СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/18038/20
пр. № 2/759/1780/21
20 грудня 2021 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.;
при секретарі Істоміній О.Г.;
представника позивача ОСОБА_1 ;
представника відповідача ОСОБА_2 ;
представника 3-ї особи Рогожук С.Л.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2», 3-тя особа ОСОБА_4 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні власністю, суд, -
У жовні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом про зобов'язання усунути йому перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є власником нежитлового приміщення № 307, яке знаходиться на 23-му поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 , однак йому чиняться перешкоди в користуванні його власністю. Так, ліфти у будинку не піднімаються вище 21-го поверху, оскільки у будинку встановлено приватну систему контролю управління ліфтами, а останні два поверхи можливо подолати лише по сходах. Двері на шляхах евакуації замкнені, що також є перешкодою для потрапляння на 23-й поверх. З приводу даних обмежень він неодноразово звертався до ТОВ «Явір-Житлобуд-2», як обслуговуючої організації, проте жодних результатів це не дало.
Позивач зазначає, що актами, складеними Святошинським районним ГУ ДСНС України у м. Києві № 4 за період 03.02.2016 - 22.02.2016 та № 581 від 26.07.2019 року було встановлено захаращення шляхів евакуації різними матеріалами на 22-му поверсі, двері на цьому поверсі замикаються та важко відкриваються із середини. Також встановлено наявність всередині ліфтових кабін додаткових електротехнічних пристроїв, які не передбачені виробником ліфтових кабін.
За результатами даних перевірок відповідачу виносились приписи, однак ті не були виконані відповідачем, у результаті чого позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить зобовязати відповідача демонтувати додаткові електротехнічні пристрої, встановлені у ліфтових кабінах та замків на дверях евакуаційного виходу на 22-му поверсі будинку АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Миколаєць І.Ю. від 22.10.2020 року було відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 48-50).
09.03.2021 року представник ОСОБА_4 - адвокат Рогожук С.Л. звернувся до суду із заявою про вступ ОСОБА_4 у справу у якості третьої особи на стороні відповідача, обґрунтовуючи заяву тим, що у провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 759/141/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, зокрема договору, на підставі якого позивач ОСОБА_3 набув право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 . Одночасно просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у цивільній справі № 759/141/18 (а.с.52-55).
15.03.2021р. до суду надійшли письмові пояснення відповідача, які по суті є відзивом, згідно яких відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що ТОВ "Явір-Житлобуд-2" є обслуговуючою організацією будинку АДРЕСА_1 , проте власниками квартир та нежитлових приміщень не надано Товариству повноважень на управління та розпорядження спільним майном будинку. Рішення про встановлення замків та системи приватного контролю управління ліфтами є рішенням власників квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1 , а тому Товариство не порушувало права ОСОБА_9 (а.с. 81-83).
На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва від 22.04.2021 року № 393 було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи, у зв'язку із відстороненням судді ОСОБА_10 від здійснення правосуддя, та визначено суддю - Кириленко Т.В.
Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. від 23.04.2021 року вказану справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 89-90).
09.08.2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника позивача - адвоката Мельничук І.В, у якому та зазначає, що встановлення системи приватного контролю ліфтами та замикання дверей не дозволяє позивачу, як власнику нежитлового приміщення розпоряджатись вказаним майном на власний розсуд. Також зазначає, що рішення про встановлення такої системи приймалось без погодження з позивачем та ішими власниками нежитлових приміщень на 23-му поверсі (а.с. 112-114).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2021р., занесеною до протоколу судового засідання, задоволено заяву ОСОБА_4 та долучено її до участі у розгляді справи у якості третьої особи на стороні відповідача (а.с. 128-129).
08.12.2021 року від представника третьої особи - адвоката Рогожука С.Л. надійшли письмові пояснення, у яких він проти задоволення позовних вимог заперечує у зв'язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначає, що нежитлове приміщення позивача розташоване на 23-му поверсі будинку, у той час, як додаткова система, встановлена у ліфті обмежує доступ на 22-й поверх, а підйом ліфта на 23-й поверх взагалі технічно не передбачений. Щодо замкнутих дверей на евакуаційних входах, зазначає, що ключі наявні у всіх мешканців цього поверху та експлуатуючої компанії. Крім того доступ на 23-й поверх здійснюється не через евакуаційні виходи 22 поверху, а через сходову клітину, доступ через яку до нежитлового приміщення, що належить на праві власності позивачу, жодним чином не обмежений, а тому його право власності ніким не порушується (а.с. 141-145).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20.12.2021 року було відмовлено у клопотанні третьої особи, підтриманому представником відповідача, про зупинення провадження у справі (а.с. 161-162 ).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та письмових поясненнях.
Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на їх безпідставність.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення загальною площею 106,3 кв.м. у АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25.11.2016р. (а.с. 9-10).
Згідно Акту № 4 від 01.03.2018 року, складеного за результатами проведення позапланової перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки відповідача ТОВ «Явір-Житлобуд-2» за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено такі порушення: захаращення шляхів евакуації різними матеріалами на 22-му поверсі, двері на цьому поверсі замикаються та важко відкриваються із середини. Також встановлено наявність всередині ліфтових кабін додаткових електротехнічних пристроїв, які не передбачені виробником ліфтових кабін (а.с.12-24). Аналогічні порушення було виявлено і Актом № 581 від 26.07.2019 року (а.с. 25-40).
За результатами проведених оглядів Святошинським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві було видано Припис № 1 від 06.03.2018 року про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки (а.с. 41). Аналогічний Припис № 316 було вчинено 26.07.2019 року (а.с. 42).
З відповіді ТОВ "Явір-Житлобуд-2" на дані приписи від 13.09.2019р. вбачається, що фірмою ПрАТ "ОТІС" внесені зміни в паспорти ліфтів, розташовані за адресою АДРЕСА_1 та надіслано копія листа-узгодження від ПрАТ "ОТІС" (а.с. 102-107).
10.10.2019р. до ТОВ "Явір-Житлобуд" звернулись власники квартир будинку АДРЕСА_1 щодо надання згоди на технічне переоснащення ліфту замком доступу на 22 поверх (а.с. 99-101)
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до норм статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.
Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Оскільки, правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Посилаючись на порушення права користування нежитловим приміщенням, що розташоване на 23 поверсі будинку АДРЕСА_1 позивач послався на Акти, складені Святошинським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві, якими встановлені факти захаращення шляхів евакуації різними матеріалами на 22 поверсі, замикання дверей на шляхах евакуацій на замки, що важко відчиняються зсередини на 22 поверсі, установлення всередині ліфтових кабін додаткових електротезнічних пристроїв, які не передбачені виробником ліфтових кабін (доступ до 22 поверху).
Однак, в судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що до нежитлового приміщення, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_3 та яке розташоване на 23 поверсі, підйом ліфта конструкцією будинку не передбачений, а доступ до нього можливий лише по сходовій клітині, яка одночасно являється і шляхом евакуації, прохід по якій вільний і нічим не захаращений, встановлені двері обмежують шляхи евакуації лише мешканців 22 поверху будинку, а не власників приміщень, які розташовані на 23 поверсі. Дане підтверджено і представником позивача.
Крім того, з доданої відповіді ПрАТ "ОТІС" вбачається, що ПрАТ "ОТІС" були внесені зміни в паспорти ліфтів щодо ключів-контактів, встановлених на 22 поверсі будинку АДРЕСА_1 за заявою власників квартир, розташованих на 22 поверсі та надано відповідне узгодження (а.с. 99, 104, 106).
Позивачем були долучені до справи листи-звернення до відповідача щодо надання відомостей та дозволів на переобладнання ліфтів у зв'язку з обмеженням можливості користуватись ними від 21.12.2017р., 29.01.2018р., ві. 11032019р., проте доказів їх направлення та отримання відповідачем матеріали справи не містять, що не дає суду підстав дійти висновку про здійснення відповідачем ТОВ "Явір-Житлобуд" позивачеві перешкод в користуванні нежитловим приміщенням, що знаходиться на 23 поверсі, враховуючи, що передбачений конструкцією будинку прохід до нього є вільним (а.с. 115-118).
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, з'ясувавши позицію сторін спору, наведені ними доводи та заперечення щодо обставин справи та предмета доказування, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які доводять факт створення відповідачем умов, які б перешкоджали чи унеможливлювали користування належним позивачеві майном.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ТОВ «Явір-Житлобуд-2» про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 317, 319, 382, 391, 396 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Житлобуд-2», 3-тя особа ОСОБА_4 про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні власністю - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Т.В. Кириленко