Київ № 640/5860/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-59949-17У від 16.05.2019 року, -
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-59949-17У на суму 21030,90 гривень. На обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що з 2013 року підприємницьку діяльність не здійснює, доходу від такої діяльності не отримує. Вважає, що визначення контролюючим органом зобов'язань зі сплати єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) здійснено за відсутності підстав, адже у період, за який відповідачем визначено борг зі сплати єдиного внеску, він не здійснював діяльності як фізична особа-підприємець і не отримував доходу від такої діяльності. Дізнався про податкову вимогу при ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження, яке було відкрито за заявою ГУ ДПС у м. Києві за виконавчим листом - податковою вимогою від 16.05.2019 року № Ф-59949-17У.
До моменту блокування карткового рахунку 17.03.2020 року, позивач вважав, що його реєстрація як підприємця не була завершена, а тому, він як фізична особа - підприємець не зареєстрований. Також зазначає, що йому податкова вимога не надсилалася і він її не отримував, а тому сума виставленого боргу є непогодженою. Просить задовольнити адміністративний позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
20.05.2020 року засобами поштового зв'язку до суду надійшов відзив від представника відповідача, згідно якого він заперечує проти позову мотивуючи свою позицію тим, що за наявності реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, останній повинен сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак вимога податкового органу є правомірною. Просить відмовити в адміністративному позові.
Через канцелярію суду 20.11.2020 року представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №640/5860/20.
05.02.2021 року засобами електронного зв'язку позивачем подано клопотання про пришвидшення розгляду адміністративної справи № 640/5860/20.
Щодо процесуального правонаступництва відповідача у справі.
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Судом встановлено, що 18.12.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України", відповідно до якої Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1.
Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов'язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об'єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Розпорядженням від 21.08.2019 року № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.
Разом з тим, 30.09.2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби", згідно з якою ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.
Установлено, що: територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту першого цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту першого цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Відповідно до пункту першого наказу Державної податкової служби України видано наказ №755 "Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій", згідно з пунктом першим якого розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №893, в тому числі, головного управління ДПС у м. Києві.
Згідно з пунктом першим Положення про Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643 від 12.11.2020, Головне управління Державної податкової служби є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва, та є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).
Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 "Про початок здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій" з 01 січня 2021 року територіальні органи ДПС, утворені як її відокремлені підрозділи, розпочинають здійснення повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються як юридичні особи.
До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), як відокремленого підрозділу (філії) Державної податкової служби України.
Таким чином, з 01.01.2021 року ДПС України функціонує як єдина юридична особа, що складається з центрального апарату та територіальних органів, утворених як її відокремлені підрозділи (без статусу юридичних осіб).
Отже, станом на день розгляду справи, функції та повноваження Головного управління ДПС у місті Києва, перейшли до його правонаступника - відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011), з огляду на що, в порядку статті 52 КАС України суд замінює відповідача у справі - Головне управління ДПС у м. Києві на відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємницькій про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія АВ №073938 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис за номером 2 065 000 0000 032733 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ). 11.03.2013 року ОСОБА_1 , взятий на облік в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва за номером 26511344333 як фізична особа-підприємець.
21.02.2020 року підприємницька діяльність позивача припинена, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №2065006002032733.
16.05.2019 року відповідачем складено податкову вимогу №Ф-59949-17У, якою позивача повідомлено про те, що станом на 30.04.2019 року існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 21 030,90 грн., відповідно до даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Як зазначено представником відповідача в наданому відзиві, в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців (далі - ФОП), у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за січень-грудень 2017 року та щоквартальні нарахування єдиного внеску за І-ІV квартали 2018 року, І-ІV квартали 2019 року, як фізичної особи-підприємця, що перебував на загальній системі оподаткування у розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, наявна заборгованість на загальну суму 21 030,90 грн.
Позивач не погоджується з винесеною податковою вимогою Головного управління ДПС у м. Києві від 16.05.2019 року №Ф-59949-17У, вважає її протиправною та такою, що порушує його права та інтереси, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі також - Закон №2464-VI).
Пунктами два і шість частини першої статті першої Закону №2464 визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту четвертого частини першої статті четвертої Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
1 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі також - Закон № 1774), яким внесено зміни, зокрема, до пункту другого частини першої статті сьомої Закону № 2464 щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту другого частини першої статті сьомої Закону № 2464 (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах чотири (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), п'ять та 5-1 частини першої статті четвертої цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону № 2464 змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 1 січня 2017 року виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Виключно фізична-особа підприємець, зареєстрована в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №460/37/19. Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті дев'ятої у редакції, яка діяла до 31.12.2017 року, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до десятого лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
При цьому, у редакції статті дев'ятої Закону №2464-VI, яка діє з 01.01.2018 року (в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року) встановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Отже, необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності в не залежності від отримання доходу від такої діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини другої статі 6 вказаного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Пунктом 7 частини першої статті 13 Закону №2464-VI передбачено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
За правилами частин першої-четвертої статті 25 Закону №2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Форма вимоги про сплату боргу (недоїмки) для платника єдиного внеску - фізичної особи станом на 16.05.2019 року затверджена наказом Міндоходів України від 20.04.2015 року № 449 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі також - Інструкція №449) та наведена у додатку сім до вказаної Інструкції.
Згідно розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акту перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акту перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах один, два пункту першого розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах три, чотири, шість пункту першого розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом. Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.
Протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті першому вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
Згідно частини п'ятої розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування від 20 квітня 2015 року № 449, якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Як висновується з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 автоматично сформована вимога від 16.05.2019 року за № Ф-59949-17У щодо заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 21 030,90 грн. Підставою для формування оскаржуваної вимоги були відомості щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску, відображені в облікових даних платника.
Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.03.2013 року, номер запису № 2 065 000 0000 032733.
ФОП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність лише 21.02.2020 року, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по фізичній особі-підприємця ОСОБА_1 , щодо "Державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням" (дата запису 21.02.2020 року №20650060002032733, а тому в період з 07.03.2013 року по 21.02.2020 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а відтак зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Разом з тим, як зазначає відповідач в наданому відзиві, ОСОБА_1 , перебував на обліку у ГУ ДПС у м. Києві, з 11.03.2013 року до дати припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 21.02.2020 року, а тому податкова вимога прийнята в межах чинного законодавства.
При цьому, згідно відомостей, що містяться в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 , за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) 16.05.2019 року відбулось автоматичне нарахування єдиного внеску, починаючи з 2017 року, як фізичній особі - підприємцю, що перебувала на загальній системі оподаткування, в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць, на загальну суму 21 030,90 грн.
Щодо доводів позивача з приводу того, що відповідач не надсилав вимогу, суд зазначає наступне.
Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (яке міститься в матеріалах справи), вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року №Ф-65635-17У була направлена позивачеві і повернута до податкового органу згідно поштового відправлення, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання, а отже відповідно до Інструкції №449 - була отримана платником.
Посилання позивача на те, що він не займався підприємницькою діяльністю, є безпідставними, оскільки в силу частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI, єдиний соціальний внесок підлягає сплаті незалежно від здійснення підприємницької діяльності та фінансового стану платника.
Позивач вказаних дій, які б могли призвести до звільнення його від обов'язку сплачувати єдиний внесок, не вчинив.
Відповідно до частини першої статті четвертої Закону України "Про державну, реєстрацію юридичних особі фізичних підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної, особу засвідчення факту набуття або, позбавлення статусу фізичну особу підприємця а також вчинення інших реєстраційних дії передбачених цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Таким чином, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізична особа - підприємець позбавляється статусу платника єдиного внеску, а не у зв'язку з відсутністю факту здійснення підприємницької діяльності.
Оскільки, в силу положень частини восьмої статті четвертої Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у чинній редакції визначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, то суд приходить до висновку, що станом на момент 16.05.2019 року позивач мав статус фізичної особи-підприємця.
Таким чином, оскільки у даному випадку, з огляду на наявність даних інформаційної системи, які свідчать про недоїмку зі сплати єдиного внеску у позивача, відповідачем правомірно сформовано та направлено позивачу оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Водночас, як встановлено вище, оскаржувана вимога сформована відповідачем на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що відповідає вимогам законодавства, а відтак доводи позивача про можливість прийняття такої вимоги виключно на підставі акту винесеного за результатом перевірки є помилковими.
З урахуванням наведеного, а також зважаючи на наявність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21 030,90 грн., суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
У відповідності до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та прийняття спірного рішення.
Натомість позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Відокремлений підрозділ Головного управління ДПС у місті Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011).
Повне судове рішення складено 17.01.2022 року.
Суддя Л.О. Маруліна