Справа № 761/26421/21
Провадження № 2/761/3449/2022
(заочне)
01 лютого 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Бражніченко І.О.
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
У липні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, згідно з якою просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 22 036,72 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 травня 2020 року близько 16:30 год. на перехресті б-ру Лесі Українки - вул. Алмазова у м. Києві між автомобілем «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобілем «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 отримав значні механічні пошкодження. Відносно водія ОСОБА_2 та водія ОСОБА_1 складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП. В подальшому постановою Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення. При цьому постановою Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року (справа № 757/24946/20-п) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративного відповідальності у виді штрафу у розмірі 340.00 грн.
Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП застрахована відповідачем Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна Страхова Компанія» на підставі Полісу серії ЕР № 122392290 зі строком дії до 06 травня 2021 року. 27 травня 2020 року я, ОСОБА_1 , звернулася до ТДВ «МСК» із повідомленням про страховий випадок шляхом направлення письмового повідомлення про страховий випадок на адресу зареєстрованого місцезнаходження Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна Страхова Компанія». ТДВ «МСК» отримано вказане повідомлення 01.06.2020, про що свідчить реєстр поштових відправлень та повідомлення про вручення поштового відправлення.
При цьому у позовній заяві зазначено, що ТДВ «МСК», у порушення п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не направив, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про страховий випадок, свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. У зв'язку із вказаним порушенням вимог закону з боку страхової компанії ТДВ «Міжнародна Страхова Компанія», позивачем було замовлено незалежну експертну оцінку для визначення розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження мого автомобіля «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 , про що укладено з ФОП ОСОБА_3 договір № 8141 про проведення експертної оцінки від 11 червня 2020 року. Відповідно до звіту № 8141 про визначення вартості матеріального збитку, складеного СПД « ОСОБА_3 » 15 червня 2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 складає 80 048,22 грн., з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складає 52259,07 грн.
Також позивач вказує, що 17 червня 2020 року, у межах строку визначеного п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вона звернулася до ТДВ «Міжнародна Страхова Компанія» із заявою про сплату страхового відшкодування внаслідок ДТП, що мала місце 25 травня 2020 року близько 16:30 год. по б-ру. Лесі Українки у м. Києві. Згідно листа-повідомлення відповідача за вих. № 3137 від 29 липня 2020 року мені повідомлено, що відповідно до власного розрахунку страхової компанії вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 75483,02 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 46102,21, при цьому розмір страхового відшкодування за вказаним вище страховим випадком становить 22009,26 грн., оскільки наявна обопільна провина обох учасників дорожньо-транспортної пригоди. 30 липня 2020 на картковий рахунок позивача з боку ТДВ «МСК» було перераховано частково страхове відшкодування у розмірі 21899,51 грн. В подальшому 21 вересня 2020 позивач звернулася до ТДВ «МСК» із заявою про незгоду із рішенням про виплату страхового відшкодування. 28 жовтня 2020 року на її картковий рахунок відповідачем 1 здійснено частково сплату страхового відшкодування у розмірі 24218,27 грн. Всього ТДВ «МСК» сплачено на її користь страхове відшкодування у розмірі 46117,78 грн.
Позивач вказує, що в той же час відповідно до рахунку-заказу (акту виконаних робіт) НГК0009252 від 11 червня 2020 року вартість ремонтних робіт автомобіля «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 складає 68154,50 грн.
У зв'язку із викладеним позивач вважає, що різниця фактичною вартістю ремонту з урахуванням необхідність заміни пошкоджених внаслідок ДТП деталей на нові та страховим відшкодуванням у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу деталей становить 22 036,72 грн. (68 154,50 грн. - 46177,78 грн.).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.09.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засіданні сторона позивача не з'явилась, про місце дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, до суду надійшла заява у якій позивач просить суд розгляд справи здійснювати без її участі, позов повністю підтримує, просить позов задовольнити, проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причини нявки суду не повідомив.
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що позивача щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 травня 2020 року близько 16:30 год. на перехресті б-ру Лесі Українки - вул. Алмазова у м. Києві між автомобілем «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобілем «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 отримав значні механічні пошкодження. Відносно водія ОСОБА_2 та водія ОСОБА_1 складені протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП. (а.с.13).
В подальшому постановою Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року (права № 757/24948/20-п) провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу вказаного адміністративного правопорушення (а.с. 68-69).
