Справа № 466/4380/20
10 лютого 2022 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Єзерського Р.Б.
при секретарі Ваврин М.М.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ; Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання розпорядження нечинним та визначення місця проживання дитини та зустрічну позовну заяву за позовом адвоката Шлянти Надії Романівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
установив:
17 червня 2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 ; Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання розпорядження нечинним та визначення місця проживання дитини, у якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 » від 12.06.2019 №452 та визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю - ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що вона ОСОБА_1 з 14.11.2008 по 26.05.2016 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Від шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем та сином вони проживали разом до січня 2016 року. Згідно рішення Сихівського районного суду м. Львова від 26.05.2016 у справі №464/3567/16-ц шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу з відповідачем, та після окремого проживання з ним - син ОСОБА_5 залишився проживати разом із нею з січня 2016 та до червня 2019 року. Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 12.06.2019 визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 , та з того часу дитина ОСОБА_5 проживає з відповідачем ОСОБА_3 та його співмешканкою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 . У період проживання сина з відповідачем, він не надає їй можливості достатнього часу бачитися із сином та проводити з ним час, постійно обмежує їх спілкування, налаштовує дитину проти неї, не дає змоги брати участь у його вихованні.
Вважає, що місце проживання дитини слід визначити разом із нею, а розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №452 «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 » від 12.06.2019 слід визнати незаконним та скасувати, оскільки при прийнятті вказаного розпорядження - Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради було порушено та не взято до уваги норми Сімейного кодексу України, а саме ч. 1 ст. 161 вказаного кодексу, принципів 6 Декларації прав дитини, яка була прийнята резолюцією №1386 (ХІV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959, порядку, затвердженого Постановою КМУ №866, а саме щодо керування найкращими інтересами дитини, недопущення розлучення дитини з матір'ю, крім виняткових обставин.
Зазначає, що жодних виняткових обставин, які б стали підставою для розлучення синам з матір'ю не було, вона може забезпечити йому належні умови проживання, тому вважає, що місце проживання слід визначити разом із нею, а розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №452 «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 » від 12.06.2019 слід визнати незаконним та скасувати його. У зв'язку із вищенаведеним просить заявлені позовні вимоги задовольнити.
01 липня 2020 ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ; Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання розпорядження нечинним та визначення місця проживання дитини за правилами загального позовного провадження.
21 липня 2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_4 , у якому зазначає, що жодних обмежень у спілкуванні з сином, та перешкод у його вихованні матір'ю зі сторони відповідача не було. Крім того, жодних підтверджень таких обмежень, а також того, що відповідач налаштовує дитину проти матері суду надано не було. Крім того, зазначає, що положення статті 6 Декларації прав дитини, яка була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини. Щодо оскаржуваного розпорядження, то зазначає, що дане розпорядження було прийнято Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема, адміністрацією повно та всебічно з'ясовано всі обставини справи, досліджено докази, а саме: обстежувалися умови проживання батька та матері дитини. Також з інформаційної довідки №21 від 04.06.2019 психолога ЛМЦСССДМ ОСОБА_7 щодо здійснення психодіагностики малолітнього ОСОБА_5 вбачається, що дитина демонструє емоційну близькість з батьком, з матір'ю у нього спостерігається певне дистанціювання. Таким чином, розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №452 «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 » від 12.06.2019 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, яке не порушує інтереси малолітньої дитини, тому підстав для його скасування немає. У задоволенні позову просить відмовити.
