Справа № 159/2420/21 Головуючий у 1 інстанції: Шергіна Ю. О.
Провадження № 22-ц/802/296/22 Категорія: 19 Доповідач: Шевчук Л. Я.
15 лютого 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Кіт А. Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовував тим, що він є власником об'єкта нерухомого майна, а саме пункту прокату човнів та катамаранів загальною площею 32,2 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1 .
Позивач також зазначав, що він на підставі договору оренди землі № 1/39 від 02 березня 2016 року прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0765 га (кадастровий № 0710400000:06:009:0008), на якій розташований вказаний пункт прокату човнів та катамаранів.
27 липня 2020 року він звернувся до Ковельської міської ради Волинської області із заявою про надання дозволу на виготовлення звіту про експертну грошову оцінку вказаної земельної ділянки з метою придбання земельної ділянки у власність шляхом викупу, за наслідками розгляду якої до порядку денного чергової сесії Ковельської міської ради Волинської області було включено проект рішення «Про надання згоди на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 ».
Рішенням Ковельської міської ради Волинської області № 4/34 від 28 січня 2021 року «Про відмову у наданні згоди на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 » ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 765 кв. м на АДРЕСА_1 для розміщення пункту прокату човнів та катамаранів на підставі пункту 5 статті 128 ЗК України.
Позивач ОСОБА_1 вважає таке рішення Ковельської міської ради незаконним, а тому просив суд визнати незаконним рішення Ковельської міської ради Волинської області № 4/34 від 28 січня 2021 року «Про відмову у наданні згоди на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 » та стягнути з відповідача в його користь судові витрати по справі.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ковельської міської ради Волинської області про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування відмовлено.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог та стягнути з відповідача в його користь понесені судові витрати по справі.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому апеляційний суд розглянув справу у їх відсутності.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
За матеріалами справи судом установлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомого майна - пункт прокату човнів та катамаранів загальною площею 32,2 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області № 455 від 10 листопада 2011 року та зареєстрованого в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18 листопада 2011 року № 418 (а. с. 8).
02 березня 2016 року між ОСОБА_1 та Ковельською міською радою був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець Ковельська міська рада надав, а орендар ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування (в оренду) земельну ділянку площею 765 кв. м для розміщення пункту прокату човнів на підставі рішення міської ради від 24 вересня 2015 року № 77/24, 22 лютого 2016 року № 6/25, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим № 0710400000:06:009:0008. Договір оренди землі укладено до 24 вересня 2025 року включно (а. с. 9, 10).
28 січня 2021 року Ковельська міська рада прийняла рішення № 4/34 «Про відмову у наданні згоди на викуп земельної ділянки на АДРЕСА_1 », яким відмовлено громадянину ОСОБА_1 у наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,0765 га на АДРЕСА_1 для розміщення пункту прокату човнів та катамаранів на підставі пункту 5 статті 128 ЗК України.
Позивач вважає таке рішення Ковельської міської ради неправомірним, а тому просив суд визнати рішення органу місцевого самоврядування незаконним.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що Ковельська міська рада, прийнявши рішення про відмову у продажі ОСОБА_1 земельної ділянки, діяла в межах закону і не порушила права і законні інтереси позивача.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (частини 2, 3 статті 78 ЗК України).
Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (частина 1 статті 81 ЗК України.
Порядок набуття та реалізації права на землю громадянами встановлений у розділі IV ЗК України.
Згідно з пунктом а частини 4 статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 ЗК України).
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Порядок продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на підставі цивільно-правових договорів врегульований главою 20 у розділі IV Земельного кодексу України.
Органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 127 ЗК України). Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 128 ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Отже, Ковельська міська рада як орган місцевого самоврядування розпоряджається землями комунальної власності на території міста Ковель, в тому числі вирішує питання про передачу землі у приватну власність громадянам шляхом їх продажу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються:
а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд);
б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
За змістом частини 5 статті 128 ЗК України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність;
ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки (частина 6 статті 128 ЗК України).
Таким чином, законом визначено чіткий та послідовний алгоритм дій під час продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на підставі цивільно-правових договорів, який передбачає подання зацікавленою особою відповідного клопотання (заяви) з необхідними документами та розгляд цього клопотання уповноваженим органом в місячний строк з прийняттям рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, чи рішення про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Перелік підстав для відмови в продажу земельної ділянки є вичерпним та закріплений законодавцем у частині 5 статті 128 ЗК України.
При цьому судом встановлено, що Ковельська міська рада відмовила позивачу у продажі земельної ділянки з підстав того, що Земельним Кодексом України встановлена заборона на передачу цієї земельної ділянки у приватну власність (пункт «г» частини 5 статті 128 ЗК України).
Згідно із фрагментом Генерального плану міста Ковеля земельна ділянка з кадастровим номером 0710400000:06:009:0008 на АДРЕСА_1 , яка перебуває в оренді позивача ОСОБА_1 , відноситься до озеленених територій загального користування.
За положеннями частини 4 статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм надана належна оцінка.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді