Справа № 420/19646/21
25 січня 2022 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника позивача про відмову від позову та про закриття провадження по справі по справі №420/19646/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги,-
20.10.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати незаконними дії Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019р. №ф 23657-52 у розмiрi 20974,21 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 21 коп.), яка була складена по відношенню до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 року залишено без руху адміністративний позов ОСОБА_1 .
Судом встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
В ухвалі вказано, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з урахуванням вищевикладеного судом, заяви про поновлення строку звернення до суду, доказів доплати судового збору у розмірі 908,00 грн. та копії спірного рішення.
09.11.2021 року (вх.№62274/21) від представника позивача до суду надійшла позовна уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2021 р.. №ф 23657-52 у розмiрi 20974,21 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири гривні 21 коп.), яка була складена по відношенню до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 22.11.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги (в редакції уточнень за вх.№62274/21) і відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 25.01.2022 року замінено відповідача - Головне управління ДПС в Одеській області як юридичну особу з ідентифікаційним кодом 43142370 на належного - Головне управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44069166).
23.12.2021 року (вх.№73206/21) до суду від представника позивача надійшла заява про відмову ОСОБА_1 від позову у зв'язку із фактичним задоволенням відповідачем позовних вимог по справі №420/19646/21 та закриття провадження по справі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Тобто, у разі виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних порушень суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Так, предметом позову у даній справі є правомірність вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2021 р.. №ф 23657-52 у розмiрi 20974,21 грн.
З наданих відповідачем доказів вбачається, що станом на 24.11.2021 року заборгованість у відповідача відсутня.
Так, відповідачем надано до суду копію листа ГУ ДПС в Одеській області №31775/6/15-32-13 05-10 вiд 01.12.2021 року, в якому зазначено, що в результаті коригувань, станом на 23.11.2021 заборгованість з єдиного внеску відсутня.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для закриття провадження у справі згідно із п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України внаслідок фактичного задоволення позову відповідачем після подання позовної заяви..
За приписами ч. 2 ст. 238 КАС України у випадку закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Судові витрати, за приписами ч. 1 ст. 132 КАС України, складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п .5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
При зверненні до суду з позовною заявою в межах розгляду даної справи позивач сплатив судовий збір, який підлягає поверненню після подання відповідного клопотання.
У заяві про відмову від позову позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: 908 грн. судового збору та 7000 грн. витрат на правничу.
Відповідач же вважає, що вказаний розмір витрат не є співмірним та не підлягає стягненню, так як звернення ОСОБА_1 до суду є передчасним.
Відповідно до статті 140 КАС України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Так, позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви.
Тобто, всі документально підтверджені понесені позивачем у справі витрати підлягають стягненню із відповідача.
Судом встановлено, що позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. згідно квитанції №0.0.2309262323.1 від 19.10.2021 року.
Таким чином, суд вважає, що сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Суд вказує на те, що відповідачем не було подано до суду відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17 додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.03.2021 у справі № 712/1720/19.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Так, згідно матеріалів справи, 30.09.2021 року між позивачем та адвокатським бюро «Олександр Швець» укладено договір №45-Ф про надання правової допомоги.
30.09.2021 року сторонами вищевказаного договору №45-Ф укладено додаткову угоду №1 згідно якої адвокатське бюро представляє інтереси клієнта з питань пов'язаних з визнанням протиправними дій Головного управління ДПС в Одеській області щодо нарахування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; визнання протиправним та скасування податкової вимоги з правами та обов'язками визначеними в укладеному мiж сторонами договору про надання правової допомоги № 45-ф вiд 30.09.2021р.
Розділом 2 додаткової угоди сторони погодили вартість правової допомоги, яка може бути надана у мовами договору з урахуванням рівня складності та значенням даної справи для клієнта.
17.12.2021 року представником позивача подано до суду акт приймання-передачi наданих послуг (виконаних робіт) № 1 за договором про надання правової допомоги № 45-Ф від 30.09.2021р.
Згідно даного акту загальна вартість наданої правової допомоги становить 7000 грн.
Наданими до суду доказами підтверджено, що адвокатом на виконання умов вищевказаного договору та додаткової угоди було здійснено:
- підготовку та подачу до суду позовної заяви про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2021р. № ф-23657-52 - 6000 грн. (кiлькiсть витраченого часу - 6 годин);
- підготовку та подачу до суду письмової заяви про поновлення строків звернення до суду - 1000 грн. (кiлькiсть витраченого часу - 1 година).
У постанові Верховного суду від по справі №640/18402/19 вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом також зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Враховуючи зазначене, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмір 3000,00 грн. на користь позивача, оскільки такий розмір гонорару є співмірним зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час.
Керуючись положеннями п.8 ч.1 ст.238, ст. ст. 239, 243, 256, 295, 297 КАС України суд, -
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову по справі №420/19646/21.
Закрити провадження у справі №420/19646/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок).
Роз'яснити сторонам, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Корой С.М.
.