1Справа № 335/4967/21 2/335/208/2022
08 лютого 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Капто Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування зазначивши наступне.
В 2010 році відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 17.08.2010. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку складає між відповідачем та позивачем договір про надання банківських послуг (далі за текстом - Договір), про що свідчить підпис відповідача у заяві.
19.08.2010 відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій власним підписом відповідач підтвердив, що з фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений.
Банком на підставі вищезазначеного договору надання банківських послуг відкрито відповідачеві картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, надано відповідачеві у користування кредитну картку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою позивача.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлено Договором.
Проте, в порушення умов Договору, відповідач в процесі користування кредитним рахунком не надав своєчасно позивачеві грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором, а також підтверджується випискою по рахунку. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 57207,65 грн., з яких 42443,97 грн. - заборгованість за кредитом, 14763,68 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
У зв'язку з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 57207,65 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
Ухвалою від 16.04.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалу суду про відкриття провадження в справі отримано відповідачем 22.11.2021 в суді нарочно.
06.12.2021 на адресу суду від відповідача поштою надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову. Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що додані позивачем до позовної заяви «Умови та правила» не відповідають тим, що були надані йому для ознайомлення при підписанні заяви б/н від 17.08.2010. Надати суду «Умови та правила», які були надані йому банком для ознайомлення при підписані ним зазначеної заяви, відповідач не може, оскільки позивачем не було надано йому підписаний ним примірник.
Позивач не повідомив відповідача як споживача про умови кредитування та не надав суду доказів узгодження з відповідачем саме тих умов, які позивач вважає узгодженими.
Відповідач також стверджує, що фактично використані ним грошові кошти були повернуті ним на користь позивача з переплатою, що підтверджується наданою позивачем випискою. У зв'язку з чим просив у позові відмовити. Контррозрахунок заборгованості за кредитним договором відповідач до суду не подав.
22.12.2021 на адресу суду від позивача поштою надійшла відповідь на відзив, в якій позивач відхилив заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов. Зазначив, що на підтвердження факту ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 17.08.2010, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду на укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що він згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та позивачем Договір про надання банківських послуг. Власним підписом відповідач підтвердив, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До позову АТ КБ «ПриватБанк» додано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана особисто відповідачем та з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 30,00% на рік, вказано розміри комісій та штрафів тощо.
Також позивачем надано суду наказ СП-2010-256 від 06.03.2010, яким було затверджено Умови та правила надання Банківських послуг, які були актуальні на момент укладання кредитного договору. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.
На переконання позивача, надані АТ КБ «ПриватБанк» докази свідчать про те, що сторонами при укладенні договору були обговорені усі його істотні умови.
З виписки по рахунку відповідача вбачається, що останній до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що на переконання представника позивача свідчить про обізнаність відповідача з умовами кредитування. Тому доводи відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не мають прийматись судом до уваги.
Інші заяви по суті справи на адресу суду не надходили.
В судове засідання представник позивача не з'явився. Разом з позовною заявою подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представників позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився. У відзиві на позовну заяву просив суд справу розглядати за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
У статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
17.08.2010 відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 17.08.2010, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 18).
На підставі вищезазначеної Анкети-заяви позивачем було відкрито відповідачеві картковий рахунок та видано відповідачеві кредитну картку з № НОМЕР_1 зі строком дії до листопада 2012 року. По закінченню строку дії зазначеної картки відповідачеві було видано позивачем інші картки, що підтверджується довідкою позивача (а.с. 16).
Зазначені вище обставини відповідачем не оспорюються.
Позивач зобов'язання з надання відповідачеві грошових коштів (кредиту) виконав, що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 56-67), що також визнається відповідачем.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У наданій позивачем анкеті-заяві від 17.08.2010, підписаній сторонами, (а.с. 18) процентна ставка не зазначена, графи з назвами банківських продуктів незаповнені. У зазначеній заяві відсутні умови щодо відповідальності сторін за неналежне виконання зобов'язань.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості (а.с. 5-15), подав до суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 23-46), паспорт споживчого кредиту (а.с. 20-22), довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 19).
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку були доведені позивачем до відома відповідача і що він погодився саме з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц (провадження №14-131цс19).
Надана позивачем копія паспорта споживчого кредиту (а.с. 20-22) датована 24.06.2020 та не містить підпису відповідача. Доказів того, що зазначений паспорт підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису суду не надано.
Надана позивачем довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 19) не містить інформації щодо розміру наданих відповідачеві кредитних коштів або встановленого відповідачеві розміру кредитного ліміту, строку їх повернення. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № Б/Н від 17.08.2010, а з вищезазначеної довідки вбачається, що вона підписана відповідачем 19.08.2010 і стосується іншого договору з номером SAMDN50OTC003649414.
Розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, також здійснено позивачем за договором про надання банківських послуг № Б/Н від 17.08.2010. З зазначеного розрахунку вбачається, що банком протягом періоду користування відповідачем картковим рахунком використовувалась процентна ставка в розмірі від 30 до 84 процентів, тоді як наданою позивачем довідкою визначена ставка 2,5 % на місяць (30 процентів річних).
Надана банком довідка щодо виданих відповідачеві карток також містить посилання на договір Б/Н.
Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє надану позивачем довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 19).
З урахуванням того, що позивачем не надано суду доказів погодження сторонами розмір процентів, типу процентної ставки, порядок та строків їх сплати, у задоволені позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом слід відмовити.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом, суд виходить з наступного.
На підтвердження розміру заборгованості за кредитом позивачем надано суду виписку по рахунку та розрахунок заборгованості.
Судом шляхом додавання залишку заборгованості за тілом кредиту з розрахунку станом на 31.05.2015 (а.с. 5-8) в розмірі 4907,27 грн., суми операцій, зазначенних у стовбці «витрати клієнтом кредитних коштів» розрахунку станом на 30.06.2019 (а.с. 9-13) в загальному розмір 264333,20 грн., суми операцій, зазначенних у стовбці «витрати клієнтом кредитних коштів» розрахунку станом на 18.04.2021 (а.с. 14-16) в загальному розмір 57949,59 грн. встановлено, що відповідачем в період з 17.08.2010 по 18.04.2021 отримано в кредит грошові кошти в загальному розмірі 327190,10 грн. При цьому, у зазначений період відповідачем внесено на картковий рахунок грошові кошти у загальній сумі 328966,74 грн. (визначено шляхом складання суми операцій, зазначених у стовбці «сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості» розрахунку станом на 30.06.2019 (а.с. 9-13) та суми операцій, зазначених у стовбці «сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості» розрахунку станом на 18.04.2021 (а.с. 14-15). Таким чином, на рахунку відповідача мало би утворитись кредитове сальдо (перевищення величини надходжень на картковий рахунок над величиною списань з карткового рахунку) у розмірі 1776,68 грн., у зв'язку з переплатою на зазначену вище суму.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.
За замістом п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Відповідачем доказів понесення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, суду не надано.
Керуючись статтями 10-13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 273, 274, 354, ЦПК України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ідентифікаційний код 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя А.В. Стеценко