1Справа № 335/6109/21 2/335/226/2022
02 лютого 2022 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі
головуючого судді Геєць Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Лиса Ю.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Запорізького міського округу Кияниця Надія Володимирівна про встановлення факту не проживання за місцем реєстрації, -
ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до ОСОБА_3 , просила встановити факт постійного не проживання ОСОБА_3 за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 , в обґрунтування позивних вимог позивач зазначила наступне.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати позивача, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .
Позивач має німецьке громадянство та зареєстрована у Німеччині в місті Берлін.
Згодом ОСОБА_4 переїхала в Берлін до позивача, де вони разом мешкали за адресою АДРЕСА_5. 3/частина. Крім того за вказаною адресою ОСОБА_4 окрім фактичного проживання була також зареєстрована.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, місце смерті місто Берлін, після її смерті відкралась спадщина на спадкове майно, 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , недоотриманої пенсії,, внесків в АТ „Метабанк".
10.12.2019 року на підставі заяви позивача Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. заведено спадкову справу № 67/2019 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , проте нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 у зв'язку з неможливістю встановлення факту прийняття спадщини у встановлений законом спосіб з поданих позивачем документів.
Разом зі спадкодавцем за однією адресою АДРЕСА_1 зареєстрований син спадкодавця - ОСОБА_3 , який також відноситься до першої черги спадкування в порядку ст. 1261 ЦК України.
Проте відповідач хоча і зареєстрований за вказаною адресою, але близько десяти років і зокрема на час відкриття спадщини фактично не проживав за адресою АДРЕСА_1 .
Так, ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , пояснила у письмовій нотаріально посвідченій заяві від 15.03.2021 року, що відповідач близько 10 років назад переїхав до Ізраїлю, і за адресою відкриття спадщини ніхто не мешкає і зокрема ОСОБА_3 , з моменту переїзду за даною адресою не мешкав. Аналогічні пояснення виклала ОСОБА_7 у заяві від 15.03.2021 року.
Відповідач будь-якої участі в утриманні житла та оплаті комунальних послуг не приймав та не приймає, про що свідчать чисельні квитанції, які додаються до позовної заяви, щодо оплати комунальних послуг, наявні у позивача, що свідчить про те, що саме позивач здійснює утримання квартири одноособово.
Крім того, протягом слухання справи № 335/2366/20 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя щодо встановлення факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем, встановлено, що ОСОБА_3 в судові засідання не з'являвся, а поштова кореспонденція поверталася із зазначенням, що адресат відсутній.
Також позивач зазначає про неможливості нарізі складення акту про непроживання особи за місцем реєстрації у зв'язку з відсутністю повноваженої особи на здійснення даних дій, зокрема направлявся запит до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, яке визначено управителем будинку номер АДРЕСА_4 , з метою виклику відповідальної особи для складення акту, але у відповіді на адвокатський запит зазначено, що КП «Запоріжремсервіс» ЗМР відсутні повноваження щодо складання акту про встановлення факту не проживання осіб.
В листі Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради також зазначено щодо відсутності повноважень складання акту про не проживання особи за місцем реєстрації.
З метою реалізації свого права на спадщину передбаченого ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_8 звернулася до суду для встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент смерті.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 03.08.2020 № 335/2366/20 встановлено факт, що позивач постійно проживала зі спадкодавцем за адресою АДРЕСА_5 3/частина, станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже після смерті спадкодавця позивач вважає себе такою особою, що фактично прийняла спадщину, оскільки на момент смерті ОСОБА_4 мешкала разом з нею.
Встановлення факту не проживання відповідача за адресою АДРЕСА_1 , необхідно для отримання усієї спадщини, що відкрилася після смерті матері.
На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16.06.2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Витребувано у Приватного нотаріуса Запорізького міського округу Кияниця Н.В. копію спадкової справи за № 67/2019, яку зареєстровано у Спадковому реєстрі за № 65203890, завірену у встановленому законом порядку, відкриту після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
13.09.2021 року на виконання ухвали суду Приватним нотаріусом Запорізького міського округу Кияниця Н.В. надана копія спадкової справи за № 67/2019, відкриту після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Від відповідача відзив на позов або письмові пояснення не надходили, відповідач в судове засідання не з'явилася, про день та час судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Третя особа Приватний нотаріус Запорізького міського округу Кияниця Н.В. в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, матеріали спадкової справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, місце смерті місто Берлін, що підтверджується свідоцтвом про смерть видане відділом ЗАЦС Шарлоттенбург-Вільмерсдорф в Берліні, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата видачі свідоцтва 20.05.2019 року.
Відповідно до довідки наданої Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради № 04-07/3/23124 від 12.12.2019 року на момент смерті ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею на момент смерті зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 22.09.1994 року по теперішній час, який відноситься до першої черги спадкування в порядку ст. 1261 ЦК України.
ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , пояснила у письмовій нотаріально посвідченій заяві від 15.03.2021 року, що відповідач близько 10 років назад переїхав до Ізраїлю і що за адресою відкриття спадщини ніхто не мешкає і зокрема ОСОБА_3 з моменту переїзду за даною адресою не мешкав. Аналогічні пояснення виклала ОСОБА_7 у заяві від 15.03.2021 року.
Як підтверджується матеріалами спадкової справи №67/2019 щодо майна померлої ОСОБА_4 , яка заведена Приватним нотаріусом Запорізького міського округу Кияниця Н.В., 10.12.2019 року ОСОБА_8 звернулася з заявою про намір прийняти спадщину після смерті матері - ОСОБА_4 до складу спадщини, окрім іншого, входить 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 .
12.12.2019 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияниця Н.В. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , оскільки з поданих документів не має можливості встановити факт прийняття громадянкою Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_8 спадщини у встановлений законом спосіб та строк, протягом шести місяців не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а також не надала довідку органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 03.08.2020 № 335/2366/20 встановлено факт, що позивач постійно проживала зі спадкодавцем за адресою АДРЕСА_5 3/частина, станом на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, підстави у зв'язку з якими нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відпали у зв'язку з встановленням судом факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 58 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідно до чинного процесуального законодавства висновок експерта є доказом у цивільній справі.
Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. (ст. 63 Цивільного процесуального кодексу України)
На підтвердження факту не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надані пояснення у письмовій нотаріально посвідчених заяв від 15.03.2021 року згідно до яких, ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , пояснила, що відповідач близько 10 років назад переїхав до Ізраїлю і що за адресою відкриття спадщини ніхто не мешкає і зокрема ОСОБА_3 з моменту переїзду за даною адресою не мешкав. Аналогічні пояснення виклала ОСОБА_7 у заяві від 15.03.2021 року.
Відповідно до ст.ст. 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів та в межах заявлених позовних вимог.
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом норм статей 1268-1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» , справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. При цьому у п.23 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Оскільки відповідно до ст.ст. 1268, 1269 ЦК України виникнення права на спадкування пов'язане з вчиненням спадкоємцем певних юридичних дій, встановлення судом факту прийняття спадщини щодо спадщини, яка відкрилась після 1 січня 2004 року, законом не передбачено.
Зі змісту положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України стосовно порядку прийняття спадщини потенційними спадкоємцями слід вважати, що спадкоємець вважається таким, що постійно проживав із спадкодавцем, і в тому випадку, коли за певний, навіть значний час до настання смерті спадкодавця він відбував з місця проживання спадкодавця у довготривале відрядження, з якого повернувся після закінчення строку прийняття спадщини. Незважаючи на те, що такий спадкоємець жодних дій для прийняття спадщини не здійснював або навіть не знав про сам факт її відкриття, він вважатиметься таким, що прийняв спадщину в силу положень наведеної правової норми.
За встановлених судом обставин, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про встановлення факту не проживання за місцем реєстрації, оскільки на момент смерті спадкодавця відповідач був зареєстрований в квартирі, що є предметом спадкування, разом зі спадкодавцем, доказів, які мали підтвердити причини відсутності відповідача за місцем реєстрації та обізнаність про смерть спадкодавця, позивачем суду не надано, в той же час доведення обставин не прийняття спадщини потенційним спадкодавцем, який має право на спадок в силу положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, чинним законодавством, яке регулює спірні правовідносини не передбачено.
Крім того, за життя власник квартири питання щодо визнання втративши права користування відповідача не ставив.
Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України), враховуючи неправильність обраного стороною позивача способу захисту свого права, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. ( ч.1 ст.11 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Запорізького міського округу Кияниця Н.В. про встановлення факту не проживання за місцем реєстрації є не обґрунтованим та такими, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при звернені до суду розмірі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Запорізького міського округу Кияниця Надія Володимирівна про встановлення факту не проживання за місцем реєстрації - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 11.02.2022 року.
Суддя Ю.В.Геєць