ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2022Справа № 910/3093/20 (910/20402/21)
Суддя Господарського суду міста Києва Мандичев Д.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" (03022, м. Київ, вул. Смольна,9-Б, офіс 33, ідентифікаційний номер 34181697) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича (08205, Київська обл., м.Ірпінь, вул.Соборна,98, а/с 47)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення коштів у розмірі 7 866 016,00грн.
в межах справи №910/3093/20
За заявою Фізичної особи-підприємця Блюменфельда Максима Юрійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" (03022, м. Київ, вул. Смольна,9-Б, офіс 33, ідентифікаційний номер 34181697)
про банкрутство
Представники сторін: не викликались
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходить справа №910/3093/20 за заявою Фізичної особи-підприємця Блюменфельда Максима Юрійовича про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд".
09.12.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 7 866 016,00грн.
Як вбачається з позовної заяви, відповідачем у справі вказано ОСОБА_1 , тобто фізичну особу, що не є підприємцем.
Відповідно до частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2021 вирішено звернутись до до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації (проживання) якої є АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), за формою, наведеною в додатку 3 до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207. Зобов'язано Голосіївську районну в місті Києві державної адміністрації протягом п'яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації (проживання) якої є АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
Так, до Господарського суду міста Києва надійшла довідка Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про реєстрацію місця проживання особи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.02.2022.
Разом із цим, 10.02.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" до суду надійшла заява про забезпечення позову.
Дана заява обґрунтована тим, що в межах пред'явленого позову здійснюється стягнення грошових коштів у розмірі 7 866 016,00грн., які перераховані впродовж 2018-2020 років з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" на рахунок ОСОБА_1 в якості відшкодування відрядних та господарських витрат. Разом із цим, жодні документи фінансово-господарської діяльності, що пояснювали би правові підстави та пов'язаність даних виплат із виконанням ОСОБА_1 посадових обов'язків, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" відсутні, а тому відповідні грошові кошти перераховані ОСОБА_1 безпідставно. У той же час, наразі належне на праві власності ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_2 (колишній засновник/учасник ТОВ "Парттрейнд") нерухоме майно з метою унеможливлення звернення на нього стягнення відчужено на користь їхньої доньки ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Таким чином позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти на банківських рахунках ОСОБА_1 у межах суми заявлених вимог у розмірі 7 866 016,00грн.; заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно реєстрації будь-яких змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна ОСОБА_1 .
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом цієї норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19 та від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19.
Разом із цим, частинами 1, 2 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначено, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Водночас, звернувшись з проханням накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми грошової вимоги в розмірі 7 866 016,00грн. у банківських установах, позивачем не надано інформації про наявність у відповідача банківських рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.
Також позивачем не визначено, на яке саме рухоме та нерухоме майно має бути накладений арешт. Невизначеність у прохальній частині заяви конкретного індивідуалізованого рухомого та нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт, не дає змоги в разі задоволення заяви про забезпечення позову викласти резолютивну частину такої ухвали у відповідності до законодавчо закріплених вимог. Зважаючи на диспозитивність господарського судочинства, суд позбавлений права самостійно визначати межі заявлених вимог та предмет заяви, у зв'язку з чим невизначеність відповідних даних заявником унеможливлює доповнення чи конкретизацію їх судом.
Суд зауважує, що одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень частини 1 статті 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заявлених заходів забезпечення позову у даній справі.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 140, 234, 235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Парттрейнд" про забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.В. Мандичев