Справа № 456/5339/21
Провадження № 2-а/456/14/2022
іменем України
27 січня 2022 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Яніва Н. М.
з участю секретаря Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що постановою інспектора Головного управління національної поліції у Львівській області від 13.10.2021р. серія ЕАО №4895993 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню а справа закриттю.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.10.2021р. близько 06.36 год. він керував транспортним засобом марки «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Болехівська, 23 в м. Стрию Львівської області у якого не горіла одна лампочка підсвітки, а також відсутній вогнегасник, чим порушив вимоги п. 31.4.7 ПДР України. З даною постановою категорично не згідний, з наступних підстав. Дійсно, 13.10.2021р. близько 06.36 год. він керуючи автомобілем марки «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Болехівська, 23 в м. Стрию Львівської області був зупинений поліцейським, який попросив пред'явити йому посвідчення водія та реєстрацію на транспортний засіб для чого на цей момент не було надано ні достатніх підстав ні доказів про вчинення ним правопорушення. На прохання назвати причину зупинки, інспектор повідомив, що не працює освітлення номерного знаку, яке вочевидь вийшло з ладу саме у дорозі, вірогідно через низьку якість дорожнього покриття. Враховуючи неможливість його (освітлення номеру) негайно відремонтувати безпосередньо на місці через ранній час, він мав законний намір відповідно до п.п 31.5 ПДР продовжити рух до місця стоянки у м. Стрий, застосувавши всі необхідні заходи безпеки, для усунення даної неполадки. Однак, не дивлячись на всі спроби пояснити вищевказані обставини та прийняти до уваги покази свідка, що був з ним у автомобілі, а саме, ОСОБА_1 , інспектор поліції, склав дану постанову. Зазначає, що одна лампочка самодостатньо справлялась з підсвіткою номеру та він добре читався з 20м. Також при огляді інспектором належного йому транспортного засобу виявилась відсутність вогнегасника. В подальшому поліцейський склав постанову у якій зазначив, що він керував транспортним засобом у якого не горіла одна лампочка підсвітки дорожнього номерного знаку, а також відсутній вогнегасник. Він заперечив дане правопорушення і вказав, що перед початком руху, він ретельно перевірив належність роботи зовнішнього освітлення транспортного засобу, у тому числі заднього номерного знаку (номерний знак освітлювався). Вказую, що конструкцією транспортного засобу не передбачено повідомлення водія про непрацююче освітлення номерного знаку під час руху, тому під час руху він не міг знати про можливу несправність. Під час руху транспортного засобу неможливо спостерігати, чи працює освітлення номерного знаку, неможливо спрогнозувати дату та час, коли воно може вийти з ладу.Така постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства та процедури складання, та є незаконною. У спірну постанову внесено неправдиві відомості про накладення відносно нього адміністративного стягнення. Працівник УПП у Львівській області не здобув жодного доказу, який підтверджував би те, що в його діях міститься склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП та виніс постанову про обставини, які не підпадають під ознаки ч.1 ст. 121 КУпАП, при тому, грубо порушив вимоги Конституції України, ЗУ «Про національну поліцію», КУпАП та вимоги наказів МВС України.
Також, для підтвердження порушення ним пункту 31.4.7 Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати докази, зокрема, відеозапис події, пояснення свідків, тощо, проте таких доказів позивачем не надано. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення ним такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення немає відтак, викладені у постанові обставини набувають рис припущення, на яких не може ґрунтуватися процесуальне рішення (постанова). Тому своїми діями, поліцейський УПП у Львівській області грубо порушив вимоги ст.ст. 245, 276, 280 КУпАП. Постанова винесена з порушенням вимог закону, основана на припущеннях і в порушення його прав, а тому слід визнати дії поліцейського УПП у Львівській області протиправними, постанову слід скасувати а провадження по справі закрити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, додатково пояснив, що повністю заперечує свою вину, оскільки правил дорожнього руху не порушував, так як перед початком руху, ретельно перевірив належність роботи зовнішнього освітлення транспортного засобу, у тому числі заднього номерного знаку, який освітлювався. Фізично він не може знати про можливу несправність, яка виникає під час руху автомобіля, також неможливо спрогнозувати дату та час, коли воно може вийти з ладу. Тому просить визнати дії поліцейського УПП у Львівській області протиправними, а спірну постанову скасувати у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Представник відповідача Головне Управління патрульної поліції в Львівській області у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином неодноразово повідомлений про час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надіслали.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як вбачається з копії постанови серії ЕАО №4895993, 13.10.2021р. близько 06.36 год. він керуючи транспортним засобом марки «Opel Zafira» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Болехівська, 23 в м. Стрию Львівської області у якого не горіла одна лампочка підсвітки, а також відсутній вогнегасник, чим порушив вимоги п. 31.4.7 ПДР України, тим самим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати
і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 31.4.7.є Правил передбачено, що необхідно мати працездатний вогнегасник на легковому, вантажному автомобілі, автобусі.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст.121 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Що й було зроблено інспектором поліції.
Однак, в свою чергу поліцейським УПП в Львівській області у спірній постанові не наведено обґрунтованих доводів, порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не представлені такі докази і в судове засідання.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зокрема, судом береться до уваги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, згідно
якого зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 238 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Проте, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, поліцейським не наведено жодних доказів на підтвердження вчиненого останнім правопорушення, зокрема фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи інше.
Отже, оскаржувана постанова ґрунтуються виключно на даних з постанови про накладення адміністративного стягнення, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.
Крім цього, при накладенні адміністративного стягнення на скаржника в межах санкції ч. 1 ст. 121, в постанові не відображені обставини та дані, які, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, підлягають врахуванню.
Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З вищенаведеного вбачається, що при провадженні справи не були дотримані такі завдання як всебічність, повнота і об'єктивність з'ясування обставин справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та скасовує постанову і закриває справу.
Враховуючи те, що в судовому засіданні, жодним чином не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, а тому спірну постанову слід скасувати та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210-211,229, 241-246, 286 КАС України, ст. 293 КпАП України суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАО №4895993 від 13.10.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП України та провадження по справі закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Н. М. Янів