1Справа № 335/8015/21 2/335/167/2022
10 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Гашук К.В., за участю секретаря судового засідання Чернухи В.Е., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Гупала Романа Миколайовича, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У липні 2021 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Гупала Р.М., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.05.2018 позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір позики №30/05/18-15, відповідно до якого позивач передала відповідачу у власність грошові кошти у сумі 270 698, 24 грн., що за курсом НБУ на дату укладення договору позики становило 10 372 доларів США.
Відповідно до п. 1 договору позики, сторони домовилися, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню у строки та в порядку, передбачені цим договором, буде відповідати еквіваленту 10 372 доларів США за курсом НБУ на дату здійснення платежу.
Факт отримання вказаної позики також підтверджується розпискою від 30.05.2018.
Кінцевий строк повернення відповідачем грошових коштів, відповідно до п. 1 договору позики та графіку повернення, закріпленому у п. 5 договору, становив 30.09.2018 включно.
З метою виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, 30.05.2018 між позивачем та відповідачем було укладеного договір застави транспортного засобу Volksvagen CC, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 10 договору позики, у разі прострочення виконання зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % відсотки річних від простроченої суми.
Відповідно до п.п. 15.2, 15.4 позичальник зобов'язаний належним чином виконувати свої зобов'язання; у разі невиконання позичальником умов договору позики, позичальник зобов'язаний повернути всю суму позики, сплатити нараховані пеню і штрафні санкції, а також виконати інші зобов'язання за договором позики.
З 30.09.2018 позивач в усній формі вимагала від відповідача повернення боргу, але відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання, отриману позику не повернув, у зв'язку із чим станом на день звернення до суду із позовом його борг перед позивачем становить 282 325, 84 грн.
Крім того, відповідач переховує предмет застави - автомобіль Volksvagen CC, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та не надає позивачу жодної інформації про місце перебування предмету застави.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідач умисно ухиляється від виконання покладених нього договором позики зобов'язань.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просила стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №30/05/18-15 від 30.05.2018 у сумі 359 433 грн. 24 коп., яка складається з сум основного боргу у розмірі 282 325 грн. 84 коп.; інфляційних збитків у розмірі 54 302 грн. 02 коп.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 22 805 грн. 38 коп.
Також, просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги, та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3594 грн. 33 коп.
Ухвалою судді від 29.07.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 11.10.2021, яке було неодноразово відкладено, востаннє на 19.01.2022, у зв'язку із неявкою відповідача та не відправленням сторонам поштової кореспонденції, через неналежне забезпечення суду поштовими марками.
Цією ж ухвалою судді, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання жодного разу не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Ухвалою суду від 19.01.2022 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 10.02.2022 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гупал Р.М. у судове засідання не з'явились, від представника позивача до суду надійшла заява, у якій він просив справу розглянути за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву відповідач не подав.
Відповідно до ч.1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного вище, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, суд установив такі обставини справи.
Судом встановлено, що 30.05.2018 між ОСОБА_1 , як позикодавцем та ОСОБА_2 , як позичальником було укладено договір позики №30/05/18-15, за умовами якого позикодавець ОСОБА_1 передала у власність позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 270 698,24 грн., що за курсом НБУ станом на час підписання цього договору становило 10 372 доларів США.
Відповідно до п. 1 вказаного договору сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню буде відповідати еквіваленту 10 372 долари США за курсом НБУ на дату здійснення платежу, не пізніше ніж через 4 місяці з моменту укладення даного договору позики, тобто до 30.09.2018. За домовленістю сторін позика за цим договором є безпроцентною.
У п. 5 договору позики визначено графік повернення позичальником грошових коштів.
Відповідно до п. 10 договору позики у разі прострочення виконання зобов'язань, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % відсотки річних від простроченої суми.
Згідно п.п. 11, 12 договору позики, з метою забезпечення позичальником виконання зобов'язань за цим договором, між позикодавцем та позичальником укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого позичальник передає в заставу рухоме майно - автомобіль Volksvagen CC, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 15 договору позики, позичальник зобов'язаний належним чином виконувати свої зобов'язання; у разі невиконання позичальником умов договору позики, позичальник зобов'язаний повернути всю суму позики, сплатити нараховані пеню і штрафні санкції, а також виконати інші зобов'язання за договором позики.
Отримання грошових коштів у розмірі 270 698,24 грн., що за курсом НБУ станом на час підписання цього договору становило 10 372 доларів США, у позику, підтверджується розпискою, складеною відповідачем ОСОБА_2 30.05.2018 та договором позики, який укладено у письмовій формі.