При цьому постановою Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року (справа № 757/24946/20-п) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративного відповідальності у виді штрафу у розмірі 340.00 грн. (а.с. 66-67).
Вказані постанови набрали законної сили, про що свідчать відмітки про набрання постановами суду законної сили.
Приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на :безпечні умови дорожнього руху. Учасники руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху ті інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям та громадянам.
Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, не потребує доказуванню обставини, що ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, що спричинило ДТП та механічні пошкодження.
На момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Peugeot Partner», д.н.з. НОМЕР_2 було забезпечено полісом, цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_3 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Міжнародна Страхова Компанія».
Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2020 року позивач звернувся до страховика з заявою про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП за участю забезпеченого полісом ТДВ «МСК» транспортного засобу, при цьому надав всі необхідні документи (а.с. 17).
У зв'язку із неотриманням відповіді від ТДВ «Міжнародна Страхова Компанія», позивачем було замовлено незалежну експертну оцінку для визначення розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження мого автомобіля «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 , про що укладено з ФОП ОСОБА_3 договір № 8141 про проведення експертної оцінки від 11 червня 2020 року. Відповідно до звіту № 8141 про визначення вартості матеріального збитку, складеного СПД « ОСОБА_3 » 15 червня 2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 складає 80 048,22 грн., з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складає 52259,07 грн. (а.с. 21, 23-57).
При цьому відповідно до рахунку-заказу (акту виконаних робіт) НГК0009252 від 11 червня 2020 року вартість ремонтних робіт автомобіля «Кіа Rio», д.н.з. НОМЕР_1 складає 68154,50 грн. (а.с. 72-73).
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок ДТП позивачу була спричинена матеріальна шкода в розмірі 68154,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа-повідомлення ТДВ «МСК» за вих. № 3137 від 29 липня 2020 року у відповідь на заяву позивача, повідомлено, що відповідно до власного розрахунку страхової компанії вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 75483,02 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 46102,21, при цьому розмір страхового відшкодування за вказаним вище страховим випадком становить 22009,26 грн., оскільки наявна обопільна провина обох учасників дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 58а-59).
30 липня 2020 на картковий рахунок позивача з боку ТДВ «МСК» було перераховано частково страхове відшкодування у розмірі 21899,51 грн. та 21 вересня 2020 позивач звернулася до ТДВ «МСК» із заявою про незгоду із рішенням про виплату страхового відшкодування. 28 жовтня 2020 року на її картковий рахунок ТДВ «МСК» здійснено частково сплату страхового відшкодування у розмірі 24218,27 грн. Всього ТДВ «МСК» сплачено на її користь страхове відшкодування у розмірі 46117,78 грн. (а.с. 60, 76а).
Також суд бере до уваги суму, що внаслідок ДТП позивачу була спричинена матеріальна шкода в розмірі 68154,50 грн.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду п. 71 у справі 71 у справі 755/18006/15-ц Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між Фактичним розміром школа і страховою виплатою (страховим відшкодування).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.
Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
При цьому, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанова).
В п. 4 Постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6.11.2013 №6-108цс13.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, докази мають були належними - містити інформацію щодо предмета спору, допустимими, тобто одержані в законний спосіб та достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Надані позивачем докази на підтвердження обставин завдання матеріальної шкоди є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.
Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що ДТП відбулось з вини відповідача ОСОБА_4 , який на правовій підставі керував транспортним засобом «Peugeot Partner» д.н.з. НОМЕР_2 та наявністю між його діями та наслідками, що настали, безпосереднього причинного зв'язку, що встановлено постановою Печерського районного суду міста Києва від 06.08.2020 року, то сума відшкодування має бути стягнута саме з відповідача в розмірі спричиненої позивачу матеріальної шкоди, розмір якої підтверджується рахунком-заказу (актом виконаних робіт) НГК 0009252 від 11.06.2020, також судом враховується сума сплаченого позивачу страхового відшкодування в розмірі 46117,78 грн. Так як страхові відшкодування не покрили в повній мірі понесені витрати, отже з відповідача підлягає стягненню різниця між отриманими позивачем страховими виплатами та реальними витратами у розмірі 22 036,72 грн. (68 154,50 грн. - 46 117,78 грн.).
Таким чином, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 22 036,72 грн., що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодування (68 154,50 грн. - 46 117,78 грн.).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму збитків в розмірі 22 036,72 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 01.02.2022 року
Суддя: