Ухвала від 08.02.2022 по справі 635/7111/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №635/7111/17 Головуючий 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження №11-кп/818/1229/22 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.289, ч.4 ст.28, ч.4 ст.187

ч.4 ст.28, ч.3 ст.357, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.4 28, ч.1 ст.14, ч.4 ст.187 КК України

УХВАЛА

Іменем України

08 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10.01.2022 стосовно ОСОБА_8 , -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою, окрім іншого, обвинуваченому ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 10 березня 2022 року включно.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися та продовжують існувати.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням електронного засобу контролю та зобов'язанням обвинуваченого з'являтись за кожним викликом до суду.

В обґрунтування вимог апелянт зазначив, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки оскаржувана ухвала ґрунтується на припущеннях та на недопустимих доказах.

Вказує, що прокурором не було доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши думку захисника та обвинуваченого, які просили задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги захисника, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Як слідує з матеріалів провадження, ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, у тому числі особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187 КК України, один з яких передбачає покарання у виді позбавлення волі до 15 років.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 була заслухана думка прокурора, захисника та наданні пояснення обвинуваченого для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, постановленим з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства та погоджується з висновками щодо продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо наявності підстав для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою встановив підстави для такого запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини злочинів, які інкримінуються ОСОБА_8 , обвинувачений вчинив, у тому числі, ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, а саме, будучи членом злочинної організації, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я потерпілої ОСОБА_9 та погрозою застосування такого насильства, поєднаного з проникненням у житло, а також викрадення потерпілого ОСОБА_10 , що супроводжувалось заподіянням останньому фізичних страждань, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.

За таких обставин, посилання захисника обвинуваченого на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

До того ж, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, направленого на заволодіння чужим майном із застосуванням насильства, небезпечним для здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, зазначене свідчить про наявність ризику здійснення незаконного впливу на потерпілих, свідків, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, у разі обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст. 177, ст. 178, ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10.01.2022 стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді