Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/6219/21
15.02.2022 м.Виноградів
Виноградівський районний суду Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, третя особа без самостійних вимог: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Виноградівської міської ради, третя особа без самостійних вимог: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка заповіту не залишила. Після її смерті залишилось спадкове майно - земельна ділянка загальною площею 1,9956 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Олешницької сільської ради Закарпатської області та право на земельну часку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Нове життя" розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах. Позивач вказує, що прийняла спадщину однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі немає можливості у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи щодо належності спадкового майна спадкодавцю.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання також не з'явився, однак подав через канцелярію суду заяву, згідно якої проти задоволення позовних вимог не заперечує та просить суд розглянути справу у його відсутність.
Третя особа в підготовче судове засідання також не з'явилпася.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , а її батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвами про смерть.
Після смерті спадкодавця - матері позивача залишилось спадкове майно:
- земельна ділянка загальною площею 1,9956 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Олешницької сільської ради Закарпатської області, що належала померлій на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 018617 від 09.06.2003;
- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП "Нове життя" розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах, що належало померлій згідно сертифіката на право на земельну часку (пай) серії ЗК№ 0088495 від 01.07.1997.
На випадок своєї смерті спадкодавець заповідального розпорядження не залишила.
У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України позивач, як спадкоємець за законом першої черги спадщину після смерті матері прийняла, оскільки проживала разом з спадкодавцем на день її смерті.
Крім позивача інших спадкоємців немає.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
За прийняттям спадщини позивач звернулася до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., однак 07.12.2021 завідуюча державної нотаріальної контори відмовила позивачу в оформленні спадщини із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, що стверджується листом за № 372/01-16.
Згідно матеріалів справи правостановлюючі документи на спадкове майно та майнові права загублені.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивачка позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 Постанови від 16.04.2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Відповідно до п. 3.5. листа ВССУ від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності па земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно до статті 125 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Згідно ст.2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивач надала суду достатньо доказів, які підтверджують позов, суд вважає, що позивач, як спадкоємець за законом після смерті матері має законне право на визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1218, 1220, 1222, 1225, 1261, 1268 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
У порядку спадкування за законом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:
- земельну ділянку площею 0,6753 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради;
- земельну ділянку площею 0,7800 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради;
- земельну ділянку площею 0,5403 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Олешницької сільської ради.
У порядку спадкування за законом визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нове життя» (с.Олешник) розміром 2,18 в умовних кадастрових гектарах та вартістю 7097 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко