ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" лютого 2022 р. справа № 300/2629/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.06.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови у призначенні та виплаті пенсії за вислугу років та зобов'язання зарахувати до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років період з 11.10.2017 до 31.01.2020, призначити та виплачувати з 11.02.2020 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
08.06.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків позовної заяви, які позивач усунула у строк, встановлений судом.
20.07.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, за наявності відповідного страхового та спеціального стажу, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, відмовив у зарахуванні до її спеціального стажу роботи період роботи з 11.10.2017 до 31.01.2020 на посадах старшої та медичної сестри та у призначенні з 11.02.2020 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим просить зобов'язання зарахувати до її спеціального трудового стажу період роботи з 11.10.2017 до 31.01.2020, призначити та виплачувати з 11.02.2020 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що страховий стаж позивача становить 27 років 7 місяців, спеціальний стаж, що дає їй право на призначення пенсії за вислугу років становить 26 років 1 місяць. До спеціального стажу позивача враховано періоди її роботи з 23.08.1991 до 31.12.2003 та з 01.01.2004 до 11.10.2017. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» за № 2148-VІІІ від 03.10.2017 набрав чинності 11.10.2017, таким чином стаж, передбачений Законом України «Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за вислугу років особі необхідно набути до 12.10.2017. При наявності спеціального стажу роботи, визначеного в пункті «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених цим Законом, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала з 23.08.1991 у Ворохтянській міській лікарні на посаді дільничної медсестри, з 08.04.1993 у Ланчинській районній лікарні на посаді дільничної медсестри. З 01.12.1995 переведена на посаду медсестри ФАПу с. Доброшів. 16.09.1996 переведена на посаду дільничної медсестри, з 13.01.2000 переведена на посаду медсестри стоматкабінету, з 05.05.2003 - на посаду старшої медсестри поліклініки, з 01.01.2004 - на посаду старшої медсестри поліклініки, 28.02.2018 звільнена із займаної посади в порядку переведення до КЗ УПСМД Ланчинської селищної ради. З 01.03.2018 позивач прийнята на посаду головної медичної сестри Комунального некомерційного підприємства «Центр первинно медико-санітарної допомоги Ланчинської селищної ради об'єднаної територіальної громади».
11.02.2020 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою та відповідними документами за призначенням пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії за № 306 від 19.02.2020 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до цього рішення, страховий стаж позивача становить 27 років 7 місяців. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» за № 2148-VІІІ від 03.10.2017, який набув чинності 11.10.2017, скасовано норми законодавства в частині призначення пенсій за вислугу років, за винятком тих осіб, які мали таке право на дату набрання чинності цим Законом. У зв'язку з цим, до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, не зараховуються періоди роботи на відповідних посадах після, 11.10.2017. Працівники охорони здоров'я, які мають на 01.04.2015 - 25 років, або на 01.01.2016 - 25 років 6 місяців спеціального стажу роботи відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788, пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку. При наявності спеціального стажу роботи, визначеного в пункті «е» статті 55 Закону 1788 на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом 1788, з урахування рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019.
Також, у вказаному рішенні зазначено, що оскільки спеціальний стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугою років становить 26 років 1 місяць, то право на пенсію за вислугу років позивач не має та набуде таке право у віці 60 років (з 23.10.2033) за наявності 35 років страхового стажу та за умови відсутності змін у пенсійному законодавстві.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправно, звернулася до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дані спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно із частиною 1 статті 52 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» частини першої статті 55 вказаного Закону було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) статтю 55 Закону №1788-ХІІ викладено в новій редакції: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII) внесено зміни до статті 55 Закону №1788-ХІІ, зокрема, у пункті «е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим.
Таким чином, з прийняттям Закону №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами «д», «е», «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, а Закон №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII.
За приписами пункту «е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, в редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 відновлена, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ухвалюючи рішення від 04 червня 2019 року №2-р/2019, Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Втрата професійної працездатності або придатності не пов'язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов'язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об'єктивних підстав.
Відтак, ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Тому, на момент звернення позивача до відповідача пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.
Таким чином, період роботи позивача, при її зверненні за призначенням пенсії, з 11.10.2017 до 31.01.2020 підлягав зарахуванню до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Як наслідок, на день звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 11.02.2020 про призначення пенсії за вислугу років, її спеціальний стаж роботи становив - більше 25 років.
За таких обставин, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, позивач набула право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, тому підлягаю задоволення.
Щодо строку звернення до суду з даними адміністративним позовом, то за клопотанням позивача про поновлення строку звернення до суду, мотивованого вжиттям заходів по запобіганню коронавірусної хвороби, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» за №211 від 11.03.2020, та подальшими змінами до неї, суд на стадії відкриття провадження у справі вирішив питання щодо строку звернення до суду та відкрив провадження у даній справі.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, квитанцією за 0.0.2140737955.1 від 26.05.2021 підтвердила сплату судового збору в розмірі 908 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в призначенні та виплаті, ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до спеціального трудового стажу період роботи з 11.10.2017 до 31.01.2020 та призначити і виплачувати їй з 11.02.2020 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.