Справа № 161/6410/20 Провадження №11-кп/802/110/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.186, ч.3 ст.357 КК України Доповідач: ОСОБА_2
15 лютого 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження №12020030130000308, №12020030010001300 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2021 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.357 КК України,
Цим вироком, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, із середньою освітою, непрацюючий, не одружений, раніше судимий:
- вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2005 року за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 (два) роки;
- вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.06.2006 року за ч.2 ст.186 КК України, на підставі ч.4ст.70 КК України до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 2 (два) роки;
- вироком Апеляційного суду Волинської області від 20.08.2009 року за ч.2 ст.15 п.7 ч.2 ст.115, ч.4 ст.296 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі;
- вироком Ізяславського районного суду Волинської області від 26.02.2014 року за ст.391 КК України, на підставі ст.71 КК України до покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі; звільнений з місць позбавлення волі 09.12.2019 по відбуттю строку покарання;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.357, ч.2 ст.186 КК України,
- за ч.3 ст.357 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
- за ч.2 ст.186 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у виді тримання під вартою - залишено до набрання вироком законної сили.
Строк тримання під вартою рахувати з 09 квітня 2020 року.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_9 2821 (дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн завданої матеріальної шкоди.
В задоволенні цивільного позову потерпілого ФОП " ОСОБА_10 " про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 4786 грн відмовлено.
Вироком вирішено питання речових доказів та арештованого майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він 02.04.2020 в період часу з 08 год по 11 год, перебуваючи в спальній кімнаті квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , скориставшись тимчасовою відсутністю в кімнаті вказаних осіб, умисно, з метою заволодіння документами потерпілих, таємно, незаконно викрав із полички шафи паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 19 грудня 2009 року Луцьким МВ УМВС України в Волинській області на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 05 квітня 2009 року Володимир-Волинським РВ УМВС України в Волинській області на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розпорядившись ними на власний розсуд.
Він же, 04.04.2020 близько 22.30 год, перебуваючи на території Луцької дитячої залізниці, за адресою: місто Луцьк, вулиця Шопена, 14А, поряд із залізничними коліями, умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна, повторно, відкрито вирвав з рук потерпілої ОСОБА_9 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J3» моделі SM-J320HZDDSEK, вартістю 2821 гривень, чим завдав потерпілій матеріальних збитків на вищевказану суму.
Він же, 05.04.2020 близько 21.05 год, перебуваючи у приміщенні магазину «Продукти» за адресою: АДРЕСА_3 , у якому працювали продавці ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , повторно, умисно, з корисливих мотивів та з метою відкритого викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що останні спостерігають за його діями, шляхом вільного доступу з картонної коробки, яка стояла за прилавком, відкрито викрав, належні потерпілій ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 2750 грн, чим завдав останній матеріальних збитків на вказану суму.
Він же, 09.04.2020 близько 21.30 год, перебуваючи в приміщенні магазину «Акцент», за адресою: м.Луцьк, вул.Винниченка, 47А, умисно, з метою відкритого викрадення чужого майна, застосувавши до потерпілої ОСОБА_16 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я і виразилось у активному відштовхуванні потерпілої, яка намагалась припинити його протиправні дії шляхом утримання за руки, продовжив вчиняти неправомірні дії, повторно, відкрито викрав з шухляди прилавку торгового місця грошові кошти у сумі 4786 гривень, чим завдав потерпілому - ФОП ОСОБА_10 матеріальних збитків на вищевказану суму.
Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.357, ч.2 ст.186 КК України, а саме незаконно заволодів паспортами, а також відкрито викрав чуже майно (грабіж), вчинене повторно, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 - ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, провадження в справі закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України. Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не містить належних мотивів прийнятого рішення щодо недоведеності вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України за трьома епізодами грабежу.
За епізодом вчинення грабежу на вул.Винниченка в м.Луцьку в магазині "Акцент" не доведено причетності ОСОБА_8 до даного злочину. Суд не оцінив покази дані обвинуваченим, який стверджував про відсутність на місці вчинення злочину, оскільки в той момент був затриманий працівниками поліції в центрі м.Луцька біля універмагу. Сума вилучених коштів у ОСОБА_8 не відповідає викраденій сумі в магазині. Крім того, кваліфікуючою ознакою за даним фактом є застосування насильства до ОСОБА_16 , однак жодних доказів завдання їй тілесних ушкоджень матеріалами провадження не встановлено. Під час проведення слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання ОСОБА_16 точно ствердити, що грабіж був вчинений саме ОСОБА_8 , не змогла.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України за епізодом грабежу телефона на вул.Шопена,14а в м.Луцьку не доведена, оскільки мобільного телефона в нього вилучено не було, події відбувались в темну пору доби, суд незаконно врахував показання неповнолітньої потерпілої ОСОБА_9 та не встановив чому неповнолітня знаходилась у безлюдному місці пізно ввечері.
