16 лютого 2022 року Чернігів Справа № 620/17993/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 72% до 56% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати відповідача відновити позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 72% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, в розмірі 72% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 72% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно довідки Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 №7-09/14 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Позов мотивовано тим, що розрахунок належної позивачу до виплати суми здійснений відповідачем виходячи із розміру 56% суми суддівської винагороди, яка враховується при призначенні довічного грошового утримання судді, і фактично при розрахунку відповідачем взято до уваги лише 23 роки стажу на посаді судді. Позивач вважає, що відповідачем протиправно проігноровано прямі норми Закону, а саме ст. 141 та абз.4 пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим, вважає дії відповідача протиправними, такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, та порушують його права.
Суд ухвалою від 21.01.2022 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником відповідача, в межах встановленого судом строку, подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що стаж позивача на посаді судді складає повних 23 роки, у звязку з чим проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 56%. При цьому зазначає, що ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не містить жодних відсилочних норм. Також вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Постановою Верховної ради України від 08.09.2016 №1515/VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області у зв'язку з подання заяви про відставку.
З жовтня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді.
У зв'язку зі зміною з січня 2020 року розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 27.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання судді.
18.03.2020 відповідач відмовив позивачу у перерахунку.
21.08.2020 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/2584/20 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано ГУПФУ в Чернігівській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оформлене протоколом від 06.03.2020, згідно заяви від 27.03.2020. Зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 №7-09/14, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем проведено перерахунок та встановлено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 103 586,56 грн.
На звернення позивача про частковий перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, відповідач листом від 01.08.2020 повідомив, що рішення суду виконано з дотриманням вимог чинного законодавства в розмірі 56% за 23 роки стажу на посаді судді, зазначеного у довідці Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 №7-09/14.
Позивач вважає дії відповідача у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди протиправними, та такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки згідно з розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, вказаного у довідці Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 №7-09/14 станом на 15.09.2016 становить 31 рік 00 місяців 14 днів, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Конституційним Судом України в рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячною довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до ч.1 ст.116 Закону України від 02.06.2016 №1402 «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Так, постановою Верховної ради України від 08.09.2016 №1515/VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Чернігівської області у зв'язку з подання заяви про відставку.
Як зазначено Конституційним Судом України у п.3 мотивувальної частини рішення від 19.11.2013 №10-рп/2013 «[...] відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи па посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».
А отже, на момент призначення позивачу щомісячного довічного грошовою утримання судді у відставці правовідносини з даного питання регулювались ст.142 Закону №1402.
Відповідно до вищевказаної статті, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частиною 2 ст.142 Закону №1402 встановлено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частина 3 ст.142 Закону встановлює, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. (ч.3 ст.142 в редакції Закону №1798-VIІІ від 21.12.2016)
При цьому, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Слід звернути увагу, що в силу ч.1 ст.116 Закону України №1402-VIII стаж роботи на посаді судді визначається згідно зі ст.137 цього ж Закону.
Згідно з приписами ч.1 ст.137 Закону України №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
члена Вищої ради правосуддя. Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас ч.2 цієї ж статті у редакції, яка діє з 05.08.2018, визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Варто зазначити, що ця норма закону не містить будь-яких обмежень щодо дії у часі, а лише пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.
При цьому, абз.4 п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Отже, системний аналіз вищезазначених норм, а саме: ст.137 та абз.4 п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VIII свідчить, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесені зміни до ст.137 Закону України №1402- VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2019 №9901/808/18 (провадження №11-1481заі18), в якій, зокрема, зазначено, що ч.2 ст.137 Закону №1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 також зазначила, що внесені до ст.137 Закону №1402-VI1I зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 (в редакції, чинній на 29.06.1998) право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Окрім того, на час призначення на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч.4 ст.43 Закону України від 15.12.1992 №2862-Х1І «Про статус суддів» та Указом Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального- захисту суддів».
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (у редакції, чинній на день призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Також відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, а тому період проходження строкової військової служби також зараховується до стажу роботи, що дає судді право на відставку.
З наданих відповідачу документів, вбачається період проходження строкової військової служби - 2 роки 28 день, період очного (денна форма) навчання у Харківському юридичному інституті з 1985 по 1989 рік, у зв'язку з чим до зарахування до стажу судді підлягав 1 рік та 11 місяців такого навчання. Також зараховано до стажу період роботи в.о. слідчого Сосницького РВВС Чернігівського облвиконкому та слідчого Сосницького РВВС Чернігівського облвиконкому- 3 роки 4 місяці 16 днів. Стаж на посаді судді становить 23 роки 7 місяців 30 днів.
У зв'язку з цим стаж роботи на посаді судді, який мав бути врахований відповідачем при визначенні відсотків для нарахування довічного грошового утримання судді, становить 31 рік 14 днів, що підтверджено розрахунком стажу судді, проведеним Апеляційним судом Чернігівської області та підписаний в.о. Голови О.Г. Сердюк. (а.с.9).
Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, встановлюється та обраховується при розгляді заяви судді про відставку (прийнятті рішення про звільнення) виключно уповноваженим органом, яким була у 2016 році Верховна Рада України, у зв'язку з чим є єдиним і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді та визначення його розміру. При цьому чинне законодавство України не надає органам Пенсійного фонду України право перегляду стажу роботи на посаді судді, який обрахований і встановлений.
Крім того, в розділі III Порядку призначення довічного утримання судді, передбачено, що до заяви про призначення щомісячного довічного утримання додається, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Форма вказаного Розрахунку стажу судді наведена у додатку №4 до цього Порядку, та із його змісту вбачається, що розрахунок складається уповноваженою особою суду та підписується головою суду і особою, яка склала цей розрахунок.
Як вбачається із поданого відповідачу разом із заявою про призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складеного Апеляційним судом Чернігівської області, стаж роботи на посаді судді становить 31 рік 14 днів й не може розраховуватись відповідачем самостійно та змінюватись.
Таким чином, стаж роботи позивача на посаді судді, який обчислений на підставі ст.116, 137 та п.34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402, становить понад 31 рік, що є підставою для розрахунку належної до виплати суми щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці із застосуванням відсоткового розміру суддівської винагороди - 72%.
Відповідачем при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не враховано до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби, половина періоду навчання та додаткові роки роботи в галузі права, що в свою чергу, вплинуло на неправомірне визначення відсоткового значення щомісячного довічного грошовою утримання у розмірі 56% суддівської винагороди замість належних 72%.
З огляду на вищевикладене, враховуючи положення Закону України №1402-VIII чинного на момент призначення довічного грошового утримання, розмір щомісячного довічного грошового утримання, належного позивачу до призначення, має становити 72% суддівської винагороди, як судді, який на час виходу у відставку мав стаж роботи на посаді судді понад 31 рік, а не 56% - як визначено відповідачем.
Внаслідок неправомірного визначення відповідачем відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання призначена до виплати сума довічного грошового утримання, з урахуванням невірно визначеного відсотку відповідачем є меншою ніж мала бути визначена та виплачена, що є порушенням конституційних прав і гарантій.
У рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України вказав, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовім виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 у справі №4-рп/2016 вкотре вказав, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідна правова позиція щодо суті правової природи щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неодноразово викладена Верховним Судом, окрім іншого, в постановах від 11.07.2019 у справі №667/1568/16, від 15.01.2020 у справі №592/7939/16-а, від 28.04.2020 у справі №635/4299/17.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективність захисту порушених прав позивача полягає у вчиненні відповідачем дій по призначенню щомісячного довічного грошового утримання із застосуванням відсоткового значення суддівської винагороди в розмірі 72% замість 56%, нарахуванні цього грошового утримання починаючи з 19.02.2020, а також у виплаті недоплаченої внаслідок вищезазначених порушень суми довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, слід зобов'язати відповідача призначити та нарахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, зарахувавши окрім стажу роботи на посаді судді 23 роки 7 місяців 30 днів, період проходження строкової військової служби - 2 роки 28 день, також половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права - 3 роки 4 місяці 16 днів.
У зв'язку з цим стаж роботи на посаді судді, який мав бути врахований відповідачем при визначенні відсотків для нарахування довічного грошового утримання судді, становить 31 рік 14 днів, відповідно до Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проведеним Апеляційним судом Чернігівської області та підписаний в.о. Голови О.Г. Сердюк. (а.с.9), виходячи з розрахунку 72 відсотки суддівської винагороди судді апеляційного суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, починаючи з 19.02.2020.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, відмовляючи позивачеві у здійсненні перерахунку, відповідач діяв протиправно. Отже, порушене право позивача на перерахунок підлягає захисту.
При цьому суд зауважує, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При встановленні порушення права позивача у спірних правовідносинах суд має вирішити питання про відновлення такого права.
В силу ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу з 72% до 56% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та зобов'язання відповідача призначити та нарахувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, зарахувавши окрім стажу роботи на посаді судді 23 роки 7 місяців 30 днів, також період проходження строкової військової служби - 2 роки 28 день, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права - 3 роки 4 місяці 16 днів, відповідно до Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проведеним Апеляційним судом Чернігівської області, виходячи з розрахунку 72 відсотки суддівської винагороди судді апеляційного суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, згідно довідки Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 №7-09/14 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
При цьому суд зазначає, що при задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 72% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, вимога про зобов'язання відповідача відновити позивачу право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 72% від суддівської винагороди судді окремого окреслення не потребує.
Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру відсотків щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 72% до 56% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити та нарахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, зарахувавши окрім стажу роботи на посаді судді 23 роки 7 місяців 30 днів, також період проходження строкової військової служби - 2 роки 28 день, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права - 3 роки 4 місяці 16 днів, відповідно до Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проведеним Апеляційним судом Чернігівської області, виходячи з розрахунку 72 відсотки суддівської винагороди судді апеляційного суду, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, згідно довідки Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2020 №7-09/14 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).
Повне рішення суду складено 16 лютого 2022 року.
Суддя Л.О. Житняк