Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216
Іменем України
14.09.2007
Справа №2-22/9192-2007А
За позовом - СПД ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
До відповідача - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК ( м.Сімферополь, вул.Надинського,15)
Про скасування постанови.
Суддя С.В.Яковлєв
за участтю секретаря Дулімової В.І.
представники:
Від позивача - ОСОБА_1 - пред-к. дов. від 23.04.2007 р.
Від відповідача - не з'явився.
Сутність спору: СПД ОСОБА_1 ( далі позивач) звернулась до суду з позовною заявою, у якій просить скасувати Постанову про застосування штрафних санкцій № 007048 від 20.02.2007 р. Вимоги мотивовані тим, що начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в АРК 20.02.2007 р. було прийнято Постанову № 007048 за правопорушення, яке позивач не вчиняв, без з'ясування всіх обставин справи.
Під час судових засідань, які відбулись 31.07.2007 р. та 14.09.2007 р. , представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 31.07.2007 р. , надав відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погодився, вказавши, що Постанова № 007048 прийнята відповідно до вимог діючого законодавства тому відсутні підстави для її скасування .
Відповідач явку свого представника у судове засідання, яке відбулось 14.09.2007 р. , не забезпечив, про час його проведення був сповіщений належним чином.
Суд ,приймаючи до уваги ненадання відповідачем клопотання про неможливість участі його представника у судових засіданнях з поважних причин, відсутність клопотання про неможливість розгляду справи без участі його представника, надання ним всіх необхідних пояснень, керуючись ст.128 КАСУ, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, вислухавши представників учасників процесу , суд
Представниками відповідача 06.02.2007р. здійснено перевірка автотранспортного засобу, який використовувся позивачем, а саме автомобіля Мерседес-Бенц 814Д дер. номер НОМЕР_1 , за результатами якої був складений Акт № 010098 .
У вказаному акті зафіксовано, що під час перевірки автотранспортного засобу Мерседес-Бенц 814Д дер. номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2, та орендується позивачем на підставі договору оренди від 25.11.2006 р., зафіксовано встановлення наступних порушень: відсутність ліцензійної картки при наданні послуг з перевезення вантажів .
За результатами розгляду фактів , встановлених у акту № 010098, відповідачем 20.02.2007 р. прийнято Постанову № 007048 про застосування до позивача фінансових санкцій.
У зазначеній постанові визначено, що водій ОСОБА_3 06.02.2007 р. на транспортному засобі Мерседес-Бенц 814Д дер. номер НОМЕР_1 допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 3 чю 1 ст. 60 Закону України “ Про автомобільний транспорт» , надав послуги з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.. 48 Закону , а саме не була оформлена ліцензійна картка.
Відповідач, встановивши вказані вище порушення Закону України “ Про автомобільний транспорт» , постановив застосувати до позивача фінансові санкції в сумі 1700 грн.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “ Про автомобільний транспорт» є законом, який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до ст. 47 Закону України “ Про автомобільний транспорт» до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення , розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями. У ст. 48 зазначеного Закону наданий перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах , є для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка , дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений документ на вантаж .
Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт встановлена у ст. 60 Закону України “ Про автомобільний транспорт», згідно з якою за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений у ст. 39 та ст.48 Закону , застосовуються штрафні санкції у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевірзник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі , яка має право на одержання вантажу (одержувачі), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Матеріали справи свідчать про те, що під час здійснення перевірки 06.02.2007 р. транспортного засобу Мерседес-Бенц 814Д дер. номер НОМЕР_1 працівниками позивача був наданий договір №129 , укладений 02.01.2007 р. з СПД ОСОБА_4.
У запереченнях на позов відповідач вказує ,що саме під час вивчення його працівниками вказаного договору ними були зроблені висновки про здійснення позивачем перевезення вантажів, та в наслідок відсутності у водія ліцензійної картки був зроблений висновок про порушення позивачем вимог Закону України “ Про автомобільний транспорт».
Позивачем надана копія договору № 129 , укладеного 02.01.2007 р. з СПД ОСОБА_4, предметом якого є зобов'язання позивача передати у власність останнього товар.
Вивчивши умови вказаного договору. суд прийшов до висновку, що за своєю природою зазначений договір є договором поставки, відповідно до умов якого позивач передавав у власність СПД ОСОБА_4 товар для використання його у підприємницькій діяльності . За таких умов , керуючись ст.712 ЦК України , суд вважає, що до зазначеного вище договору від 02.01.2007 р. мають застосовуватися загальні положення про купівлю-продаж.
У своїх поясненнях позивач вказує , що вартість товару, який визначався для передачі СПД ОСОБА_4 06.02.2007 р. відповідно до накладної № СИМ -0000830 був оплачений останнім.
Матеріали справи свідчать про те, що фактично позивач здійснював реалізацію належного йому товару, який він придбав у ВАТ «Київський міський молочний завод №3» згідно з умовами договору № 7036д-511 від 01.02.2005 р.
Позивачем також надані документи , яки підтверджують отримання ним від своїх контрагентів товару , сплату його вартості та постачання цього товару іншим суб'єктам господарювання , серед яких був і СПД ОСОБА_4.
Вивчивши надані позивачем документи суд прийшов до висновку, що він займався реалізацією придбаного ним товару , уклавши відповідно до ст. 712 ЦК України необхідні договори поставки.
За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про те, що позивач здійснював діяльність, пов'язану з доставкою довірених йому іншими суб'єктами господарювання вантажів, в наслідок чого працівниками відповідача зроблені помилкові висновки щодо необхідності отримання ним відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» відповідних ліцензій щодо надання послуг з перевезення вантажів.
В силу викладеного суд визначає, що працівники відповідача необґрунтовано визначили 06.02.2007 р. у Акті № 010098 порушення позивачем вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутність у водія ліцензійної картки для наданні послуг з перевезення вантажів .
За таких обставин суд вважає, що відповідно до ст.70 КАСУ складений 06.02.2007 р. працівниками відповідача Акт № 010098 не може бути доказом порушення позивачем вимог Закону України “ Про автомобільний транспорт».
Беручи до уваги те, що Постанова № 007048 від 20.02.2007 р. прийнято відповідачем саме на підставі Акту № 010098 від 06.02.2007р., суд, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.. 713, 909 ЦК України , Законом України “ Про автомобільний транспорт», вивчивши обставини справи, приходить до висновку, що підлягають задоволенню вимогам щодо скасування вказаної постанови.
Під час судового засідання, яке відбулось 14.09.2007 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 17.09.2007р.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати Постанову № 007048 від 20.02.2007 р., винесену Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті ї в АРК (м.Сімферополь, вул.Надинського,15 ) про застосування до СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2 ) фінансових санкції у сумі 1700грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь СПД ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2, п/р НОМЕР_3 в ФАБ «Південний» МФО НОМЕР_4) 3,40 грн.- судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційну скаргу не подано, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.