ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2022Справа № 910/19927/21
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування", м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Гардіан", м. Київ
про стягнення 28 736, 93 грн, -
Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Гардіан" (відповідач) страхового відшкодування в розмірі 28 736, 93 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним було здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 70 244, 08 грн на підставі Договору страхування серії Premium №2000319 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу "Toyota Land Cruiser 200", д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія транспортного засобу "Toyota Camry", д.н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР201859674. Проте 05.05.2021 Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Гардіан" здійснило часткову виплату страхового відшкодування в розмірі 39 007, 15 грн, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму не сплаченого страхового відшкодування в розмірі 28 733, 93 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2021 року у справі №910/19927/21 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
14.12.2021 до суду надійшла засобами поштового зв'язку заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
12.01.2022 до суду засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позову. Так, відповідач заперечуючи проти позову вказав, що ним було замовлено аварійний сертифікат №35-D/87/8 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 18.04.2021 (виконавець - аварійний комісар ОСОБА_1 ), відповідно до якого вартість відновлювального пошкодженого автомобіля без ПДВ становить 41 507, 15 грн.
На підставі викладеного, відповідач здійснив наступний розрахунок розміру страхового відшкодування: 41 507, 15 грн (без з ПДВ) - 2 500, 00 грн (франшиза) = 39 007, 15 грн.
Окрім того, відповідач зазначив, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували, що ФОП ОСОБА_2 є платником ПДВ, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для доплати розміру ПДВ на користь позивача.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у встановлений судом строк не скористався.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
24.11.2021 між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір страхування серії Premium №2000319 (договір страхування), відповідно до умов якого було застраховано автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 .
08.02.2021 в м. Києві на пр. Маяковського, 8, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 03.03.2021 №754/2716/21 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
08.02.2021 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку.
Відповідно до рахунку-фактури ФОП ОСОБА_2 (СТО) від 10.02.2021 №АС-00000538, вартість ремонту автомобіля засобів «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 70 244, 08 грн.
19.02.2021 на підставі вищевказаного рахунку-фактури СТО, позивачем було складено страховий акт №150514, відповідно до якого розмір страхового відшкодування складає 70 244, 08 грн.
Позивач виконуючи свої обов'язки за договором страхування, здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок СТО в розмірі 70 244, 08 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №3080 від 19.02.2021.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного ФОП Урусов №74-D/93/9 від 27.08.2021, вартість матеріального завданого власнику транспортного засобу «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 84722, 48 грн, в тому числі 13 694, 41 грн ПДВ на вартість матеріалів та складових.
Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу засобів «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі полісу серії ЕР№201859674.
Вказаний вище поліс, передбачає франшизу в розмірі 2 500, 00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну 130 000, 00 грн.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.
Тому, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу засобів «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП у межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи.
11.03.2021 позивачем було направлено відповідачеві заяву №04-639 про виплату страхового відшкодування в розмірі 70 244, 08 грн.
Проте як вбачається з матеріалів справи, відповідач 15.05.2021 сплатив страхове відшкодування в розмірі 39 007, 15 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 28 736, 93 грн = (70 244, 00 грн - 39 007, 15 грн - 2 500, 00 грн (франшиза)).
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. При цьому, страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, і не може перевищувати розміру реальних збитків (втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права). Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Так, відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України "Про страхування" встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (пункт 9 частини 1 статті 7 Закону). Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом цього Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Отже, страховик (відповідач) за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки. Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зокрема, правила відшкодування шкоди заподіяної третій особі встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно пункту 22.1 якої у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
В силу приписів ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.
Тобто, відповідач, як страховик винної у ДТП особи, зобов'язаний відшкодувати завдані останньою збитки третій особі (у даному випадку - позивачу) в обсязі, визначеному Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та відповідно до договору страхування, укладеному з особою, що застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
З огляду на те, що п. 36.2 ст. 36 вказаного Закону передбачено, що страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки.
Як вже було зазначено, внаслідок ДТП, яка відбулася 08.02.2021, пошкоджено автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , та власнику автомобіля завдано шкоду, а тому на підставі рахунку-фактури СТО ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_3 від 10.02.2021, позивачем було складено страховий акт №150514 від 19.02.2021, згідно з яким сума страхового відшкодування становить 70 244, 08 грн.