Як зазначає позивач ОСОБА_1 , починаючи з 30.09.2018 в усній формі вимагала від відповідача повернути їй грошові кошти, однак відповідач ОСОБА_2 , станом на час подання вказаної позовної заяви, свої зобов'язання за договором позики №30/05/18-15 від 30.05.2018 не виконав, грошові кошти не повернув, а також відповідач переховує предмет застави - автомобіль Volksvagen CC, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
За таких обставин судом встановлено, що як на момент звернення до суду із позовом так і на час розгляду справи судом, відповідач не виконав своїх зобов'язань та не повернув суму позики у розмірі 10 372 доларів США., що станом на день подання до суду позовної заяви еквівалентно 282 325 грн.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч. 2 ст.1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На підставі ч. 2 ст.1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
При цьому факт отримання коштів в борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми коштів від Позикодавця до позичальника.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 р. у справі № 369/3340/16-ц.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі №524/4946/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Досліджена судом розписка від 30.05.2018 містить підтвердження про отримання відповідачем у борг грошових коштів від позивача та зобов'язання повернути їх у строк до 30.09.2018 включно.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку, який долучено до позовної заяви, внаслідок невиконання відповідачем умов договору позики від 30.05.2018, у відповідача станом на 21.07.2021 утворилась заборгованість перед позивачем, яка складається з суми основного боргу у розмірі 282 325 грн. 84 коп.; інфляційних збитків у розмірі 54 302 грн. 02 коп.; 3% річних від простроченої суми у розмірі 22 805 грн. 38 коп.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи те, що умовами договору позики був передбачений обов'язок відповідача повернути позику до 30.09.2018, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, позику не повернув, суд доходить до висновку, що з відповідача слід стягнути суму позики у розмірі 282 325 грн. 84 коп., інфляційні збитки за період з 30.09.2018 по 21.07.2021 у розмірі 54 302 грн. 02 грн., а також три відсотки річних за період з 30.09.2018 по 21.07.2021 у сумі 22 805 грн. 38 коп., відповідно до розрахунку, який долучений позивачем до позовної заяви та відповідачем не спростований.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом задоволені позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики, суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача її витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 3594,33 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № б/н 15.09.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гупалом Р.М.; додаток до договору про надання правової допомоги № б/н 15.09.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гупалом Р.М. від 19.07.2021, відповідно до якого вартість наданих послуг, без врахування судових засідань у справі за позовом до ОСОБА_2 , складає 10 000 грн., а також у разі прийняття рішення по справі на користь клієнта, адвокату сплачується додатковий гонорар у розмірі 5 % від суми задоволених вимог; ордер про надання правничої (правової) допомоги, який видано на підставі договору про надання правової допомоги № б/н 15.09.2020; попередній розрахунок вартості однієї години надання послуг на правову допомогу ОСОБА_1 , відповідно до договору про надання правової допомоги № б/н 15.09.2020 по справі за позовом до ОСОБА_2 ; акт наданих послуг від 21.07.2021, у якому зазначено перелік та ціну наданих послуг, розрахунок фактура №б/н від 21.07.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатила адвокату Гупалу Р.М. 8400 грн.
Згідно акту надання послуг від 21.07.2021, у якому зазначено перелік та ціну наданих послуг, та відповідно до якого вартість однієї години складає 1200 грн., адвокатом Гупалом Р.М. надано ОСОБА_1 такі послуги:
консультація клієнта з вивченням відповідних документів за позовом до ОСОБА_2 - 1200 грн.;
юридичний аналіз законодавства та судової практики з питань, викладених у позовній заяві - 2400 грн.;
підготовка та подача позовної заяви - 4800 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи докази доводять реальність та обґрунтованість витрат на правову допомогу у розмірі 8400 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 8400 грн., які є документально підтвердженими, та суму додаткового гонорару у розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, який визначений умовами додатку до договору про надання правової допомоги № б/н 15.09.2020, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Гупалом Р.М. від 19.07.2021 та складає 17 971, 66 грн., а всього стягнути 26 371,66 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 259, 261, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в особі представника-адвоката Гупала Романа Миколайовича, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 30.05.2018 року у розмірі 282 325 (двісті вісімдесят дві тисячі триста двадцять п'ять) гривень 84 коп., індекс інфляційних втрат за період з 01.09.2018 по 21.07.2021 у розмірі 54 302 (п'ятдесят чотири тисячі триста дві) гривень 02 коп., 3 відсотки річних за період з 01.09.2018 по 21.07.2021 у розмірі 22 805 (двадцять дві тисячі вісімсот п'ять) гривень 38 коп., а всього стягнути 359 433 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять три) гривні 24 копійки.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3594 (три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири) гривні 33 копійки.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати витрати на правову допомогу у розмірі 26 371 (двадцять шість тисяч триста сімдесят одна) гривень 66 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Судове рішення складено 10.02.2022.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя К.В. Гашук