печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11519/21-ц
26 січня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Вовк С. В.,
за участі секретаря судових засідань Брачун О. О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування усиновлення, внесення змін до актового запису про народження дитини та відшкодування моральної шкоди,
Позиція сторін у справі
У березні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про скасування усиновлення, внесення змін до актового запису про народження дитини та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 01 жовтня 2018 року за рішенням Ірпінського міського суду Київської області Позивачем усиновлено малолітню дитину Відповідача, народжену нею від іншого чоловіка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаним рішенням суду вирішено записати Позивача - батьком усиновленої дитини та змінити прізвище й по батькові усиновленої дитини і записати малолітню дитину - ОСОБА_8 .
Позивач забезпечував стабільні та гармонійні умови життя усиновленої дитини, відносився до неї як і до власної. Під час спільного проживання з усиновленою дитиною Позивач постійно піклувався про фізичний і духовний та здоровий розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, що позитивно впливало на її фізичний розвиток.
Крапку в стосунках між Позивачем на усиновленою дитиною стало розлучення між Позивачем та Відповідачем.
Тим не менш, протягом останнього року Позивач вживав усіх заходів задля належного виховання усиновленої доньки, її гармонійного розвитку, але через її поведінку, вплив Відповідача на психіку дитини, негативне ставлення до Позивача, подальший розвиток відносин які притаманні батьку та донці, виконання ним своїх батьківських обов'язків стало не можливим.
Отже фактично між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Під час розгляду справи відповідачем подавались два відзиви на позов. Суд приймає до уваги останню редакцію відзиву, в якому відповідач просила задовольнити позов частково, скасувати усиновлення, після скасування усиновлення зберегти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище « ОСОБА_8 », по батькові « ОСОБА_8 », в решті позовних вимог відмовити.
У відзиві зазначено, що з часу, коли відповідач припинила подружні відносини з Позивачем, останній почав всіляко її ображати, прилюдно принижувати у соціальних мережах, погрожувати і поводитись негідно. Тривалий час вона намагалася налагодити нормальні стосунки з Позивачем, проте такі намагання до жодних позитивних результатів не привели. Позивач, повністю самоусунувся від спілкування, утримання та виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 . Більш того ним почалися чинитися дії, які не лише не відповідають інтересам ОСОБА_8 , а навпаки їй шкодять. Все це призвело до того, що ОСОБА_8 не бажає ні бачити, ні спілкуватися з Позивачем. Взагалі не вважає його за батька, а лише одна думка про нього викликає у неї почуття обурення та відрази, у зв'язку із чим ОСОБА_8 сама наполягає на скасуванні усиновлення.
Печерська районна в місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування, діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_8 , подала до суду пояснення, в яких заперечує проти скасування усиновлення.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позов визнали частково, підтримали позицію, викладену в останній редакції відзиву на позов.
Процесуальні дії
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 грудня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Фактичні обставини справи
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 16 липня 2016 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 .
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 жовтня 2018 року у справі № 367/3115/18 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України усиновив неповнолітню громадянку України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Присвоїно неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прізвище « ОСОБА_8 », ім'я « ОСОБА_8 », по батькові « ОСОБА_8 », дату та місце народження залишити без змін - ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Київ, Україна. Батьком дитини записано: батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України. Зобов'язано Відділ реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції м. Києва внести відповідні зміни до актового запису про народження неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1420 від 08.07.2008 року.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05 вересня 2019 року у справі № 367/6494/18 шлюб між сторонами розірвано.
Згідно з Висновком Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації від 09 червня 2021 року № 105/78-1008, зі слів заявника, батько дитини - гр. ОСОБА_4 участі у вихованні не приймає.
Зі змісту листа Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації від 20 вересня 2021 року № 105/01-6229/1 встановлено, що для з'ясування думки малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фахівцем Служби у справах дітей та сім'ї Печерської РДА здійснено вихід за місцем проживання дитини та проведено з нею бесіду. Під час бесіди встановлено, що ОСОБА_8 перебувала у пригніченому стані. Вона страждає від того, що людина якого вона вважає своїм батьком після багатьох років проживання з нею, піклуючись про неї, зміг відмовитись від неї. І хоча дівчинка ображена на батька - вона від нього не відмовляється і заперечує проти скасування усиновлення. ОСОБА_8 не розуміє в чому завинила перед батьком, чому він вирішив скасувати усиновлення, адже батько не надав їй жодних роз'яснень.
Позиція суду та оцінка аргументів сторін
Відповідно до частин першої-четвертої, шостої, сьомої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Щодо скасування усиновлення
Пунктами 2, 3 частини першої статті 238 СК України передбачено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування (частина третя статті 239 СК України).
Відповідно до статті 241 СК України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов'язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута) від 27 листопада 2008 року, ратифікованої Верховною Радою України 15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Втручання у право на повагу до сімейного життя становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 цієї статті, а також не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей. Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (пункт 43 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 травня 2010 року у справі «Курочкін проти України»).
Словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції вимагає передусім, щоб відповідний захід був певним чином передбачений національним законодавством; він також стосується якості відповідного закону і вимагає його відповідності принципу верховенства права та допустимості відповідній особі, яка, зокрема, має бути здатною передбачити його наслідки для себе.
Для того, щоб визначити, чи були оскаржувані заходи «необхідними в демократичному суспільстві», суд, беручи до уваги всю справу загалом, має оцінити, чи були мотиви, наведені на виправдання таких заходів, належними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції. Органи влади користуються широкою свободою розсуду в оцінюванні необхідності передання дитини під опіку, суд повинен все-таки переконатися, що в конкретному випадку існують обставини, які виправдовують відібрання дитини від батьків, а держава-відповідач має довести, що перед здійсненням пропонованого заходу було проведено ретельний аналіз можливих наслідків такого заходу для батьків і дитини, а також можливих альтернатив переданню дитини під державну опіку (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Курочкін проти України»).
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем і дитиною склалися вкрай напружені відносини, зокрема це вбачається із долучених скріншотів переписки, а також підтверджується письмовими доказами у справі. Припинення спілкування позивача з усиновленою дитиною має місце саме у тому числі через небажання батька, а не виключно поза його волею. Через загострення конфлікту між позивачем та відповідачем після розлучення, після якого усиновлена дитина стала проживати з матір'ю, негативна атмосфера в сім'ї мала вплив на взаємовідносини між батьком та дитиною, внаслідок чого відбулась втрата взаєморозуміння та виникли конфлікти вже безпосередньо між ОСОБА_4 та дитиною.
Оскільки судом встановлено, що між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків, тобто наявність підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 238 СК України, то суд скасовує усиновлення.
Стаття 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей зобов'язує суд надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, що стосуються його, та приділяти цьому думку належну увагу.
Відповідно до положень статті 12 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що його стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Під час судового засідання неповнолітня дитина ОСОБА_8 дала пояснення, що після розлучення Позивача з Відподачкою, відносини ОСОБА_8 з ОСОБА_4 фактично припинились. Віповідач не приймав участі в її житті та не сплачував аліменти на утримання ОСОБА_8 та її рідної сестри ОСОБА_6 , шантажував Відповідачку вимогою визнати даний позов в обмін на дозвіл виїзду неповнолітньої ОСОБА_8 за кордон на навчання. Також неповнолітня ОСОБА_8 зазначила, що вважає Позивача негідним батьком. Однак, з огляду на те, що її мати - Відповідачка, залишила прізвище ОСОБА_8 , так само як і молодша сестра має прізвище ОСОБА_8 , ОСОБА_8 не бажає відрізнятися іншим прізвищем.
Також ОСОБА_8 пояснила що не хоче змінювати прізвище на ОСОБА_2 оскільки їй соромно пояснювати обставини зміни прізвища своїм друзям та однокласникам, які можуть сприйняти це негативно, що може призвести до моральних та психологічних утисків та страждань.
ОСОБА_8 просила залишили їй прізвище « ОСОБА_8 » та по батькові « ОСОБА_8 ».
Щодо позиції Служби у справах дітей
За правилами частин п'ятої та шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд не погоджується із позицією Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в місті Києві Державної адміністрації листа, висловленою у листі від 20 вересня 2021 року № 105/01-6229/1, оскільки вона ґрунтується виключно на співбесіді із малолітньою дитиною та суперечить її інтересам. Письмового висновку щодо розв'язання спору в розумінні частини п'ятої статті 19 СК України суду не подано.
Щодо зміни прізвища дитини
Відповідно до частини п'ятої статті 239 СК України у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по батькові, які вона мала до усиновлення.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що з огляду на те, що частиною п'ятою статті 237, частиною п'ятою статті 239 СК України передбачено можливість альтернативного вирішення дитиною питання щодо збереження прізвища, імені та по-батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням, у разі визнання його недійсним або скасування, необхідно з'ясувати її бажання і відобразити його в судовому рішенні.
Оскільки дитина згідно з положеннями закону має право на збереження прізвища, яке вона одержала у зв'язку з усиновленням, а також враховуючи те, що вона не бажала, щоб усиновлення було скасовано, її вік та обставину усвідомлення нею постання в соціумі (навчанні, спілкуванні із друзями, тощо) як « ОСОБА_8 », а не « ОСОБА_2 », суд вважає, що залишення прізвища буде менш травматичним для дитини та забезпечить її інтереси, а тому відмовляє в задоволенні позову в цій частині вимог.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1 грн, оскільки суду не надано доказів її спричинення, а її розмір вказує на формальність такої вимоги.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), за участі третьої особи Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (адреса: 01010, м. Київ, вул. М. Омеляновича-Павленка, буд. 15; код ЄДРПОУ 37401206) про скасування усиновлення, внесення змін до актового запису про народження дитини та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Скасувати усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усиновителем ОСОБА_4 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01.10.2018 р. у справі № 367/3115/18.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.
Повний текст рішення виготовлено 07 лютого 2022 року.
Суддя С. В. Вовк