Справа № 152/1437/21
2/152/34/22
іменем України
17 лютого 2022 року м. Шаргород
Cправа №152/1437/21
Провадження №2/152/34/22
Шаргородський районний суд
Вінницької області
в складі:
головуючого судді - Славінської Н.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
І. Стислий виклад позицій позивача та відповідача
1. Виклад позиції позивача
19.11.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Шаргородського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (а.с.1-2).
Вказана позовна заява ухвалою суду від 22.11. 2021 року залишена без руху та надано строк для виправлення її недоліків (а.с.9-10).
01.12.2021 року позивачем виправлено недоліки позову (а.с.13-14).
В позові ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої сестри ОСОБА_2 , 2010 року народження, над якою вона здійснює опіку, у розмірі ј частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15.11.2021 року і до досягнення дитиною повноліття
Мотивуючи позовні вимоги, з врахуванням виправлення недоліків позову, позивач зазначила, що 20.05.2021 року рішенням Менського районного суду Чернігівської області ОСОБА_2 був позбавлений батьківських прав відносно своєї малолітньої дитини - ОСОБА_2 , яка є її молодшою сестрою.
Питання щодо стягнення аліментів з відповідача вказаним рішенням суду не було вирішено.
Оскільки позивач за рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради призначена опікуном останньої, управлінням соціального захисту населення повідомлено її про необхідність звернення до суду з заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_2 .
Стан здоров'я та матеріальне положення відповідача дозволяє йому утримувати свою неповнолітню дитину. Інших неповнолітніх дітей у відповідача немає.
При обґрунтуванні позовних вимог позивач покликається на норми ст.ст.150, 180, ч.3 ст.184 СК України.
2. Виклад позиції відповідача
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом подати відзив на позов та відзиву на позов із викладенням своїх заперечень, відповідно до норм діючого ЦПК України, до суду не подав, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 06.12.2021 року (а.с.24-25), яку отримав 09.12.2021 року (а.с.39), а також, не подавав заяви про визнання ним позовних вимог ОСОБА_1
ІІ. Заяви, клопотання позивача, відповідача
1. 01.12.2021 року позивач на виконання ухвали від 22.11.2021 року подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (а.с.13-14). Інших заяв та клопотань, пов'язаних із розглядом справи, позивач ОСОБА_1 не подавала.
2. Заяв, клопотань від відповідача ОСОБА_2 у означеній цивільній справі, пов'язаних із розглядом справи, до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
1. Ухвалою суду від 22.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати шести днів з дня отримання даної ухвали (а.с.9-10).
2. Після виправлення недоліків позову позивачем ОСОБА_1 та виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, 06.12.2021 року ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів; розгляд цивільної справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 30.12.2021 року в приміщенні Шаргородського районного суду Вінницької області (а.с.24-25).
3. Ухвалою суду від 30.12.2021 року розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відкладено на 25.01.2022 року у зв'язку з тим, що на момент розгляду справи, а саме на 30.12.2021 року, до Шаргородського районного суду не повернуто зворотного поштового повідомлення про отримання відповідачем ОСОБА_2 поштової кореспонденції - ухвали суду про відкриття провадження, якою встановлено відповідачеві строк на подання відзиву та заперечення на відповідь на відзив, а позивачеві - строк на подання відповіді на відзив, та копії позовної заяви з додатками; прийнято рішення про повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, крім надіслання поштової кореспонденції, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.28-29).
4. 25.01.2022 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті в іншій справі, розгляд в означеній справі знято на 17.02.2022 року (а.с.33), про що сторони повідомлені належним чином (а.с.35, 36, 37).
5. Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч.5 ст.279 ЦПК України).
Вказана вимога ЦПК України роз'яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі від 21.04.2021 року.
Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд означеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачає підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із вимогами ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідачем ухвала суду про відкриття провадження отримана 09.12.2021 року (а.с.39), то суд вважає, що відзив ним не подано у встановлений судом строк без поважних причин.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін слід здійснювати у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, в силу вимог ч.13 ст.7, ч.8 ст.178 ЦПК України.
6. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, … в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що розгляд означеної справи здійснюється у порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, тобто за їх відсутності, то суд не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини щодо виконання батьком обов'язку утримувати дитину.
Вирішуючи спір суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_2 , батьками якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.5).
ІНФОРМАЦІЯ_2 мати малолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла, що вбачається з витягу із рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02.09.2021 року №528 «Про надання (втрату) статусу, влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування» (а.с.6).
Відповідач ОСОБА_2 , відповідно до рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20.05.2021 року у справі №751/416/21 за позовом ОСОБА_4 в інтересах дитини - ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, позбавлений батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 (а.с.15-18).
Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 02.09.2021 року №528 «Про надання (втрату) статусу, влаштування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського післування», над малолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено опіку; опікуном малолітньої ОСОБА_2 призначено рідну сестру останньої - ОСОБА_1 (а.с.6).
З вказаного вище судового рішення вбачається, що заявлені позивачем ОСОБА_4 до ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення аліментів залишено без розгляду на підставі ухвали Менського районного суду Чернігівської області від 20.05.2021 року (а.с.15, на звороті).
Крім того, судом встановлено, що судовим рішенням від 20.05.2021 року у справі №751/416/21 не вирішено питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, не дивлячись на вимоги ч.3 ст.166 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, оскільки, в силу вимог ч.2 цієї ж статті СК, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
У зв'язку із чим ОСОБА_1 змушена звертатися до суду з цим позовом для вирішення питання щодо утримання дитини відповідачем.
Суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини, оскільки доказів того, що він є непрацездатним, або що він не працює та не отримує доходу, останній суду не надав, так як відзиву на позов із викладенням заперечень щодо заявлених до нього вимог суду не надіслав.
Таким чином, суд вважає, що відповідач від добровільного надання щомісячної матеріальної допомоги на утримання дітини ухиляється, оскільки, як вбачається з позовної заяви та досліджених у справі доказів, весь обсяг обов'язків, пов'язаних з утриманням дитини, покладено на позивача ОСОБА_1 , яка є опікуном малолітньої ОСОБА_2 .
До вказаного висновку суд прийшов, виходячи також із того, що відповідачем не надано суду доказів того, що він непрацездатний, або є обмеження, визначені лікарською комісією, щодо неможливості працювати, отримувати дохід та утримувати дитину, оскільки відзиву на позов від відповідача до суду не надходило.
Відтак, суд встановив порушення прав малолітньої дитини на належне утримання з боку батька, позбавленого у встановленому законом порядку батьківських прав, яке підлягає судовому захисту.
Визначення аліментів у частці від доходу відповідача в розмірі чверті доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, гарантуватиме отримання дитиною надійного стабільного утримання з боку батька в межах мінімальної соціальної гарантії, встановленої державою в ч.2 ст.182 СК України, а також позбавить позивача та відповідача від необхідності в майбутньому звертатися з позовом до суду про зміну розміру аліментів при підвищенні соціальних гарантій чи при зменшенні доходів платника аліментів.
У своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_2 , починаючи з 15.11.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. (ч.2 ст.191 СК України).
Оскільки позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Шаргородського районного суду 19.11.2021 року, то, відповідно, присудження судом стягнення аліментів повинно вираховуватися від дня пред'явлення позову, а саме з 19.11.2021 року.
Таким чином, порушені права позивача на утримання з боку батька ОСОБА_2 малолітньої ОСОБА_2 , опікуном якої є позивач, підлягають поновленню шляхом часткового задоволення позову.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, мотиви їх незастосування.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини щодо виконання батьками обов'язку утримувати дитину, які регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно із ст.48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до ст.51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч.2 ст.166 СК України).
При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (ч.3 ст.166 СК України).
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч.1 ст.191 СК України).
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).
Відповідно до положень ст.183 СК України, розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст.183 СК України).
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
За змістом ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та інтересу, зокрема, з позовом про стягнення аліментів.
В позові позивач посилається на вимоги ч.3 ст.184 СК України, якою передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Разом з тим, вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосується порядку звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, тоді як ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у порядку позовного провадження.
VІ. Висновки суду.
З огляду на те, що судом встановлено той факт, що відповідач позбавлений батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 , але не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини та не приймає належної участі у її матеріальному утриманні і основний обсяг обов'язків по утриманню дитини покладено на позивача, яка є опікуном малолітньої ОСОБА_2 , то позов ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів на утримання дитини і визначення їх у частці від заробітку (доходу) відповідача в розмірі ј частини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, підлягає задоволенню, так як обставини, на які зсилається позивач, підтверджуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, проаналізованими судом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).
Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 15.11.2021 року і до досягнення дітиною повноліття.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, і, враховуючи, що право позивача на матеріальне утримання дитини з боку батька порушене та підлягає судовому захисту, суд приходить до висновку про те, що позов про стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
При цьому, при визначенні способу стягнення аліментів, суд вважає, що він повинен бути визначений у частці від доходу відповідача, за вибором позивача ОСОБА_1 , яка є законним представником дитини і з якою проживає дитина, а також враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не висловив заперечень щодо такого способу стягнення аліментів, оскільки відзиву на позов на пропозицію суду, що викладена в ухвалі від 06.12.2021 року, відповідач не подав.
До того ж, аліменти, які слід стягнути з відповідача на утримання дитини, слід визначити в розмірі чверті (1/4 частини) від заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.11.2021 року, тобто з часу пред'явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст.191 СК України, до досягнення дитиною повноліття.
При цьому, суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання дитиною відповідача коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мали б тоді, коли б утримувалася батьком, оскільки визначення розміру аліментів у частці від доходу якраз і забезпечить надійний захист інтересів дітини і отримання дитиною надійного стабільного матеріального утримання з боку батька.
Відтак, суд прийшов до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
При зверненні до суду з означеним позовом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір, оскільки позивач звільнена від його сплати.
Так, відповідно до п.3. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Таким чином, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 992,40 грн., відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 11, 12, 81, 83, 89, 133, 141, ч.8 ст.178, ст.ст.258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274-279 ЦПК, на підставі ч.2 ст.166, ст.ст.179, 180-182, ч.1 ст.183, ст.191 СК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї чверті (1/4 частини) від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.11.2021 року, та до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити.
Розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч.4 ст.273 ЦПК України).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України).
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (ч.4 ст.273 ЦПК України).
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч.4 ст.268 ЦПК України).
Повне ім'я (для фізичних осіб) сторін:
- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Перепільчинці Шаргородського району Вінницької області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; жителька АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , дані паспорта громадянина України - не відомі, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Повне рішення складено 17.02.2022 року.
Суддя: