Справа № 454/4032/21
10 лютого 2022 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,
за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.
представника відповідача - Вандзьо О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва,
Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на його користь 60 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва.
Свої вимоги обгрунтовує наступним.
З 27.08.1981 року до 11.05.2004 року працював на ДВАТ Шахта «Надія» у підземних умовах. З 11.05.2004 звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України. Зазначив , що пропрацював в умовах впливу шкідливих факторів понад 20 років. У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих умовах праці у нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він змушений був звертатись за медичною допомогою.
01.09.2004 року позивачу було вперше встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання. Також, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 50% втрати професійної працездатності.
Згодом, 06.09.2005р. продовжено та 11.07.2007року встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання безтерміново. Також, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 60% втрати професійної працездатності.
Через це, він неодноразово знаходився на стаціонарному та санітарно - курортному лікуванні. Вказує, що внаслідок отриманого професійного захворювання та трудового каліцтва, йому завдано великої моральної шкоди у вигляді фізичних та душевних страждань. Він не в змозі вести активний спосіб життя, займатись улюбленою справою, змушений звертатись за медичною допомогою та витрачати значні кошти на лікування. Постійний кашель викликає небажану увагу людей, і він знаходиться у пригніченому та депресивному стані. Також професійне захворювання значною мірою вплинуло на життєві відносини, сімейні обставини , це викликає моральні переживання, почуття безвихідності і відсутності перспектив на майбутнє.
25.10.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
20.12.2021 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив що проти позову заперечує, оскільки вважає вимогу позивача незаконною, необґрунтованою, та такою що не підлягає до задоволення. Вважає, що позивачем невірно визначено належного відповідача. Відшкодування моральної шкоди, причиненої ушкодженням здоров'я, незалежно від часу настання страхового випадку не є обов'язком для відповідача. Відповідач вважає, оскільки позивач отримав професійне захворювання під час виконання трудових обов'язків, а заподіяна йому шкода випливає із трудових правовідносин, тому має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Вказав, що позивач не долучив жодного доказу про наявність факту спричинення йому моральної шкоди, чи страждань у результаті професійного захворювання та нещасного випадку, також не обґрунтував розмір моральної шкоди.
Ухвалою від 05.01.2022р. перейдено від розгляду даної цивільної справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення/виклику/сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням /викликом/ сторін.
27.01.2022р. позивач надав відповідь на відзив, у якій вважає відзив відповідача необгрунтованими.
Позивач позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Представник відповідача Вандзьо О.Б. заперечила щодо задоволення позовних вимог та підтримала пояснення зазначені у відзиві на позовну заяву.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.
З 27.08.1981 року до 11.05.2004 року позивач працював на ДВАТ «Шахта «Надія» на підземних роботах у шкідливих умовах, що підтверджується копією трудової книжки.
15.06.2004 року комісія ДВАТ «Шахта «Надія» провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання працівника ОСОБА_1 про що було складено акт розслідування професійного хронічного захворювання, по формі П-4, згідно якого встановлено, що професійне захворювання виникло внаслідок контакту з вугільно - породним шахтним пилом від роботи по професії підземного електрослюсара, з 1981року по момент розслідування.
Згідно довідок МОЗ Обласної МСЕК, серія ЛВА -1 №136022 та серія ЛВА-2 №008698 від 01.09.2004 року позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 50% втрати професійної працездатності.
Згідно довідки МОЗ Обласної МСЕК, серія ЛВА -2 №015927 від 06.09.2005 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 55% втрати професійної працездатності, з.
Також, згідно довідки МОЗ Обласної МСЕК, серія ЛВА -2 №002557 від 11.10.2007 року позивачу вчергове встановлено третю групу інвалідності, внаслідок професійного захворювання, безтерміново, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги, а саме 60% втрати професійної працездатності.
У зв'язку з тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці позивач був змушений періодично звертатися за медичною допомогою, що підтверджується довідками, повідомленнями, копіями та витягами з медичної карти амбулаторного хворого.
Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) у редакції, чинній станом на час настання страхового випадку та встановлення позивачеві втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом і 3 групи інвалідності, у разі настання вказаного випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг (частина друга статті 13 Закону № 1105-XIV у вказаній редакції).
Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть (частина перша статті 14 Закону № 1105-XIV).
Отже, право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, Закон № 1105-XIV пов'язував з настанням страхового випадку.
20 березня 2007 року набрав чинності Закон № 717-V, згідно з яким був виключений підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV, а також інші приписи, які кваліфікували відшкодування моральної шкоди як страхові виплати.
Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року звернув увагу на те, що положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте зазначив, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 2371 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга та третя статті 5 ЦК України).
З огляду на вказане Закон № 717-V не міг ретроспективно встановити обов'язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин слід застосовувати Закон № 1105-XIV у редакції, під час дії якої позивачеві була заподіяна моральна шкода у зв'язку з настанням страхового випадку та яка передбачала, що обов'язок відшкодувати таку шкоду покладається на відповідача.
Наведене узгоджується із постановою Верховного Суду у справі №459/3304/16 від 12.02.2020 року.
Відповідно до частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 1168 ЦК моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Як зазначено у п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), ухваленого 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004, відповідно до статей 23, 1167 Цивільного Кодексу України (435-15) моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Вищенаведені обставини справи та правові положення, на думку суду, свідчать про доведення факту спричинення позивачеві відповідачем моральної шкоди унаслідок ушкодження його здоров'я при виконанні трудових обов'язків, що потягло за собою професійне захворювання, а отже, про право позивача на її відшкодування. З врахуванням глибини завданих моральних страждань, вимог розумності і справедливості, належним розміром відшкодування моральної школи на думку суду буде розмір 50 000 гривень.
Факт спричинення позивачеві моральної шкоди підтверджується також наявними у справі копіями медичних документів та знаходить своє пояснення згідно із вищевказаними положеннями Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь ОСОБА_1 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь держави 908 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.02.2022 року.
Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, ЄДРПОУ 41322361, місце знаходження: вул. Героїв УПА, 73, корпус 8, м.Львів.
Головуючий: Л. Ю. Фарина