21 липня 2020 від представника відповідача ОСОБА_4 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява за позовом адвоката Шлянти Надії Романівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини, у якій просить суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви посилається на те, що з 14.11.2008 по 26.05.2016 відповідач перебував у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 . Від шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом останнього часу ОСОБА_5 проживав разом із батьком, що відповідає найкращим інтересам дитини. Розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №452 від 12.06.2019 визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 , а також було враховано інформаційну довідку №21 від 04.06.2019 психолога ЛМЦСССДМ ОСОБА_7 , з якої вбачається, що дитина демонструє емоційну близькість з батьком, з матір'ю у нього спостерігається певне дистанціювання. Зазначає, що його син зареєстрований разом із ним у квартирі, яка складається з трьох кімнат, житловою площею 58 кв. м., загальна площа 102,8 кв.м. Син навчається у 5-ому класі у приватній НВК «Школі - гімназії святої Софії», який без поважних причин навчання не пропускає. Згідно психолого-педагогічної характеристики, виданої НВК «Школи - гімназії святої Софії», ОСОБА_5 засвоїв матеріал 4 класу, виявив високий рівень знань, умінь та навичок з усіх предметів, позитивно характеризується за місцем навчання. Протягом останнього року ОСОБА_5 приводив та забирав зі школи батько, інколи його цивільна дружина. У цей період учень жодного разу не пропустив занять через хворобу чи іншу причину (в порівнянні з попередніми періодами), суттєво покращився показник успішності у навчанні. Під час дистанційного навчання батьком було організовано всі необхідні умови для успішного навчання і приділено увагу синові. Батько регулярно цікавиться навчанням та вихованням сина, відвідує батьківські збори. Протягом навчання ОСОБА_5 у 4 класі мати хлопчика стала менше цікавитися навчанням сина. Крім того, зазначає, що за період з червня 2019 по червень 2020, ОСОБА_1 було здійснено перекази коштів з призначенням «Аліменти ОСОБА_5 » у розмірі 8750,00 грн., що є меншим ніж мінімальний гарантований чинним законодавством розмір аліментів, та не враховуючи усіх потреб дитини. За цей період батьком було витрачено на утримання сина значно більше, лише за освітні послуги та харчування у школі позивачем було витрачено 48600 грн., за взуття та фітнес-браслет - 6077,90 грн., крім того він купує дитині шкільне приладдя, одяг, продукти харчування, подарунки, тощо. З огляду на наведені обставини, зокрема, проживання дитини на даний час з батьком, який працює, має постійний стабільний дохід, позитивно характеризується, створив належні матеріально-побутові умови для проживання дитини, піклується про її навчання та виховання, виявляє до дитини увагу та турботу, враховуючи бажання дитини проживати разом із батьком, відсутність обставин, які б свідчили, що таке бажання дитини суперечить її інтересам, з метою забезпечення умов, необхідних для повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку малолітнього ОСОБА_5 , вважає, що слід визначити його місце проживання разом із батьком. При цьому зазначає, що визначення місця проживання дитини з батьком, жодним чином не свідчить про невиконання матір'ю батьківських обов'язків чи позбавлення її можливості реалізації батьківських прав. Зміна місця проживання дитини, яка на даний час проживає разом із батьком, має усталений життєвий уклад, та передача її на проживання матері, всупереч бажанню дитини може мати негативні наслідки для психічного і духовного розвитку дитини, а відтак не відповідає її інтересам. У зв'язку із вищенаведеним, просить визначити місце проживання дитини разом із батьком.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, просили задовольнити заявлені позовні вимоги, у зустрічному позову просили суд відмовити.
У судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у первісному позові просили відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, зустрічний прозов просили задовольнити з підстав наведених у ньому.
Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради у попередніх судових засіданнях щодо скасування розпорядження №452 від 12.06.2019, виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради заперечував, просив залишити місце проживання дитини з батьком.
Заслухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісних позовних вимогах слід відмовити, та задовольнити зустрічний позов з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 14.11.2008 по 26.05.2016, який було розірвано рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 26.05.2016.
Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
Розпорядженням №452 від 12.06.2019 р. голови Шевченківської районної адміністрації Львівської міської Банах Н. вирішено визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, з матеріалів справи вбачається, що між батьками малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 існує конфлікт, який виражався у взаємних поданнях заяв до працівників поліції.
Відповідно до ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
12 січня ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова зобов'язано орган опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради надати письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
15 квітня 2021 на адресу суду надійшов висновок органу опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо розв'язання спору про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Питання щодо розв'язання спору між батьками про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 тричі розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини: 03.03.2021, 17.03.2021 та 07.04.2021, на які жодного разу мати дитини ОСОБА_1 не з'являлася, та яка вкотре на надала комісії з питань захисту прав дитини довідку про підтвердження доходу та офіційного працевлаштування. Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, виходячи з інтересів дитини, враховуючи подані докази, пояснення сторін, вік дитини, думку дитини, який вказав, що не хоче проживати з матір'ю ОСОБА_1 та йому краще жити з батьком ОСОБА_3 , фізіологічних особливостей дитини та інших обставин справи, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, позивачем ОСОБА_1 як доказ про її місце праці, надано суду трудовий договір №1 від 09 квітня 2021 між ТзОВ «Лідер-М» та ОСОБА_1 , проте суд вказаний договір до уваги не бере, оскільки він був поданий після складення висновку органу опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо розв'язання спору про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розглядався на засіданні комісії з питань захисту прав дитини: 03.03.2021, 17.03.2021 та 07.04.2021, пояснень щодо вчасного подання доказів про її офіційне працевлаштування органу опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради та суду - надано не було, тому сумнівів у достовірності та належності висновку у суду не викликає.
Будучи допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , яка надала суду пояснення, про те, що вона була сусідкою позивача ОСОБА_1 у АДРЕСА_2 , зазначає, що у неї з позивачем ОСОБА_1 склалися дружні відносини, оскільки їхні діти товаришували, зазначає, що ОСОБА_1 гарно ставилася до свого сина, конфлікту у них немає, щодо поганого відношення відповідача ОСОБА_3 до сина їй не відомо.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надав пояснення про те, що він є чоловіком рідної сестри ОСОБА_1 , зазначив, що ОСОБА_1 з дитиною проживали після розірвання шлюбу в однокімнатній квартирі, дитину колишньому чоловікові ОСОБА_3 вона не давала, зазначає, що мама ОСОБА_1 мала великий вплив на сина. Також повідомляє суд, що він неодноразово був вдома у ОСОБА_1 , яка також зверталася до його сім'ї щодо позики грошей.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні надала пояснення про те, що вона є цивільною дружиною відповідача ОСОБА_3 , з яким вона спільно проживає з 2016 року, а з дитиною вони спільно із цивільним чоловіком проживають 1,5 роки, дитина жодного спротиву такому проживанню не чинить. Зазначає, що вона займається в період карантину з дитиною багато часу, в тому числі і по навчанню. Крім того, зазначає, що фактів обмежень дитини у спілкуванні з мамою дитини - ОСОБА_1 немає, проте коли дитина проживала з мамою, то були факти заборони проживання дитини з батьком.
Свідок ОСОБА_10 , в судовому засіданні надала пояснення про те, що вона є сестрою ОСОБА_1 , з якою у неї склалися негативні відносини, зазначає, що ОСОБА_1 на з'являлася на засідання органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, а також надала довідку про те, що дитина була зареєстрована у бабусі. Зазначає, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої обов'язки. Крім того, коли дитина проживала з мамою, то з племінником вона не спілкувалася. Також повідомляє, що батько дитини, привозить її до бабусі, а вона забирає дитину і везе її до батька.
Свідок ОСОБА_11 , в судовому засіданні надала пояснення про те, що вона є мамою позивача ОСОБА_1 , яка зазначила про те, що із перших днів народження дитини, ОСОБА_1 не займалася сином, а також вона неналежно виконувала свої обов'язки щодо дитини, яким переважно займався батько дитини ОСОБА_3 та вона його бабуся. Також зазначає, що ОСОБА_1 регулярно виганяла відповідача ОСОБА_3 , крім того, дитина 4 місяці, разом із зятем проживали у неї. Зазначає також, що коли дитина стала проживати з батьком, то вона змінилася на краще у спілкуванні. Повідомляє, що ОСОБА_1 не хотіла бути у шлюбі, тому подала позов до суду про розірвання шлюбу.
Свідок ОСОБА_12 , в судовому засіданні надала пояснення про те, що вона є психологом у Львівському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, яка зазначила про те, що до неї надійшла службова записка з ЛМЦСССДМ Шевченківського району щодо проведення діагностичного дослідження, яке вона провела 16.03.2021 та 23.03.2021 у два етапи, яке проводилося без присутності батьків, внаслідок чого була складена інформаційна довідка. Зазначає, що за результатами формального психодіагностичного дослідження особливостей сімейних взаємостосунків дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , констатує про відсутність близького довірливого стосунку дитини з матір'ю, наявні труднощі в емоційному контакті та прийнятті, а також негативний психологічний вплив, спричинений внутрішньосімейними конфліктами.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2021 була призначена у даній справі судово-психологічна експертиза, на вирішення якої поставлено питання: з ким (з батьком чи матір'ю) дитина бажає проживати?
09 грудня 2021 на адресу суду надійшов висновок №489/21 від 06.12.2021 з Науково-дослідного інституту судових експертиз та права, у якому на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2021, зазначено, що ОСОБА_5 в даний час бажає проживати з батьком, що підтверджує його психологічну безпеку.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
У постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18) про позбавлення батьківських прав, аналізуючи положення:частин першої та другої статті 171 СК України про те, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї і що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання; статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю; статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей про те, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. Отже, для правильного застосування зазначених норм права при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини необхідно щоб дитина була заслухана.
У судовому засіданні, яке відбулося 19.08.2020 судом була розглянута заява представника відповідача ОСОБА_4 про виклик малолітнього свідка ОСОБА_5 у судове засідання для з'ясування його думки щодо його місця проживання, однак у судовому засіданні, яке відбулося 10.02.2022 дане питання учасниками справи було зняте, тому потреба у допиті свідка ОСОБА_5 відпала, зважаючи на заперечення учасників справи.
Одним із завдань Сімейного кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1).
Виховання у колі сім'ї передбачає у повній сім'ї, тобто при участі усіх членів родини, як молодших, так і старших, і баби з дідом у тому числі.
Згідно зі ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Принцип 2 Декларації прав дитини 1959 року та Конвенції про права дитини 1989 року визначають, що дитина повинна перебувати під особливим захистом, їй повинні бути надані всі можливості та умови для фізичного, психічного та соціального розвитку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини 1989 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Пунктом 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне для якнайкращого забезпечення інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Крім того, Декларацією прав дитини 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ч. 2, 8 ст. 10 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відтак, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно вимог ч.ч.1-2 ст.155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У своїй постанові від 16 січня 2019 року по справі № 487/2480/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду визначив, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Судом із врахуванням розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради №452 від 12.06.2019, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_3 , який на думку суду прийнятий в інтересах дитини, висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про розв'язання спору про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_3 , висновку експерта №489/21 від 06.12.2021 за результатами проведення судово-психологічної експертизи малолітнього ОСОБА_5 , яким визначено, що ОСОБА_5 в даний час бажає проживати з батьком, що підтверджує його психологічну безпеку, інформаційної довідки №116 психолога у Львівському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_12 , яка констатує факт про відсутність близького довірливого стосунку дитини з матір'ю, наявності труднощів в емоційному контакті та прийнятті, з врахуванням показів свідків, зокрема, матері позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 , яка зазначила про те, що із перших днів народження дитини, ОСОБА_1 не займалася сином, та вона неналежно виконувала свої обов'язки щодо дитини, яким переважно займався батько дитини - ОСОБА_3 , а також те, що коли дитина стала проживати з батьком, то вона змінилася на краще у спілкуванні, та показань сестри позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_10 , яка зазначила, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої обов'язки, враховуючи принципи 2, 6 Декларації прав дитини 1959 року, ст. ст. 3, 9 Конвенції про права дитини 1989 року, ст. ст. 141, 155, 160, 161 Сімейного кодексу України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», з якого випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини, таким чином, з урахуванням наведених положень закону та встановлених судом обставин, а також тривалості проживання сина з батька, відповідає першочерговому врахуванню інтересів дитини.
Під час розгляду справи доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком була також доведена відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним позовом) поданими до суду доказами. Крім того, примусове передання дитини на постійне проживання із матір'ю, на думку суду, може призвести до необхідності зміни соціального оточення дитини, що порушить стабільність життя дитини.
Суд також враховує, що при визначенні місця проживання дитини з батьком не відбудеться примусової зміни місця проживання дитини. Зокрема, доказів того, що батько якимось чином перешкоджає матері спілкуватись з дитиною та вчиняє перешкоди для зустрічі з дитиною в процесі досить тривалого розгляду справи не здобуто та позивачем або його представником за первісним позовом суду не надано. Також суд враховує вік дитини, якій в березні виповниться 12 років, його вікові особливості та потреби, тривалість проживання з батьком (більше 2,5 років), міцну емоційну прив'язаність до батька.
Оцінивши зібрані у справі докази, з огляду на встановлені обставини та вищенаведені положення національного та міжнародного сімейного законодавства, суд вбачає підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком.
При цьому суд враховує, що проживання дитини з батьком не призведе до істотного порушення прав матері, оскільки відповідно до закону той з батьків, хто проживає окремо від дитини, має право на безперешкодне спілкування з дитиною і зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Таким чином, у зв'язку із вищенаведеним, суд приходить до висновку, що у первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ; Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання розпорядження нечинним та визначення місця проживання дитини слід відмовити, а зустрічний позов адвоката Шлянти Надії Романівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини слід задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-79, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 29 ЦК України, ст.ст.141, 150, 160, 161 СК України, суд, -
у задоволенні первісних позовних вимогах ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 до ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056115, місцезнаходження: м. Львів, вул. Липинського, 11, з участю третьої особи: Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, місцезнаходження: м. Львів, вул. Липинського, 11 про визнання розпорядження нечинним та визначення місця проживання дитини - відмовити.
Зустрічну позовну заяву за позовом адвоката Шлянти Надії Романівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , з участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Повний текст рішення виготовлено та підписано 14 лютого 2022 року.
Суддя Р. Б. Єзерський