03 лютого 2022 року Справа № 915/1652/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,
за участю сторін:
від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з'явився,
від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; код ЄДРПОУ 01125608; електронна адреса dp.mmtp@gmail.com)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" (54020, м. Миколаїв, Громадянський узвіз, 1/1, код ЄДРПОУ 34770199, електронна адреса seaside_t@i.ua),
про: стягнення 41217,52 грн.
Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №06/1808 від 03.11.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ", в якій просить стягнути з відповідача:
- 34062,33 грн. - заборгованість за Договором оренди;
- 3406,23 грн. - штраф;
- 2053,31 грн. - пеня;
- 1142,94 грн. - інфляційне збільшення;
- 552,71 грн. - 3 % річних;
- 2270,00 грн. - судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №16-А від 23.10.2013 в частині сплати орендної плати.
Ухвалою суду від 17.11.2021 позовну заяву №06/1808 від 03.11.2021 Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала суду від 17.11.2021 була направлена на електронну адреса позивача 22.11.2021 та вручена представнику позивача особисто 23.11.2021, про що свідчить повідомлення про вручення з власноручним підписом представника.
30.11.2021 до суду від позивача на виконання ухвали суду від 17.11.2021 надійшло клопотання б/н від 25.11.2021 про усунення недоліків позовної заяви. В клопотанні зазначає, що під час подання до суду позовної заяви допущена технічна помилка при обчисленні ціни позову в розмірі 41217,42 грн. та просить вважати вірною ціну позову - 41217,52 грн.
Також на виконання ухвали суду від 17.11.2021 надає належним чином засвідчені копії документів, які зазначені в позовній заяві, а саме, листи: №07/1514 від 03.12.2019; №11/12-01 від 11.12.2019; №07/1673 від 28.12.2019; №07/203 від 19.02.2020.
Ухвалою суду від 06.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11 січня 2022 року об 11 год. 00 хв.
11.01.2021 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 11.01.2022, в якому просить провести судове засідання, призначене на 11.01.2021, за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.01.2022, яку занесено до протоколу судового засідання, судове засідання у справі відкладено на 03.02.2022.
20.01.2022 до суду від позивача надійшло клопотання № 06/108 від 20.01.2022 про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Поштові відправлення з ухвалою від 06.12.2021 про відкриття провадження у справі, ухвалою суду від 11.01.2022 направлені на адресу відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслані відповідачу копії ухвали суду від 06.12.2021, від 11.01.2022 повернулись до суду з зазначенням причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).
Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Копії ухвали суду від 06.12.2021 про відкриття провадження у справі, та ухвали від 11.01.2022 також направлялися на електронну адресу відповідача.
Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2021 та від 11.01.2022 були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Відповідач у судові засідання не з'явився.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
23.10.2013 між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" (орендар) було укладено Договір оренди № 16-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, у відповідності до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування групу об'єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна: - система контролю параметрів роботи тепловозу «Дельта-СУ» (інв. №63129); - радіостанція Motorola GM-340 (інв. №16921) - надалі - Майно, яке обліковується на балансі Орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Висновку про вартість майна, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Приват-Південь», станом на 30.06.2013 і становить 48821,00 грн. без урахування ПДВ. (п. 1.1 Договору).
Орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього договору, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна (п. 2.1 Договору).
Згідно п. 2.3 Договору, передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну експертну оцінку майна, складеному за Методикою оцінки об'єктів оренди, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 року № 629 із змінами та доповненнями.
Орендна плата визначена на підставі "Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786 із змінами та доповненнями, за ставкою 20 % від вартості майна, зазначеної в п.1.1 цього договору і становить згідно з розрахунком (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною Договору) без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2013 року) 807,18 грн. (п. 3.1 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць.
Згідно п. 3.7 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості.
Відповідно до п. 3.10 Договору, у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції.
У випадку закінчення дії цього Договору при несвоєчасному поверненні Майна Орендодавцеві, орендна плата сплачується Орендарем по день фактичного повернення Майна (п.3.11 Договору).
Сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє протягом трьох років, а в частині розрахунків Договір діє до повному виконання Сторонами своїх зобов'язань. Умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну дії цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання ним зобов'язань (п.п. 11.1, 11.2 Договору).
Згідно п.11.7. Договору, у разі припинення дії цього Договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю в 5-ти денний термін. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим Договором при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання- передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря.
Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості не переданого майна за кожний день затримки ( п.11.8. Договору).
23.10.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв наступне індивідуально визначене державне рухоме майно - відповідно до договору № 16-А від 23.10.2013, - система контролю параметрів роботи тепловозу «Дельта-СУ» (інв. №63129), радіостанція Motorola GM-340 (інв. №16921).
У подальшому до Договору укладалась Додаткова угода № 1 від 25.10.2016 до договору від 23.10.2013 №16-А, у якій, зокрема, зазначено наступне:
1. Пункт 3.1. Договору викласти в наступній редакції:
« 11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє по 22.10.2019 року включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань».
3. Додаток №1 до Договору викласти в наступній редакції (додається).
4. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору від 23.10.2013 №16-А та набирає чинності з моменту підписання обома Сторонами. У всьому іншому Сторони керуються чинним вищезазначеним Договором.
Як зазначає позивач, з метою продовження дії договору, позивач звернувся до відповідача з листом від 03.12.2019 №07/1514, згідно якого надіслав на адресу ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ», примірники додаткових угод до договорів оренди № 15-А, № 16-А від 23.10.2013, № 24-А від 23.12.2013 про зміну орендної плати та строку дії договору, в додатку до якого, зокрема, зазначає: додаткову угоду № 2 від 02.12.2019 до договору № 16-А від 23.10.2013.
ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» на адресу позивача скерував лист вих.№ 11/12-01 від 11.12.2019, в якому зазначає, що листи ДП «ММТП» від 03.12.2019 №07/1514 та № 07/1535, залишаються без розгляду, у зв'язку з тим, що Миколаївським морським торговельним портом не надано обгрунтування та розрахунку збільшення орендної плати, тарифів та плати за користування залізничними коліями, як того вимагають умови відповідних Договорів та в листі запропонував надати ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» відповідні обгрунтування та розрахунки до кожної Додаткової угоди.
ДП «Миколаївський морський торговельний порт» звернувся до відповідача з листом від 28.12.2019 № 07/1673, в якому, зокрема, повідомив інформацію щодо розрахунку орендної плати по Договору оренди №16-А та вказав, що обгрунтування та розрахунки до кожної додаткової угоди, які були надіслані листом від 03.12.2019 будуть надіслані на адресу ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» додатково.
В матеріалах справи також міститься лист ДП «Миколаївський морський торговельний порт» від 19.02.2020 №07/203, адресований на адресу ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» , в якому ДП «Миколаївський морський торговельний порт» повідомляє, що з огляду на сплив строку для розгляду додаткових угод, їх не підписання з боку ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ», вважає договори оренди №15-А, № 16-А, № 24-А, припиненими у зв'язку з закінченням строку їх дії. У зв'язку з чим, вимагає від ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» повернути майно, що було передано за договорами, у порядку, визначеному у самих договорах та передбаченому чинним законодавством, з метою чого 28.02.2020 забезпечити передачу ДП «ММТП» майна, що є предметом договорів, за відповідними актами приймання- передачі.
Як зазначає позивач в позовній заяві, в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за Договором оренди утворилась заборгованість зі сплати орендної плати. ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" залишаються несплаченими частина рахунків, а саме: від 31.10.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021, 31.05.2021, 30.06.2021, 31.07.2021, 31.08.2021, які ДП «Миколаївський морський торговельний порт» ( орендодавець) виставило ТОВ "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" ( орендарю) за користування орендованим майном за Договором оренди від 23.10.2013 № 16-А, за період з жовтня 2020 року по серпень 2021 року у загальному розмірі у суму 34062,33 грн.
Викладені обставини є підставою для звернення ДП "Миколаївський морський торговельний порт" до суду з позовом у даній справі.
Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за Договором оренди Майна (що належить до об'єктів державної власності) стосовно платежів з орендної плати та штрафних санкцій, які підлягають сплаті Відповідачем як орендарем через несвоєчасне виконання ним обов'язку щодо сплати коштів за орендоване Майно Позивачу як орендодавцю після припинення Договору оренди.
Згідно пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).
Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу III "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України та статей 283- 291 ГК України.
Відповідно до ч. 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Відповідно до ч.1 ст. 773 ЦК України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).
Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 ЦК України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов'язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
За змістом наведених норм, Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).
Неустойка згідно із частиною другої статті 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
В своїй постанові у справі № 910/11131/19 від 19.04.2021 Верховий Суд узагальнюючи висновки стосовно наслідків припинення Договору у разі, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, зокрема у вигляді подальшого неправомірного користування майном, та права орендодавця застосувати передбачений законом спосіб захисту порушеного права - стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), встановлюючи відмінності між орендною платою (платою за користування майном) та неустойкою, передбаченою частиною другою статті 785 ЦК України, зазначає про таке.
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України).
У зв'язку з викладеними висновками Верховний Суд вбачає підстави для відступу від протилежної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2018 у справі N 924/195/16 та від 11.05.2018 у справі N 926/2119/17, відповідно до якої зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Водночас, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу як від правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах: від 13.02.2018 у справі N 910/12949/16 та від 17.12.2018 у справі N 906/1037/16, а також в постанові від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17, прийнятій Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, так і від правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду від 30.07.2020 у справі N 925/1223/17 та від 11.12.2019 у справі N 904/527/19, за наведеного у пунктах 9.9, 9.11, 9.12, 9.19, 9.20, 9.21 постанови правового регулювання за наслідками, що настають для сторін у разі припинення Договору, якщо орендар не повертає майно після припинення строку дії Договору, та щодо способу захисту у цьому разі порушеного права орендодавця.
Враховуючи викладене, висновки в оскаржуваній постанові апеляційного суду про задоволення вимог Позивача та стягнення з Відповідача разом із сумою неустойки за несвоєчасне повернення Відповідачем Майна з оренди спірних сум заборгованості з орендної плати, а також нарахованих на цю плату сум пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, зроблені без врахування встановленого законом способу захисту порушеного права орендодавця, якщо після припинення договору найму наймач не виконує передбаченого диспозицією частини другої статті 785 ЦК України обов'язку щодо повернення речі.
Відсутність підстав для стягнення з Відповідача орендної плати, а також нарахованих на цю плату сум пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат зумовлено правовим регулюванням, за якого з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії Договору, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування річчю (пункт 9.24 цієї постанови).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. and Others v. Bulgaria", заява N 1365/07, 24 April 2008, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkov v. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.96 ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява N 20372/11, § 65)).
Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір оренди № 16-А від 23.10.2013 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" (орендар), діяв до 23.10.2016 (п.11.1. Договору).
Згідно п.11.3. Договору від 23.10.2013 зміна системи сплати податків, податкових, розрахункових банківських реквізитів сторін, які наведені у р.12 цього Договору, повідомляються письмово листом, який вважатиметься невід'ємною частиною Договору. Інші зміни та доповнення до умов цього Договору здійснюються сторонами шляхом укладання додаткової угоди, яка оформлюється в письмовому виді, підписується обома сторонами та скріплюється печатками. Зміни та доповнення, що пропонується внести розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Одностороння необгрунтована відмова від виконання умов цього Договору не допускається.
Відповідно до п.11.5. Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Судом встановлено, що відповідно до Додаткової угоди № 1 від 25.10.2016, до договору від 23.10.2013 №16-А, укладеної між сторонами, пункт 3.1. Договору викладено в наступній редакції: « 11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє по 22.10.2019 року включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань».
Як було встановлено судом та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач звертався до відповідача з листом № 07/1514 від 03.12.2019, до якого, зокрема, надавав примірник додаткової угоди № 2 від 02.12.2019 до договору № 16-А від 23.10.2013 про зміну орендної плати та строку дії договору.
Вказаний лист ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» залишився без розгляду, у зв'язку з тим, що Миколаївським морським торговельним портом не надано обгрунтування та розрахунку збільшення орендної плати, тарифів та плати за користування залізничними коліями, як того вимагають умови відповідного Договору, та ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» пропонував надати відповідні обгрунтування та розрахунки до Додаткової угоди, про що свідчить лист ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» Вих. №11/12-01 від 11.12.2019.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивач звернувся до відповідача з листом від 28.12.2019 №07/1673, в якому повідомив наступне. Між ДП «ММТП» та ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» укладено Договір оренди № 16-А, строк дії до 22.10.2019 (включно). Відповідно до п.1.1 Договору оренди № 16-А, ДП «ММТП» передало ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне рухоме майно. ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» листом від 01.10.2019 №01/10-09 повідомив ДП «ММТП» про намір продовжити строк дії Договору оренди № 16-А. Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» - оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об'єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об'єкта оренди. Враховуючи, що остання оцінка об'єкту оренди була зроблена більш як три роки тому (станом на 30.09.2016), було проведено незалежну оцінку об'єкту оренди станом на 30.09.2019. Проведення незалежної оцінки було здійснено за кошти орендаря - ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ». Відповідно до звіту з оцінки рухомого майна, що обліковується на балансі ДП «ММТП» загальна ринкова вартість (без урахування ПДВ) об'єкту оренди, станом на 30.09.2019 становить 118134 грн. Враховуючи п.7 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, яка затверджена Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, приймаючи, що розмір орендної ставки становить 25% вартості орендованого майна, розрахунок орендної плати за базовий місяць (вересень 2019) становить 2461,13 грн. без ПДВ. В листі повідомив, що розмір орендної ставки за Договором не змінювався.
Додаткова угода сторонами підписана не була, та з огляду на сплив строку для розгляду додаткової угоди, її не підписання з боку ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ», позивач вважав, зокрема, Договір оренди № 16-А від 23.10.2013 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" (орендар), припиненим у зв'язку з закінченням строку його дії, та вимагав повернення майна, про що зазначено в листі позивача ( від 19.02.2020 № 07/203).
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 763, 764,785 ЦК України, із закінченням строку договору оренди, такий договір є припиненим, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, а їх невиконання протягом дії договору є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки, однак не зумовлює продовження дії договору в цілому або тих його умов, що не були виконані сторонами.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передано в оренду. Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч.2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Стягнення орендної плати можливе лише до моменту припинення дії договору, а після припинення договору належним способом захисту прав та інтересів орендодавця є застосування неустойки - самостійної форми майнової відповідальності.
Аналогічний висновок викладено у постанові ВСУ від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Отже, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Так, з позовної заяви та з наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що Договір оренди № 16-А від 23.10.2013 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІСАЙД ТЕРМІНАЛ" (орендар), в редакції додаткової угоди № 1 від 25.10.2016, припинив свою дію 22.10.2019 у зв'язку з закінченням строку його дії, Додаткової угоди між сторонами про продовження строку дії Договору укладено не було та фактичне повернення орендованого майна з боку відповідача не відбулося.
Разом з цим, позивач нараховує відповідачу за Договором оренди № 16-А від 23.10.2013 заборгованість зі сплати орендних платежів (за період з жовтня 2020 року по серпень 2021 року), а також штрафні санкції ( за період з 17.11.2020 по 02.11.2021), тобто за період, коли договір оренди закінчився.
Враховуючи ту обставину, що договір оренди № 16-А від 23.10.2013 припинив свою дію з 22.10.2019, а фактичне повернення орендованого майна з боку відповідача не відбулося, позивач не був позбавлений права звернутися з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а не вимагати стягнення орендної плати за період після припинення дії договору оренди.
З урахуванням викладеного, оскільки договір оренди № 16-А від 23.10.2013 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, в редакції додаткової угоду № 1 від 25.10.2016, є припиненим з 23.10.2019, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 34062,33 грн. в позадоговірний період з жовтня 2020 року по серпень 2021 року, а також нарахованих штрафу, пені, інфляції та 3% річних, а тому позовні вимоги щодо стягнення орендної плати та нарахованих штрафних санкцій, за умовами договору, що припинився, є незаконними.
У зв'язку з викладеним, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" - відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не
скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.02.2022.
Суддя Н.О. Семенчук