Також вважає недоведеним вину ОСОБА_8 за епізодом вчинення грабежу в с.Великий Омеляник, Луцького району на вул.Володимирській, 119 в магазині "Продукти". Суд визнав доведеною вину ОСОБА_8 за показаннями свідків та слідчої дії - пред'явлення особи для впізнання. Однак, свідки стверджували, що особа, яка вчинила грабіж, перебувала в медичній масці. Свідки впізнали ОСОБА_8 по очах, хоча пояснити особливість чи колір очей, як характеризуючу ознаку за якою впізнали останнього, не змогли.
Просить визнати по всіх трьох епізодах грабежу протоколи пред'явлення для впізнання недопустимими доказами.
Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати вирок суду та закрити провадження по справі, прокурора, яка заперечила апеляційну скаргу захисту, просила вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Висновки суду першої інстанції в частині доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.357, ч.2 ст.186 КК України є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Так, незважаючи на заперечення обвинуваченим та його захисником причетності першого до вчинення грабежу за епізодом на вул.Винниченка,47А в м.Луцьку з магазині "Акцент", винуватість ОСОБА_8 підтверджена дослідженими місцевим судом належними і допустимими доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Показаннями потерпілої ОСОБА_16 в місцевому суді підтверджується, що саме ОСОБА_8 09.04.2020 близько 21:00 зайшов до приміщення магазину «Акцент», попросив продати йому алкоголь. В момент, коли продавець відволіклась аби дістати товар, почав забирати гроші з каси, яка знаходилась в шухляді столу. ОСОБА_16 утримувала його за руки, між ними відбулась шарпанина, під час якої ОСОБА_8 вирвав грошові кошти та втік у невідомому напрямку, а потерпіла впала, зазнавши фізичного болю. Незважаючи на те, що ОСОБА_8 перебував в медичній масці, з впевненістю підтвердила, що саме він вчинив відкрите викрадення коштів в сумі 4876 грн, оскільки впізнала його по очах, які були яскраво виражені.
Показами даними в судовому засіданні представником потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_17 , яка не була очевидцем подій, однак зі слів потерпілої ОСОБА_16 та з відеонагляду розміщеного в магазині, бачила, як відбувались події, зокрема, обвинувачений, застосувавши насильницькі дії, які полягали в активному відштовхуванні ОСОБА_16 , яка утримувала його за руки, викрав з шухляди прилавку торгового місця грошові кошти.
Показаннями свідка ОСОБА_18 , який працюючи поліцейським та патрулюючи в м.Луцьку 09.04.2020 після 21:00 біля ЦУМа затримував перехожого, схожого по орієнтуванню на особу, підозрювану у відкритому викраденні грошових коштів з магазину "Акцент", за адресою: м.Луцьк, вул.Винниченка,47А, який під час втечі викинув з кишені грошові кошти та був затриманий працівниками поліції на Театральному майдані.
Показання свідка ОСОБА_18 підтверджуються протоколом огляду відеозапису від 17.04.2020, на якому зафіксовано відео з нагрудних бодікамер працівників поліції момент переслідування та затримання ОСОБА_8 .
Протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09.04.2020 підтверджується отримання заяви слідчим СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_19 від представника потерпілого ОСОБА_10 - ОСОБА_17 про відкрите викрадення грошових коштів в сумі 4786 грн з магазину "Акцент" за адресою: м.Луцьк, вул.Винниченка,47А.
Протоколом огляду місця події від 09.04.2020 з доданими фототраблицями зафіксовано події, які відбувались в магазині "Акцент" на вул.Винниченка,47А м.Луцька, а саме: місце звідки обвинувачений викрав грошові кошти.
Протоколом огляду відеозапису від 10.04.2020 з доданими фототаблицями та СD - диском вбачається обстановка події в магазині "Акцент", де знаходиться особа, одягнута в одяг, який в подальшому було виявлено та вилучено в обвинуваченого ОСОБА_8 після затримання.
Протоколом затримання від 10.04.2020 підтверджується фактична година затримання ОСОБА_8 , зокрема, 21:40 09.04.2020, як особу, яку застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.