На підставі рахунку-фактури СТО ФОП ОСОБА_2 №АС-00000538 від 10.02.2021, що міститься у матеріалах справи, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок СТО - ФОП ОСОБА_2 .
Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до Свідоцтва № НОМЕР_4 про державну реєстрацію транспортного засобу автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , рік випуску - 2020 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 7 - ми років, а тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнював нулю.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позову заяву вказав, що ним було сплачено страхове відшкодування в розмірі 39 007, 15 грн, яке розраховане на підставі аварійного сертифікату №35-D/87/8 від 18.04.2021, відповідно до якого вартість відновлювального пошкодженого автомобіля без ПДВ становить 41 507, 15 грн та за вирахуванням франшизи, яка складає 2 500, 00 грн.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем необґрунтовано та незаконно здійснено виплату страхового відшкодування з включенням ПДВ на підставі рахунку-фактури №АС-00000538 від 10.02.2021 СТО ФОП ОСОБА_2 , оскільки останній не є платником ПДВ, а позивачем таких доказів не надано.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (п. 4.36 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17).
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунку рахунку-фактури СТО ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_3 від 10.02.2021 та платіжного доручення №3080 від 19.02.2021 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Згідно з абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
Однак, як зазначалося, позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 70 244, 08 грн. Тобто саме в такому розмірі були понесені витрати позивачем на відновлення «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 . Кошти були оплачені саме на рахунок СТО, який не є платником податку на додану вартість. Як вбачається з рахунку-фактури №АС-0000053 від 10.02.2021 та платіжного доручення №3080 від 19.02.2021, оплачена позивачем сума не включає в себе податку на додану вартість, а тому відповідно не підлягає зменшенню на ПДВ.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на положення ст. 993 ЦК України, ст. 12, 22, 27 Закону № 1961-IV, виплату позивачем страхового відшкодування в розмірі 70 244, 08 грн, з огляду на те, що полісом серії ЕР/201859674 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 130 000, 00 грн і франшизу в розмірі 2 500, 00 грн та беручи до уваги те, що відповідачем сплачено 39 007, 15 грн страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та про те, що стягненню з відповідача підлягає сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля «Toyota Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 28 736, 93 грн (70 244, 08 грн - 39 007, 15 грн - 2 500, 00 грн).
З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Також Приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» просило також стягнути з відповідача 5 000,00 грн судових витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до позовної заяви ордер серії АІ№1116322, виданий на представництво інтересів Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» Адвокатським бюро «Синюк та партнери»; копію посвідчення адвоката України на ім'я Синюка Станіслава Леонідовича ; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№6423/10 від 15.02.2018, копію Договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Просто-Страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери», копію акту виконаних робіт від 29.10.2021, копію рахунку-фактури 19 від 01.10.2021, копію платіжного доручення №17421 від 01.10.2021.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 4.1 договору вартість наданих послуг, адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.
У п. 4.5 договору зазначено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказуються обсяг наданої адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість.
Невід'ємним додатком до договору є Реєстр справ від 01.10.2021, в якому зазначено, що адвокатське бюро приймає від позивача справи, серед яких страхова справа №150514, учасник ДТП - ОСОБА_4 , сума збитку - 70 244, 15 грн.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги №1 від 02.01.2020, Приватним акціонерним товариством «Просто-Страхування» та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» було складено акт виконаних робіт від 29.10.2021 на загальну суму 113 000,00 грн, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно вказаного акту та рахунку-фактури №19 від 01.10.2021, витрати на правову допомогу (гонорар) за даним позовом складають 5 000,00 грн, які були сплачені клієнтом на рахунок адвокатського бюро 01.10.2021, що підтверджується платіжним дорученням №17421 від 01.10.2021.
Також для долучення до матеріалів справи позивачем надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 29.10.2021, адвокатом Синюком С.Л.
Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн підтверджені документально та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у відповідності до ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України від відповідача не надходило.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами розгляду справи позов задоволено повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (код ЄДРПОУ 35417298, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» (код ЄДРПОУ 24745673, адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10) страхове відшкодування в розмірі 28 736, 93 грн (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять шість гривень 93 коп.), судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000, 00 грн (п'ять тисячі гривень).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяС. МОРОЗОВ