27 січня 2022 року Справа № 160/25332/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , у зв'язку з втратою годувальника згідно з довідкою ТУ ДСА України в Дніпропетровській області Б- с-1653 від 26.10.2021 р. з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника - померлого чоловіка ОСОБА_2 з 04 березня 2017 року, виходячи з розміру 50% його довічного грошового утримання судді Ленінського районного суду м. Дніпра на підставі постанови Дніпровського апеляційного адміністративного суду у справі № 204/3282/17(2-а/204/153/17) від 27 лютого 2018 р. Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с-1653 від 26.10.2021 р. Однак, листом від 10.11.2021 року № 0400-010305-8/147469 відповідач повідомив про відмову в проведенні перерахунку пенсії відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Позивач вказує, що з урахуванням висновків Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. N 2-р/2020, у неї з 19.02.2020 року виникло право (підстава) на перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Зазначеною ухвалою відповідачу також запропоновано у разі невизнання адміністративного позову протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання (вручення) копії цієї ухвали, надати відзив на позовну заяву (відзив) і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову разом із доказами, що підтверджують надіслання (надання) копії відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
21.01.2022 року на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання за померлого чоловіка (суддю у відставці), яке призначено відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №204/3282/17 і розраховано відповідно до норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів". 27.10.2021 року позивач звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку, до заяви додана довідка від 26.10.2021 №Б-с-1653, яка видана Державною судовою адміністрацією України про суддівську винагороду станом на 01.10.2021. Вказує, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання. Припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до ч.4 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Зокрема, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Частиною 4 та 5 зазначеної статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не врегульовано питання пенсійних відносин, пов'язаних з перерахунком пенсії по втраті годувальника. Таким чином, безпідставними є посилання позивача на норми Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, оскільки позивач не має відношення до спірних правовідносин, так як не є суддею у відставці та не отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника - її померлого чоловіка ОСОБА_2 з 04 березня 2017 року, виходячи з розміру 50% його довічного грошового утримання судді Ленінського районного суду м. Дніпра на підставі постанови Дніпровського апеляційного адміністративного суду у справі № 204/3282/17 (2-а/204/153/17) від 27 лютого 2018 р.
26.10.2021 р. позивач отримала довідку Б-с-1653 від 26.10.2021 р. територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, у якій вказано, що її померлий чоловік ОСОБА_2 працював на посаді судді Ленінського району м. Дніпропетровська. Суддівська винагорода працюючого судді Ленінського району м. Дніпропетровська станом на 01.10.2021 року складає 128 642,40 грн., зокрема, у тому числі: посадовий оклад -75762 грн., доплата за вислугу років (70%) - 52970,40 грн.
Вказана довідка видана на підставі ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року.
ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою від 27.10.2021 року про перерахунок пенсії на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б-с-1653 від 26.10.2021 р.
Листом відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 10.11.2021 року № 0400-010305-8/147469 відповідач повідомив про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
У даному листі, зокрема, зазначено, що право на перерахунок щомісячного довічного грошове утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався па посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом № 1402, не пропрацював на посаді судді три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18 лютого 2020, виникає згідно статті 142 Закону № 402, тобто у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, після 18.02.2020.
Базовий розмір посадового окладу судді місцевого та апеляційного судів у порівнянні з минулим роком не змінився, тому відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.20218 по справі №204/3282/17 було зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії призначеної ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника, з 04 березня 2017 року, виходячи з розміру довічного грошового утримання годувальника - ОСОБА_2 . Наступний перерахунок буде передбачати нові правовідносини.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ст. ст. 19, 126, 130 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
У рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
Конституційний Суд України в рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02 червня 2016 року у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Тобто довічне грошове утримання судді у відставці залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до положень п. 2 Розділу XІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIІІ від 02.06.2016 року з дня набрання чинності цим Законом Закон України “Про судоустрій і статус суддів” визнається таким, що втратив чинність, крім положень, зазначених, зокрема, у пункті 25 цього розділу.
Згідно з п. 25 Розділу XІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIІІ від 02.06.2016 року, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Мотивуючи рішення у цій частині Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України зробив висновок, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно з пунктом 3 рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, згадані положення пункту 25 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020 року.
Як наслідок, після 18.02.2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону №1402-VIII, в силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зазначене є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому, згідно з висновками Верховного Суду у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Так, право на перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивач набула з 18.02.2020 року та має право на перерахунок даної пенсії на підставі довідки Б-с-1653 від 26.10.2021 р., виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на підставі статті 142 Закону №1402-VIII
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, суд має зазначити наступне.
Поняття витрат на професійну правничу допомогу та порядок їх розподілу між сторонами визначені ст. 134 КАС України, відповідно до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Необхідно зазначити, що склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір від 19.11.2021 року № 19112021 про надання правової допомоги/юридичних послуг, укладений між ТОВ «Дніпровський центр правового захисту» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), відповідно до п. 3.1 якого розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п. 1.2 цього договору, становить 5200,00 грн.
Також, надано рахунок-фактуру на оплату наданих послуг акт приймання-передачі наданих послуг від 19.11.2021 року № 19112021, відповідно до якого: укладення договору про надання правової допомоги - 5200,00 грн. в.т.ч.: вивчення наявних документів клієнта, встановлення фактів, які мають значення по справі, правовий аналіз - 720,00 грн; аналіз судової практики за категорією справ, аналогічною справі клієнта, підбір нормативно-правових документів по справі - 1560,00 грн.; підготовка процесуальних докумнтів (в т.ч. підготовка адвокатських запитів, позову, відзивів, пояснень, тощо) - 2920,00 грн. Разом - 5200,00 грн.
Крім того, надано акт приймання-передачі наданих послуг від 10.12.2021 року № 19112021, згідно з яким вартість наданих послуг складає 5200,00 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розглянувши надані позивачем документи, суд вважає, що понесені витрати позивача на правничу допомогу не є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Зокрема, судом не встановлено підтвердження вчинення адвокатом усіх дій, визначених у рахунку-фактурі, а саме: аналіз судової практики за категорією справ, аналогічною справі клієнта, підбір нормативно-правових документів по справі. Відомості про вказані справи відсутні в матеріалах справи, а тому проведення аналізу судової практики вказаних судових рішень, тощо не може впливати на вартість витрат на правничу допомогу у цій справі, зокрема, в матеріалах справи відсутні посилання адвоката на конкретні номера справ при вивчені аналогічної судової практики.
Верховним судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 3640,00 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.
Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника
Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_1 , у зв'язку з втратою годувальника згідно з довідкою територіального управління Держаної судової адміністрації України в Дніпропетровській області Б- с-1653 від 26.10.2021 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3640 (три тисячі шістсот сорок) грн. 00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 908 (девятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 03.02.2022 року.
Суддя С.В. Ніколайчук