Протоколом огляду речей від 13.04.2020 з доданими фототаблицями вбачається, що в ОСОБА_8 після його затримання були вилучені грошові кошти в сумі 4766 грн, паспорти та картки платників податку на ім'я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , балонна куртка, спортивні штани та кросівки обвинуваченого, які в подальшому були приєднані до матеріалів кримінального провадження та визнані речовими доказами.
Протоколами огляду місця події від 09.04.2020 та огляду речей від 13.04.2020 грошові кошти в сумі 22 грн, викинуті обвинуваченим на Театральному майдані м.Луцька під час його переслідування працівниками поліції, були оглянуті, приєднані та визнані речовими доказами в кримінальному провадженні.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання з доданими фототаблицями від 16.04.2020, де ОСОБА_16 вказала на особу під №3 ( ОСОБА_8 ), яка 09.04.2020 відкрито викрала грошові кошти з магазині "Акцент" на вул.Винниченка, 47А, в м.Луцьку. Його впізнала по тілобудові, контурах обличчя, розрізом очей, тембром голосу (а.п.46-49). Визнавати такий доказ неналежним, як про це вказує апелянт в своїй апеляції, апеляційний суд не вбачає. Даний доказ узгоджується з іншими вищевказаними доказами, які в своїй сукупності підтверджують вину останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Доводи сторони захисту, що вилучені в ОСОБА_8 кошти не відповідають викраденій сумі в магазині, спростовується протоколом огляду речей від 13.04.2020 та протоколом огляду місця події від 09.04.2020, вилучені в ОСОБА_8 кошти в сумі 4766 грн та викинуті ним на Театральному майдані в сумі 22 грн, співпадають з сумою викрадених коштів в магазині.
Твердження захисту, що ОСОБА_16 під час впізнання ОСОБА_8 категорично не могла підтвердити, що саме він вчинив грабіж, спростовується її поясненнями даними нею в місцевому суді та протоколом пред'явлення особи для впізнання з доданими фототаблицями від 16.04.2020, де ОСОБА_16 впізнала ОСОБА_8 за тілобудовою, розрізом очей, контуром обличчя, тембром голосу (а.п.46-49).
Посилання сторони захисту про відсутність такої кваліфікуючої ознаки за даним фактом як застосування насильства до ОСОБА_16 , суд не бере до уваги.
Частина 2 ст.186 КК передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Відповідно до п.9 постанови Пленуму «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» від 25 грудня 1992 р. №12 насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров'я або короткочасної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (нанесення ударів, побоїв, обмеження чи незаконне позбавлення волі за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров'я в момент заподіяння). Такі насильницькі дії, вчинені в процесі грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст.186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.
Дії обвинуваченого полягали у активному відштовхуванні потерпілої, яка намагалась припинити його протиправні дії шляхом тримання за руки, продовжив вчиняти свої неправомірні дії.
На думку колегії суддів, кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я, є вірною.
Заперечуючи обвинуваченим та його захисником причетність ОСОБА_8 у відкритому викраденні майна потерпілої ОСОБА_20 за епізодом на АДРЕСА_4 , винуватість першого підтверджена дослідженими місцевим судом належними і допустимими доказами.
Так, потерпіла в судовому засіданні в першій інстанції та під час пред'явлення особи для впізнання вказала на ОСОБА_8 , який відкрито викрав в неї майно - мобільний телефон.
Посилання захисника, що в ОСОБА_8 під час його затримання мобільний телефон потерпілої не був вилучений, не спростовує його невинуватість з огляду на сплив часу з моменту заволодіння телефону та затримання першого. Представник потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_21 викрадення телефону у дочки ці обставини стали відомі зі слів останньої.
Протоколом огляду місця події від 05.04.2020 зафіксовано територію дитячої залізниці, виявлено вилучено одну срібну сережку та провідні навушники білого кольору марки "PROD", які в подальшому передані на зберігання ОСОБА_9 .
Підстав не довіряти показанням потерпілої та її законного представника, які були попереджені про кримінальну відповідальність та приведені до присяги, у суду першої інстанції, як і у колегії суддів немає.
Протокол пред'явлення особи для впізнання з доданими фототаблицями від 16.04.2020, згідно якого потерпіла ОСОБА_9 вказала на ОСОБА_8 , як на особу, яка відкрито викрала її майно, узгоджується з іншими вищевказаними доказами, які в своїй сукупності підтверджують вину останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, а тому підстав визнавати протокол неналежним доказом, як стверджує сторона захисту, апеляційний суд не вбачає.
