606/135/22
14 лютого 2022 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Ромазан Л.С.
за участю секретаря судового засідання Будз М.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (об'єднана територіальна громада) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (об'єднана територіальна громада), у якому просить визнати за ним право власності на нерухоме майно, нежитлові будівлі, що знаходяться по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказав, що рішенням комісії з організації вирішення майнових питань в процесі реформування аграрного сектора економіки ТВЗМП «ім. І.Франка» від 31 грудня 2003 року (протокол №1) позивачу, як керівнику ТВЗМП «ім. І.Франка», в якого на той час склалася заборгованість із заробітної плати на загальну суму 73660 грн., було виділено із основних фондів майно, що не увійшло до майнових паїв через незадовільний стан та непридатність для подальшого використання за цільовим призначенням в порядку погашення заборгованості із заробітної плати та передано у власність нерухоме майно, а саме: будівлю бджоловода, розташовану за адресою в АДРЕСА_1 , оціночною вартістю 4470 грн. Вказане приміщення (будівля) належала товариству власників земельних та майнових паїв «ім. І. Франка», а раніше колгоспу з однойменною назвою. 5 січня 2004 року на підставі акту приймання-передачі передано дане майно у власність позивачу в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати, однак будь-якого нотаріального посвідчення даних правовідносин вчинено не було. Позивач добросовісно заволодів будівлею, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та продовжує відкрито користуватись ними. В подальшому, маючи намір оформити документи на право власності на згадану будівлю, позивач звернувся в Теребовлянське БТІ, де йому станом на 22 листопада 2018 року було виготовлено технічні паспорти на вказану будівлю. Також звернувся і до оцінювача, яким було проведено експертну оцінку ринкової вартості об'єктів оцінки для прийняття майнових рішень. 21 грудня 2021 року позивач звернувся до державного реєстратора із заявами про реєстрацію права власності на вказані будівлі, однак 27 грудня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації права власності з посиланням на те, що дані правовідносини мали бути нотаріально посвідчені на період їх укладання. Позивач вказує, що нерухомим майном (будівлею), що знаходиться по АДРЕСА_1 він відкрито та безперервно володіє більше десяти років і не вживав заходів, спрямованих на приховування факту володіння вказаною будівлею.
Посилаючись на наведене, вважає, що набув право власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 20 січня 2022 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 1 лютого 2022 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача Теребовлянської міської ради Тернопільської області в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії протоколу №1 комісії по врегулюванню майнових відносин ТВЗМП «ім. І.Франка» від 31 грудня 2003 року прийнято рішення виділити ОСОБА_1 , керівнику ТВЗМП «ім. І.Франка», в якого на період 2001-2003 роки склалася заборгованість із заробітної плати на загальну суму 73660 грн., в рахунок погашення вказаної заборгованості майно, яке не увійшло в пайовий фонд у зв'язку з непридатністю для використання через віковий стан, що унеможливлює його подальше використання за цільовим призначенням, на загальну суму 4470 грн, а саме: будинок бджоловода, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 оціночною вартістю 4470 грн.
Згідно з копією акту приймання-передачі від 5 січня 2004 року комісія з врегулювання майнових відносин ТВЗМП «ім. І.Франка» передала ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати майно, а саме: будинок бджоловода по АДРЕСА_1 .
23 листопада 2021 року Теребовлянським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю (будинок бджоловода) по АДРЕСА_1 . Замовником технічної інвентаризації у вказаному технічному паспорті зазначено ОСОБА_1 .
Згідно із експлікацією приміщень до плану нежитлової будівлі будинок бджоляра літ «А» по АДРЕСА_1 , вказана нежитлова будівля складається із коридору, підвалу. Загальна площа нежитлової будівлі (будинок бджоловода) складає 54.8 кв.м.
Відповідно до копії висновку про вартість майна нежитлової будівлі, будинок бджоловода, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31.10.2021 року ринкова вартість зазначеного нерухомого майна становить 94380 грн. Замовником оцінки є ОСОБА_1 .
Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 03.02.2021 ТВЗМП ім. І.Франка код ЄДРПОУ 00953823, що розташоване у с. Острівець Теребовлянського району Тернопільської області, припинило свою діяльність в зв'язку з визнанням її банкрутом 10.02.2009 (номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи №16371170008000064) на підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 02.02.2009 № 8/Б-863 (дата набрання чинності 02.02.2009).
Згідно із рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 27.12.2021 за № 62596613 державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 , оскільки правовідносини щодо відчуження об'єктів нерухомого майна, що мали місце у даному випадку, мали бути нотаріально посвідчені на період їх укладання.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 вказаним нерухомим майном, що знаходиться по АДРЕСА_1 відкрито та безперервно володіє, користується більше десяти років без реєстрації права власності і він не вживав заходів, спрямованих на приховування факту володіння вищевказаними будівлями.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З приписів частини першої статті 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до вимог частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з вимогами частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до вимог частини другої статті 318 ЦК України, усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Вимогами статті 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з вимогами статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 01 січня 2001 року.
Відповіднодо до вимог пункту 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав», можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також ч. 4 статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Як передбачено пунктом 14 цієї ж Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач достовірно довів факт набуття ним права власності за набувальною давністю, оскільки він добросовісно і відкрито користується нерухомим майном з 2004 року.
Інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не має, а отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити, шляхом визнання за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю (будинок бджоловода), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись статтями 4, 12, 200, 247, 265, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Теребовлянської міської ради Тернопільської області (об'єднана територіальна громада) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю (будинок бджоловода), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя