16 лютого 2022 року Чернігів Справа № 620/17851/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 83% до 70% при проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки від 10.07.2021 №ФЧ 51384 про розмір грошового забезпечення, складеної Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки від 10.07.2021 №ФЧ 51384 про розмір грошового забезпечення, складеної Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, виходячи з розрахунку 83% грошового забезпечення.
Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно зменшив відсоткове значення розміру пенсії з 83% на 70%, що на думку позивача, є грубим порушенням його прав.
Суд ухвалою від 19.01.2022 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, де він просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та зазначає, що під час проведення перерахунку основний розмір пенсії позивача був обчислений у розмірі 70% грошового забезпечення відповідно до норм чинного законодавства на момент здійснення перерахунку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 №620/982/19 встановлені протиправні дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 83% до 70% та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії позивача 83% від відповідних сум грошового забезпечення (а.с.19-20).
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.09.2021 у справі №620/8523/21 відповідача було зобов'язано здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки від 10.07.2021 №ФЧ 51384, виданої Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (а.с.14-18).
Відповідач здійснив перерахунок пенсії та обмежив виплату її основного розміру70% грошового забезпечення.
Вважаючи таке зменшення відсоткового значення розміру пенсії протиправним, позивач звернувся до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про перерахунок його пенсії у розмірі 83% від сум грошового забезпечення.
Листом від 17.11.2021 ГУПФУ в Чернігівській області відмовило позивачу у задоволенні його заяви та зазначило, що пенсія виплачується згідно з чинним законодавством (а.с.4-5).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернуся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно з ч.3 ст.63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення.
В зазначену вище статтю, Законом України від 08.07.2011 №3668 були внесені зміни, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення. В подальшому Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» обмежено максимальний розмір пенсії від сум грошового забезпечення до 70% (набрали чинності 01.05.2014).
При цьому, в силу преюдиціального значення судового рішення, суд звертає увагу, що пенсія позивачу вже була встановлена та виплачувалась у розмірі 83% грошового забезпечення, за рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 №620/982/19, яким встановлені протиправні дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 83% до 70% та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії позивача 83% від відповідних сум грошового забезпечення (а.с.19-20).
Суд зазначає, що ст.22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законами України від 08.07.2011 №3668 та від 27.03.2014 №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод у вигляді призначення йому пенсії виходячи із 83% розміру грошового забезпечення.
Крім того, внесені зміни жодним чином не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного суду, висловленою у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі №Пз/9901/58/18.
Також слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, їх не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Суд зазначає, що гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Отже, з урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивачу з 83% до 70% при проведенні її перерахунку є протиправними, а тому позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача у зменшенні відсоткового розміру грошового забезпечення з 83% до 70% при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2019 та зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 01.04.2019 виходячи із 83% грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% при проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки від 10.07.2021 №ФЧ 51384 про розмір грошового забезпечення, складеної Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки від 10.07.2021 №ФЧ 51384 про розмір грошового забезпечення, складеної Чернігівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, виходячи з розрахунку 83% грошового забезпечення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).
Повний текст рішення суду складено 16.02.2022.
Суддя Л.О. Житняк