465/6781/21
2/465/1394/22
Іменем України
15.02.2022 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Мартинишин М.О.
з участю секретаря Оверко Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги газопостачання -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути 13 061,43 грн. основного боргу, 2 974,75 грн. інфляційних втрат та 1 228,27 грн. 3% річних, а також стягнути 2270 грн. судового збору.
Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02.01.2020 року по справі № 465/7570/19 було відмовлено у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до ОСОБА_1 щодо видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Відповідач є споживачами природного газу за місцем проживання та використовує такий для власних побутових потреб. Позивач виконав свої зобов'язання та надав споживачу послуги, однак, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань та не оплачував повністю вартість спожитого газу. Заборгованість за спожитий природний газ, станом на 16.07.2021 становить 13 061,43 грн. основного боргу, витрати від інфляції становлять 2 974,75 грн. та 3% річних - 1 228,27 грн. Відповідачі не зверталися до ТзОВ «Львівгаз збут» із заявами про припинення подачі газу, а фактично користувався послугами з газопостачання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак, взаємних прав і обов'язків, що з таких випливають. При цьому, позивач зазначає, що оскільки обов'язок споживача житлово-комунальних послуг як власника житла ґрунтується не тільки на умовах договору, а й на вимогах закону, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг. Зважаючи на те, що по даний час відповідач не сплачує заборгованості за послуги газопостачання, а тому просить позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про заслухання справи у його відсутності, просить позов задоволити.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся судом про день, час та місце слухання справи, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 02.01.2020 року по справі № 465/7570/19 було відмовлено у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до ОСОБА_1 щодо видачі судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ/а.с.8/.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області, відповідач ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.17/.
Відтак, ОСОБА_1 є споживачами природного газу за місцем свого проживання та використовує для побутових потреб газ, який надається ТОВ «Львівгаз збут».
Правовідносини між ТОВ «Львівгаз збут» та споживачами регулювались спеціальною нормою права - «Правилами надання населенню послуг з газопостачання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2004 № 476) надалі Правила. Даними Правилами чітко передбачено права та обов'язки сторін. Відповідно до вимог зазначених Правил, ТОВ «Львівгаз збут» зобов'язаний надавати споживачу послуги з газопостачання до його квартири, а споживач несе обов'язок по своєчасній оплаті вартості спожитого природного газу.
З 27.11.2015 року відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1382/27827 (надалі - Правила постачання).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2500 від 30.09.2015 р. затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам. /а.с.8-10/.
У пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «При житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку оплачувати надані послуги.
Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норм права, сформульованим у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Відповідно до ч. 1 п. 17 Правил плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. У відповідності до положень п.29 Правил, споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.
У розділі ІІІ Правил постачання зазначено, що договір постачання природного газу споживачу розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Крім того, відповідно до абз.2, п.4 Розділу III Правил фактом згоди споживача про приєднання до умов договору є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - факт фактичного споживання природного газу споживачем.
ТОВ "Львівгаз збут" є постачальником із спеціальними обов'язками відповідно до Постанови КМУ від 22 березня 2017 р. № 187. Факт сплати споживача за поставлений природній газ а також фактичне споживання ним природного газу підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по абоненту (фінансовим станом абонента) (аркуш справи 6).
Згідно з п. 11 розділу ІІІ Правил постачання, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника зі спеціальними обов'язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 14 розділу ІІІ Правил постачання розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачам є календарний місяць.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідачі не зверталися до позивача із заявами про припинення подачі газу, а фактично користувалися послугами з газопостачання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав і обов'язків, що з них випливають.
Окрім цього, оскільки обов'язок споживача житлово-комунальних послуг як власника житла ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року по справі № 461/14555/14-ц.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року по справі № 6-59цс13.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Разом із тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відтак, прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника, відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
ТОВ «Львівгаз збут» виконало свої зобов'язання та надало споживачу послуги, однак споживач не виконав взятих на себе зобов'язань та не оплачував повністю вартість спожитого газу, а тому у відповідача за період з 01.08.2018 року по 01.06.2021 року виникла заборгованість у сумі 13 061,43 грн. основного боргу, витрати від інфляції у розмірі 2 974,75 грн. та 3% річних у розмірі1 228,27 грн., що стверджується наявним розрахунком у позовній заяві та долученою довідкою про фінансовий стан абонента/а.с.6/.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Виходячи з цього, відповідач повинен виконувати обов'язок по оплаті наданих протягом кожного місяця послуг з газопостачання не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, про що зазначено у п.17 Правил постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року№2496 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1382/27827.
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з обґрунтованістю доводів позивача про необхідність задоволення позов у повному обсязі та стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги., тому з відповідача підлягає стягнення на користь позивача 13 061,43 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 2 974,75 грн. інфляційних втрат та 1 228,27 грн. 3% річних.
Згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім судові витрати в розмірі 2 270 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» 13 061,43 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 2 974,75 грн. інфляційних втрат, 1 228,27 грн. 3% річних та судові витрати у розмірі 2 270 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви, а всього разом 19 534,45 гривень(дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири гривні, сорок п'ять копійок).
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі -
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», місцезнаходження: м. Львів вул. Золота, 42, код ЄДРПОУ 39594527;
відповідач - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 15.02.2022 року.
Суддя Мартинишин М.О.