Даний доказ є допустимим, отриманий у встановленому законом порядку в ньому наявні всі необхідні елементи, як того вимагає ст.228 КПК України. При проведенні слідчої дії були присутні поняті, яким були роз'яснені їх права та обов'язки, потерпіла була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань за ст.384 КК України, перед пред'явленням особи для впізнання у потерпілої попередньо з'ясовано, чи може вона впізнати особу за її зовнішнім виглядом, а також про обставини, за яких вона його бачила, про що також зазначено в протоколі.
Щодо посилань захисника про непричетність ОСОБА_8 у вчиненні грабежу грошових коштів з магазину "Продукти" на вул.Володимирській, 119 в с.Великий Омеляник Луцького району, спростовується наступними доказами.
Протоколом про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від потерпілої ОСОБА_15 підтверджується факт відкритого викрадення 05.04.2020 грошових коштів в сумі 2750 грн з магазину «Продукти» на вул.Володимирській, 119 с.Великий Омеляник Луцького району.
Протоколом огляду місця події від 05.04.2020 з доданими фототаблицями підтверджено обстановку події та місця знаходження грошових коштів, які були викрадені обвинуваченим з магазину «Продукти» на вул. Володимирській, 119 с. Великий Омеляник Луцького району.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду показала при яких обставинах невідомий чоловік, яким виявився ОСОБА_8 , викрав з картонної коробки грошові кошти в сумі 2750 грн.
ЇЇ показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13 , яка вказала на ОСОБА_8 , як на особу, яка відкрито викрала грошові кошти в магазині "Продукти" на вул.Володимирській, 119 в с.Великий Омеляник Луцького району.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання з доданими СD - диском від 10.04.2020 свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 вказали на ОСОБА_8 , який 05.04.2020 відкрито викрав грошові кошти в магазині "Продукти" на вул.Володимирській, 119 в с.Великий Омеляник Луцького району.
Протокол пред'явлення особи для впізнання з доданими СD - диском від 10.04.2020 узгоджується з іншими, наявними в матеріалах справи доказами, які в своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а тому підстав вважати його неналежним доказом, як стверджує апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Даний доказ є допустимим, оскільки отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом та в ньому містяться всі необхідні елементи, як того вимагає ст. 228 КПК України. Перед пред'явленням особи для впізнання у свідків попередньо з'ясовано, чи можуть вони впізнати особу за її зовнішнім виглядом, а також про обставини, за яких вони його бачили, про що також зазначено в протоколі. Після пред'явлення осіб для впізнання, свідки зазначили за якими саме рисами обличчя впізнали ОСОБА_8 , як особу, яка вчинила грабіж грошових коштів в магазині. Протокол був підписаний всіма учасниками процесуальної дії.
Показаннями потерпілої ОСОБА_15 , яка не була очевидцем подій, однак взнала від своїх продавців ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про факт відкритого викрадення грошових коштів в сумі 2750 грн з магазину «Продукти» та які вказали про можливість впізнання особи злочинця.
За таких обставин колегія суддів вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст. 186 КК України з огляду на обсяг висунутого обвинувачення та встановлені судом фактичні обставини є правильною.
Оцінка сукупності зібраних доказів, з точки зору достатності, взаємозв'язку і всебічності, спростовувала версію обвинуваченого щодо його непричетності до вчиненого злочину.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_8 вини у відкритому викраденні майна потерпілих із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої та незаконного заволодіння паспортами потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , його суперечливі показання щодо вчиненого, які не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим під час судового розгляду та які спростовуються вищенаведеними доказами та показами потерпілих, суд розцінює покази обвинуваченого, як вибрану стратегію захисту та намагання останнього уникнути відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що твердження обвинуваченого щодо його непричетності до вчинення кримінальних правопорушень спростовано, мотиви такого рішення наведені у вироку, а висновки суду щодо наявності вини, викладені обґрунтовано.
Отже з урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним та перевіреним під час судового розгляду доказам, які свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186,ч.3 ст.357 КК України.
Колегія суддів не вбачає неповноти судового розгляду у випадках згаданих захисником та приходить до висновку про відсутність підстав для скасування вироку та закриття провадження у справі на підставі ч.1 п.3 ст.384 КПК України.
Покарання ОСОБА_8 призначено у відповідності з вимогами ст.ст.50,65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи першого та є справедливим.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне вирок місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а обвинуваченим, який утримується під вартою, з моменту отримання ним копії рішення.
Головуючий
Судді