Дата документу 14.02.2022
ЄУ № 942/1799/21
Провадження №3/942/105/22
14 лютого 2022 року смт. Новопсков
Луганська область
Новопсковський районний суд Луганської області у складі судді Проньки В.В., розглянувши матеріал, який надійшов з Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ганусівка Старобільського району Луганської області, паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Новопсковським РВ УМВС України в Луганській області 15.01.2003, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , який працює в ФОП « ОСОБА_2 », зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому роз'яснено його права відповідно до ст. 268 КУпАП, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
До Новопсковського районного суду Луганської області повторно надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 712951 від 25.11.2021, відповідно до якого 25.11.2021 о 12 год. 10 хв. в магазині «De Max», що знаходиться за адресою: вул.Слобожанська, смт. Новопсков, гр. ОСОБА_1 здійснював реалізацію непродовольчих товарів без наявності Covid - сертифікату, чим порушив вимоги постанови КМУ № 1236 від 02.12.2020.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, суду пояснив, що на час перевірки був вакцинований однією дозою вакцини від COVID-19, на другу дозу чекав, оскільки її не було в наявності.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з вимогами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Положеннями ч. 1 ст. 44-3 КУпАП визначено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Отже, диспозиція цієї статті є бланкетною (відсилочною) не конкретизованою, а такою, що скеровує до норм законодавства України, актів органів місцевого самоврядування, які регулюють питання боротьби з інфекційними хворобами.
Згідно з абз. 1 п.п. 4 п. 3-5 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції, чинній на час вчинення правопорушення) на території регіонів, на яких установлений червоний рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які торгують товарами на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами гігієни та побутовою хімією, засобами зв'язку, друкованими засобами масової інформації, ветеринарними препаратами, кормами, насінням і садивним матеріалом (квітами, рослинами), добривами, засобами захисту рослин, без обмеження доступу відвідувачів до інших товарів, представлених в асортименті зазначених суб'єктів господарювання.
Обмеження, передбачені п.п.4 п. 3-5 вказаної постанови, не застосовуються за умови наявності у всіх учасників (відвідувачів, користувачів), крім осіб, які не досягли 18 років, та організаторів заходу (співробітників закладу, ринку) негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу, ринку), або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Тобто, відповідальність за порушення абз. 1 п.п. 4 п. 3-5 вказаної постанови Кабінету Міністрів України покладається на спеціальних суб'єктів, а саме: суб'єктів господарювання.
Статтею 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення вимоги процесуального закону працівником поліції не виконані.
Так, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 працює в ФОП « ОСОБА_2 ». Однак, в порушення вимог ст. 251 КУпАП до протоколу не додано жодного документа, який би вказував, що ОСОБА_3 є службовою (посадовою особою) суб'єкта підприємницької діяльності або що саме він є суб'єктом господарювання або що він є власником магазину, що здійснював господарську діяльність з реалізації непродовольчих товарів під час карантину.
Суд зазначає, що сама по собі вказівка в протоколі про адміністративне правопорушення місця роботи правопорушника за відсутності інших належних доказів, не може слугувати однозначним доказом вказаних обставин.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_1 є належним суб'єктом інкримінованого правопорушення в розумінні положень ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Правові системи містять доктрини, які допомагають судам уникнути несправедливості, яка могла б виникнути, якщо б правові норми застосовувалися суворо в кожному випадку, незалежно від того, наскільки незвичними є обставини.
Такою доктриною у правовій системі України і є практика ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Суд не може за умови наявності певної неповноти чи суперечностей, взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, оскільки зазначене становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (рішення у справі «Карелін проти Росії»(заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а також відсутність в матеріалах адміністративної справи належних та допустимих доказів, що ОСОБА_1 є суб'єктом інкримінованого протиправного діяння, суд дійшов висновку про відсутність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.44-3 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 1, 8, 9, ч. 1 ст. 44-3, 245, 247, 251, 276-279, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-тиденного строку її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня винесення постанови.
Суддя: В.В. Пронька